Сергій Тищенко пояснює, чому Паулу Фонсека виявився нікому не потрібен. Поки що?
Тенденція сучасного європейського футболу – криза нових тренерів. За останній час не так багато наставників змогли себе проявити на високому рівні. Невдаха Жозе Моурінью досі отримує роботу у провідних чемпіонатах, хоча його час вже минув. Ман Юнайтед відверто мучиться із Сульшером. Арсенал, попри кризу на старті сезону, так і не звільнив Артету. Барселона призначила Кумана, бо інших варіантів було негусто. Цей перелік можна продовжувати довго. З вільних тренерів-топів зараз доступний тільки Зідан. Якщо хтось із наставників проявляє себе, то відразу отримує можливість працювати на вищому рівні.
Дженоа призначила Андрія Шевченка, який до цього на клубному рівні не працював жодного матчу. Серед інших кандидатів на посаду були невдахи – Андреа Пірло та Доменіко Тедеско, які провалилися у своїх попередніх клубах (Ювентусі та Спартаку). Фонсека навіть не фігурував серед кандидатів, хоча два роки відпрацював в Італії. Паулу залишається без роботи. Про намір взяти паузу у тренерській кар'єрі він не заявляв.
Спартак, Селтік, Атланта Сіті, Зеніт, Тоттенхем, Ньюкасл, Фіорентина – всі ці команди об'єднує те, що Фонсека був серед головних кандидатів на посаду, але щоразу поступався іншим. Якщо португалець програє конкуренцію, отже його кваліфікація та тренерський рівень викликають сумніви.
У жовтні соратник Фонсеки, асистент Нуну Кампуш, який допомагав у плані аналітики і тактики, очолив останню команду Португалії – Санта-Клару. Віталій Хливнюк, який працював із Паулу в Ромі та Шахтарі, повернувся у донецький клуб. Команда та однодумці португальського спеціаліста потрохи знаходять собі роботу окремо від боса. Отже, вони розуміють, що з Фонсекою перспектив отримати цікаву роботу немає. Думаю, ви погодитеся, що є різниця: очолювати аутсайдера португальської ліги чи працювати в умовних Тоттенхемі, Ньюкаслі. Рівень і гроші – зовсім різні. А в сучасному футболі тренерська команда, штаб означають дуже багато.
Варто вважати Фонсеку слабким тренером? Ні, звісно. Йому вдалося вивести Шахтар в 1/8 фіналу Ліги чемпіонів, команда мала хороші шанси на чвертьфінал, але тільки збіг обставин, певні дрібниці, не дозволили пройти Рому в рівній парі. У груповій стадії переміг дуже сильний на той момент Наполі Мауріціо Саррі і навіть долав Ман Сіті.
Зміг реанімувати Бернарда – у бразильця мало що виходило при Луческу. У Фонсеки 25-мільйонний хавбек заграв доволі сильно. Сюди також можна записати Факундо Феррейру, Миколу Матвієнка. За час роботи в Ромі теж є свої плюси – як у плані окремих матчів, так і гравців. Та все ж переважає негативний контекст. Звичайно, що три чемпіонства в Україні – це три чемпіонства в Україні. Від цього нікуди не подінешся. Але тодішній рівень Динамо був відверто слабким (цікаво, що команда Фонсеки в очних матчах грала проти Динамо не вельми успішно). Головним суперником Шахтаря виступав сам Шахтар. Команда на дві голови переважала всіх суперників за класом. Належало працювати тільки у плані мотивації та дисципліни.
З молоддю теж не все ОК. Фонсеці дісталося покоління, яке змогло дійти до фіналу Юнацької Ліги чемпіонів. З них усіх отримав повноцінний шанс тільки Матвієнко. Трохи довіряли Борячуку. В інших тренер узагалі не бачив перспективи, хоча той же Качараба міг би стати конкурентним у центрі оборони. Коваленко у Фонсеки починав одним із найбільших талантів клубу та українського футболу, а після трьох років епохи Паулу ледь не опинився біля розбитого корита. Напевно, це було основною причиною прощання із португальським тренером влітку 2019 року – відсутність капіталовкладень гравців. Наявні футболісти не прогресували, їхня ціна не зростала.
