На барикадах десятків українських міст вже кілька днів можна почути злагоджене скандування: "Ре-во-лю-ція!", тож давайте пригадаємо про внесок у політичні маневри від футбольних зірок.
Про свою громадянську позицію цими днями публічно заявили Шовковський, Левченко, Мілевський, Калініченко. Про відсутність позиції відрапортував Алієв. Їх слова обов'язково посядуть своє місце у народній пам'яті. Так як це трапилося з наступними персонажами...
Сократес. Футбольний Че Гевара
Виступаючи у "Корінтіанс" на зорі 80-х, цей віртуозний хавбек, що мав вищу освіту і пробивав пенальті без розбігу, заявив про свій спротив військовому режимові у рідній Бразилії. На футболках клубу з'явилися написи "Негайно" і "Я хочу голосувати за Президента", які спричинили потужну хвилю схвалення простим народом по всій країні. Це явище отримало назву "Корінтіанська демократія". Військовий режим суворо попередив клуб, мовляв, не варто пхати свого носа у політику. Проте було пізно - імпульс, який дали Сократес і його товариші, врешті призвів до зміни влади.
Бобан. Руйнівник Югославії
Тринадцятого травня 1990 року Звонімір став національним героєм Хорватії. В дербі між "Црвеною Звездою" і загребським "Динамо" виникла бійка між вболівальниками обох клубів, які були непримиренними суперниками. Втрутилася поліція і почала частувати кийками саме хорватів. Бобан заступився за одного з фанатів, спантеличивши акаба сильним ударом ногою. Цей кадр потрапив на телебачення, а Звоні став одним із символів хорватської боротьби за незалежність. Дехто навіть вважає, що саме Бобан розв'язав військовий конфлікт на Балканах.
Ребров і Лужний. "Ющенко - так!"
У розпал Помаранчевої революції Олег Лужний, який захищав у той час помаранчеві кольори "Вулверхемптона", спеціально навідався в українське посольство, щоб оголосити про свою солідарність з Віктором Ющенком і його командою. Те ж зробив і товариш Лужного - Сергій Ребров, який перебував поруч - у "Вест Хемі". До слова, інші екс-динамівці - Шевченко та Блохін паралельним курсом підтримали... Януковича. Шева потім намагався виправдатись за те, що вийшов на матч "Мілана" із синьою стрічкою. А от "фартовий" Олег Володимирович ніяк не коментує свого давнього вибору.
Матіас Сінделар. Вірний собі та Австрії
За легкість у роботі з м'ячем Сінделара назвали "Паперовим". У 1920-30-х роках йому не було рівних в атаці віденської "Аустрії", а також "Вундертіму", як ще називали збірну Австрії. Його обожнювали вболівальники. Матіас отримував численні рекламні замовлення для молочних продуктів, годинників, костюмів. Він знімався у фільмах, а також отримував солідний відсоток від продажу футбольних м'ячів "Сінделар". Попри те Сінделар не забував, що походить з простої робітничої сім'ї, тож роздаровував вуличним хлопчакам-шибеникам квитки на футбольні матчі.
Ідилія порушилася у 1938 році, коли Третій Рейх окупував Австрію і приєднав її до своєї території. "Вундертім" розформували, щоправда, перед тим провели прощальний матч цієї команди. Австрія перемогла - 2:0, а Сінделар, забивши гол, провокативно станцював перед трибунами, де сиділи націонал-соціалісти. Грати за збірну Німеччини він відмовився, як і вступати в партію. 23 січня 1939 року Сінделара знайшли мертвим у власному помешканні. Його подруга - єврейка Камілла Кастагнола померла наступного дня. Офіційна версія трагедії - отруєння чадним газом. Однак існують безліч інших версій, серед яких - помста від нацистів за опозиційність і непокору.
Бурак Каран. Радикал з автоматом
А про цього футболіста більшість із нас дізналися буквально два тижні тому. Свого часу він подавав чималі надії в "Герті", "Ганновері" і юнацьких збірних Німеччини. Але у 2007 році Каран, що, як виявилося, сповідував радикальний іслам, почепив бутси на гвіздок і вирушив у Сирію, аби з "калашниковим" в руках боротися проти президента Башара Асада. Минулого місяця Каран мав необережність опинитися в епіцентрі авіанальоту. Бомбардування не залишило екс-футболістові жодного шансу на виживання.
