"Футбол 24" розмірковує, за рахунок чого наша збірна перемогла в Тампере.
Важко, з боями, але все ж перемогли. Власне, навіть наставник нашої збірної Андрій Шевченко після матчу визнав, що то був не стільки футбол, скільки бій. Характер у ситуації, коли гра відверто не давалася, українська збірна справді продемонструвала. Але чи проявили наші футболісти риси, які б дозволяли дивитися з оптимізмом у футбольну осінь? Сумнівно. Вкрай сумнівно.
Дивні тренерські рішення
Шевченко здобув першу тренерську перемогу на виїзді. Але в тому й річ, що власне тренерським цей успіх назвати складно. Так, Андрій Миколайович вгадав з заміною, випустивши після перерви замість Євгена Селезньова Артема Бєсєдіна, а динамівець забив переможний у грі м’яч. Статистика навіть свідчить, що у восьми поєдинках Андрій Миколайович робить вже другу результативну заміну й за цим показником він вже наздогнав авторитетних попередників Йожефа Сабо і Валерія Лобановського, які провели на чолі національної команди 34 і 18 матчів відповідно.
Однак починати, мабуть, треба з того, що помилковим було перше рішення наставника. Селезньов продемонстрував свою абсолютну недієздатність у товариській зустрічі проти Мальти. Було видно, що Євген перебуває в поганій формі. Але тренер попри все зробив ставку на досвід і випустив в основі "годувальника сім’ї" а не молодого Бєсєдіна. Помилку довелося виправляти в ході поєдинку.
Решта кадрових рішень наставника читалися. Проваливши матч проти мальтійців, у резерві залишився Олександр Кучер, замість якого в центрі оборони вийшов Іван Ордець. Миколу Морозюка справа в захисті замінив Богдан Бутко, чий вихід підсилив гру команди в попередньому матчі. Після невдалого експерименту з Віктором Коваленком на позиції лівого вінґера "гірник" повернувся у центральну зону, а зліва прогнозовано вийшов Євген Коноплянка.
Загалом, якщо не брати до уваги Селезньова, Шевченко виставив справді на даний момент найсильніших виконавців своєї обойми. Проблема лишень у тому, що ці гравці наразі готові надто погано. Тренер пояснив це втомою за підсумками проведеного сезону. Якщо припустити, що це так і що не надто насичений графік українського чемпіонату в купі з перебуванням у резерві клубу німецької Бундесліги втомлюють, то навіщо тренерському штабові знадобилося навантажувати гравців зараз, впродовж тижневих зборів? Адже згадаймо Мальту, однією з причин поразки від якої було названо те, що команда грала на тлі тренувальних навантажень.
Неоднозначний Коноплянка
Євген Коноплянка забив вперше за останніх 14 матчів у складі збірної. Правда, забивати мав Руслан Малиновський, який, отримавши ідеальну передачу від Андрія Ярмоленка, опинився перед голкіпером суперників один. Але факт залишається фактом: Коноплянка, опинившись перед порожніми воротами, зіграв на добиванні й тим самим обійшов Олега Гусєва в списку бомбардирів збірної.
Через лічені хвилини Євген встановив інше цікаве статистичне досягнення. Отримане ним попередження стало 350-м в 25-річній історії збірної. Ще через хвилин 15 ображений Вайнцирлем Коноплянка ледь не допоміг відзначитися Пуккі. Але нападник фінів, опинившись після ідеального Євгенового пасу перед ворітьми один, примудрився пробити неточно.
Іншими словами, гра Коноплянки викликала двояке враження. З одного боку, він, отримуючи м’яч, стягував на себе двох-трьох опонентів і тим самим вивільняв зони для партнерів за командою. З іншого – використовувати ці переваги не вдавалося зокрема й тому, що Коноплянка перетримував м’яч. Діям Євгена бракувало елементу несподіванки, загалом він був прогнозованим.
Адаптація Малиновського
Руслан у порівнянні з поєдинком проти мальтійців виглядав помітно цікавіше. Малиновський ліпше взаємодіяв з лідером команди Ярмоленком, двічі наважувався на дальні удари, які нехай були й неточними, але певну небезпеку таїли. Врешті, Руслан вривався з глибини у вільні зони й після однієї з таких ситуацій міг забивати дебютний у складі збірної м’яч. Поки не судилося. Однак цим поєдинком хавбек Ґенка продемонстрував, що в тренерського штабу будуть підстави викликати його й напередодні наступного поєдинку проти турків. Незалежно від того, матиме ігрову практику Олександр Зінченко чи ні.
З Ракицьким і без
У сьогоднішній зустрічі Ярослав продемонстрував, що є лідером оборони української збірної. Звісно, могло статися, що Ракицький міг красивим ударом у падінні головою привітати Андрія Пятова з першим його капітанством у складі збірної. Але м’яч від голови "гірника" влучив у хрестовину, а на добиванні успішно зіграв Йоель Пог’янпало. Втім, загалом гра Ракицького була однією з тих світлих плям, які дозволили Україні не зганьбитися вдруге поспіль.
Пятов вийшов на сьоме місце за кількістю матчів у складі збірної України
Ярослав у більшості випадків діяв на передодстанньому рубежі оборони холоднокровно й надійно, кілька разів вдало розпочинав атаки фірмовими діагоналями, а врешті виконав відмінний крос зліва, після якого Бєсєдін забив переможний м’яч. Єдина вада – в першому таймі Ярослав отримав попередження, яке не дозволить йому зіграти у вересневій зустрічі проти турків. Безумовно, це серйозна втрата. Особливо враховуючи форму Кучера і Кривцова. Припустімо, є Іван Ордець, який у сьогоднішньому матчі теж зіграв непогано. Однак хто ще? Сподіваємося, Олександр Хацкевич в Динамо згадає про Євгена Хачеріді. Інакше буде сутужно.
Лідер Ярмоленко
Поступово збірна України при побудові атакувальних дій стає залежною від гри Андрія майже так само, як залежне від неї Динамо часів Блохіна-Реброва. Ці тенденції були помітними під час матчу в Ґраці проти Мальти. Сьогодні в Тампере вони підтвердилися. Організовуючи атаки, футболісти нашої команди найчастіше доводили м’яч саме до правого флангу, в надії на те, що Ярмоленко за підтримки Богдана Бутка і при вдалій взаємодії з Малиновським щось таки видумає. Власне, Андрій і видумував. У першій половині він виконав гарну передачу, після якої міг забивати Селезньов. На початку другого тайму Ярмоленко, змістившись у центр карної зони, мав відзначатися сам. Врешті, перший гол у ворота Ґрадецкі організував геніальним пасом на Малиновського теж динамівський капітан.
Ярмоленко-залежність у дії вже в збірній. Звісно, для самого футболіста це добре. Тільки чи добре це для команди загалом?
З мальтійського похмілля. 11 найболючіших поразок збірної України