Нагальний та найбільш точний приклад – Додо. Зараз бразильський правий захисник на дуже хорошому рахунку у Європі. До нього проявляли інтерес ПСЖ та Баварія. Повідомлялося, що Шахтар міг його продати за 20 млн. У Фонсеки Додо перебував півроку, після чого вирушив в оренду до Віторії Гімараєш, а вже звідти повернувся до нового тренера – Каштру. Фонсека ж на правому фланзі оборони бачив Сергія Болбата… Іншими словами, Шахтар активно запрошував молодих гравців для зміни поколінь, а команда продовжувала триматися на старій гвардії – Тайсон, Марлос, Ісмаїлі, Мораєс. Кайоде незрозуміло навіщо взагалі купувався. Тете, Соломон, Фернандо, Сіпріану не відігравали значної ролі в команді. Такі трансфери, як Бондаренко із Олександрії або Бланко-Лещук із Карпат викликають багато запитань, але не мають жодних відповідей. Історія повторилася в Ромі – багато досвідчених виконавців, але загального розвитку індивідуальностей не було. У Римі траплялися окремі успішні відрізки, але не загальна картина. Ну і результат… Рома жодного разу не фінішувала в зоні ЛЧ. П'яте місце змінилося сьомим. Стало зрозуміло, що з Фонсекою команда далеко не заїде, тож уже списаний Моурінью отримав роботу.
Мені здається, тут є ще один важливий фактор, який відвертає від Фонсеки потенційних роботодавців – характер. У Шахтарі португальский тренер спочатку посварився із Селезньовим (що просочилося у ЗМІ), а потім побив горщики із провідним гравцем команди – Ракицьким, який перейшов після цього у Зеніт. Зрозуміло, що Фонсека – головний тренер, він відповідає за все. Але той же Ракицький був для "гірників" чимось більшим, ніж просто гравцем. Плюс – гідної альтернативи та вибору в центрі оборони не залишилося. Кожен може порахувати гольові помилки сьогоднішнього лівого центрбека Матвієнка. У Ромі все повторилося. Фонсека посварився із лідером команди – Джеко. Босам клубу вдалося погасити пожежу між гравцем та наставником, але в кінці сезону контракт із португальцем вони не продовжили. Вміння тренера ладнати з підопічними, особливо якщо вони мають статус та авторитет в команді – неймовірно важлива штука, така ж необхідна, як тактична підготовка чи вивчення суперника. Коли немає здорової атмосфери в колективі, про який результат може йти мова?
Що далі для Фонсеки? Чекати, коли у провідних чемпіонатах підуть відставки? Насамперед, мова про англійські та італійські клуби середини таблиці. Це дуже ймовірно, але досвід Тоттенхема, Фіорентини показує, що екс-наставник Шахтаря серед головних кандидатів, проте обирають не його.
Повернення у Португалію теж наразі не виглядає логічним. Кожен із місцевих грандів має своїх тренерів. Вакансія може стати актуальною, якщо хтось із них піде на підвищення – Консейсау із Порту, або Рубен Аморім зі Спортінга. Обоє мають хороші шанси наступного літа переїхати в провідні ліги. Ще можна сподіватися на провал Жезуса у Бенфіці.
Повернення в Шахтар? Наразі позиції Роберто Де Дзербі дуже сильні. Італієць повинен відпрацювати мінімум два сезони. Та й після приходу до влади Даріо Срни, у Фонсеки не так багато надій отримати другий шанс. Залишаються варіанти з країнами другого ешелону. Скажімо, Селтік у Шотландії, турецькі гранди або Росія. У Спартаку дуже сильно хитається крісло під Руєм Віторією. Тому, якщо Федун ще не розчарувався у португальських спеціалістах, Фонсека має всі шанси отримати роботу там, або у Зеніті, який стабільно провалюється у єврокубках.