Ахмед Абд Ель-Захер. Кривава мечеть
Ще один достатньо свіжий випадок. У листопадовому матчі африканської Ліги чемпіонів форвард єгипетського "Аль-Ахлі" Ель-Захер зробив жест, який трактують, як підтримку поваленому президентові Єгипту Мухаммеду Мурсі, що зараз перебуває за гратами. Долоню, в якій випрямлені чотири пальці, а великий палець - зігнутий, називають R4bia. Це пряма паралель із мечеттю в Каїрі, де базувався табір прихильників Мурсі, і де пролилася кров сотень людей під час силового розгону.
Марадона. Лівою - по США
Аргентинський футбольний Бог вже давно оголосив про свої "ліві" політичні погляди. Він товаришує з Фіделем Кастро, а також до останнього саппортив за Уго Чавеса, екс-президента Венесуели. Природно, що за таких умов Дієго ненавидить Штати. Ось вам три цитати...
Про Кастро: "Треба поставити йому пам'ятник, настільки великий, як наш світ. Зараз планета загинається від голоду. У 14 мільйонів африканців немає ні шматка хліба, і раптом хтось заявляє, що Фідель "сучий син", бо на день кубинцеві перепадає склянка рису, картопля та хліб. Там харчуються всі. Куба - приклад для наслідування".
Про Чавеса (ще до смерті Уго): "Хай дарує йому Господь багато років життя за те, що він здійснив свій спільний проект з Фіделем і міг продовжувати боротьбу проти всесилля США. У нього достатньо мужності, щоб вести цю боротьбу, а крім того, у нього є нафта, за якою так полюють американці".
Про США: "Я вірю в Чавеса, я - Чавесіто. Все, що роблять Фідель і Чавес для мене є найкращим, що може бути зроблено. Я ненавиджу все, що йде зі Сполучених Штатів. Я ненавиджу з усіх сил".
Боб Марлі. Мирне реггі
Король реггі або ж музичний Че Гевара настільки любив футбол, що його присутність у цьому тексті - зовсім не оффтоп. Марлі увесь час був дотичним до політики, адже чи не кожен демагог, що претендував на якісь високі місця у правлінні, намагався заручитись його підтримкою. Автору цих рядків Боб запам'ятався героїчним вчинком 1978-го року. Тоді Ямайку роздирала кривава боротьба за владу між двома опонентами - Майклом Менлі та Едвардом Сігу. Марлі організував концерт у столиці Ямайки, на який запросив обох політиків. Коли музична імпреза сягнула свого апогею, Боб викликав Менлі та Сігу на сцену, наполігши на тому, щоб вони потиснули один одному руки. На деякий час Ямайка зітхнула з полегшенням - кровопролиття припинилося. Марлі зробив для миру більше, ніж десятки політиканів.
Інші зірки не помічені в політичних кроках настільки великої ваги, хоча про свої симпатії висловлюються, не криючись. Першим на думку спадає Паоло Ді Каніо, який неодноразово вітав трибуни "римським салютом", а також захоплюється Беніто Муссоліні.
Аналогічним шляхом пішов Георгос Катідіс, хавбек афінського АЕКа, який після голу простягнув праву руку в кращих традиціях Ді Каніо. Однак ситуацію ускладнив той факт, що саме в цей день єврейська громада Салонік сумувала з приводу 70-річчя депортації в концтабори. І хоча Катідіс зі сльозами на очах покаявся, йому впаяли довічний бан на виступи в чемпіонаті Греції. Зараз скандальний грек захищає кольори італійської "Новари".
В нацистському салюті запідозрили і хорвата Йосипа Шимуніча. Після нещодавньої перемоги над збірною Ісландії і виходу на ЧС оборонець "шашкових" вигукнув фанатам: "За Батьківщину!", на що вони відгукнулися: "Готові!". Як пишуть знавці тієї тонкої справи, цей лозунг використовувався хорватським пронацистським режимом під час Другої світової.
А ось знаменитий форвард Крістіано Лукареллі пішов у протилежному напрямку - наліво. Свої голи екс-нападник "Шахтаря", який найбільше запам'ятався виступами за "Ліворно" (прокомуністичний клуб), святкував піднятим угору стиснутим кулаком. Цей салют став відомим завдяки комуністам. Подейкували, що рингтоном на мобільному телефоні Лукареллі є комустичний гімн "Червоний прапор".