Після такого фіналу вкотре переконуєшся наскільки важливі в таких матчах дрібниці. Зайвий рух, зайвий погляд, зайві чи не зроблені півкроку - все важливо.
В поєдинку, де вирішується доля Кубку світу всі дрібниці набувають величі і стають визначальними. Гонсало Ігуаін на мить озирнувся оцінити ситуацію і промахнувся з вбивчої позиції. Паласіо на мить не встиг нахилити корпус, щоб притиснути м’яч до газону і круглий відлетів від нього, як від паркану. Демікеліс та Гарай, які до цього бездоганно грали 115 хвилин, на півкроки відпустили Гьотце і дали Маріо забити. Все велике складається з дрібниць.
Умовний фаворит
Німці добре почали і добре закінчили свій шлях до фіналу: розгромні перемоги над португальцями та бразильцями дозволили підопічним Льова не лише затьмарити не зовсім виразні ігри проти Гани, США та Алжиру, але й підійти до вирішальної зустрічі у ранзі фаворита. Всі схвальні слова на адресу аргентинців неодмінно закінчувалися на кшталт «Якщо німецька машина заведеться, то Аргентина не матиме шансів».
Проте німецькі вболівальники занепокоїлися вже зі стартових хвилин зустрічі, а ближче до середини тайму і зовсім знітилися. Злагоджена гра аргентинців в обороні та швидкі виходи в атаку змусили німців тремтіти настільки, що Клозе та Мюллер почали падати від найменших дотиків, а Тоні Кроос – видавати гольові передачі на суперника. І не почни Ігуаін озиратися на Хуммельса – м’яч був би у сітці воріт. Лише в останні 15 хвилин першого тайму Бундестіму вдалося вирівняти гру.
Джокер навпаки
Попередні поєдинки наглядно продемонстрували, що сьогоднішні Агуеро та Паласіо не здатні якісно підсилити гру команди. Виходячи на поле вони навіть не виглядали свіжіше за гравців, яких заміняли. Особливо немотивованою виглядає заміна Лавессі, який своїм швидкісним дриблінгом декілька разів змушував німецьких захисників лише проводжати його поглядом у спину і взагалі був найгострішим гравцем першого тайму серед обох команд.
Як результат, Кун постійно втрачав м’яч на підступах до штрафної площі суперника, а Паласіо свідомо уникав зустрічі з м’ячем аж доки той раптово не потрапив до нього після подачі Рохо, і чим ця зустріч завершилася, всім добре відомо.
Згадуючи епізод «Бойко-Гусєв»
Момент з виходом Нойєра та одночасною грою кулаком в м’яч, а коліном в щелепу Ігуаіна дуже нагадував епізод з матчу «Дніпро» – «Динамо». Хіба що події у вчорашньому матчі відбувалися на межі штрафної, а не воротарської площі та Ігуаіну пощастило більше ніж Олегові.
Правила гри у футбол, що надано на сайті ФІФА, нажаль не дають чіткої відповіді як трактувати такі моменти. Так, воротарів вчать грати з коліном. Так, вони страждають, коли грають у таких випадках без коліна і арбітри негласним правилом дозволяють так грати. Але невже повинна загинути людина, щоб ФІФА нарешті внесла ясність у це питання та доповнила правила?
Воротарі є королями воротарської площі і будь-який контакт з голкіпером у межах цієї зони є нападом на воротаря. То і давайте обмежимо їх гру з коліном воротарської площею. А якщо твій захист провалився, то ти (голкіпер) ризикуй здоров’ям, а не став під загрозу життя нападника.
Мессі знову нудило
На превеликий жаль, один з кращих гравців в історії футболу підійшов до фінальної битви не в найкращих кондиціях. До другого тайму матчу з голландцями Мессі був ключовою особою команди протягом турніру. Але, чи то організм дав збій, чи то так набігався, що ноги стали «важкими» та Мессі відійшов у тінь своїх партнерів. До того ж, його знову нудило.
У вчорашній зустрічі Лео відверто ходів пішки. Сідаючи вглиб він не брав участі у відборі м’яча і навіть не створював вигляд пресингу, як частенько робить це в «Барсі». Але навіть в такому стані Мессі здатен самотужки вирішувати долю матчу. До певного часу Мессі добре відчував межу, коли необхідно брати гру на себе, а коли шукати пасом партнерів. Однак недбала гра співвітчизників після його загострюючих пасів знищила цю межу і Ліонель почав робити все навпаки: йшов в обіграш, коли партнери були у вигідній позиції і намагався знайти партнерів, коли нічого не залишалося крім дриблінгу.
Два вожаки
Не можна не відзначити фантастичну гру Бастіана Шванштайгера та Хав’єра Маскерано. Бастіан починав турнір, як запасний, але вкотре довів свій клас та ключову роль у команді. Його бійцівського духу вистачило на весь Бундестім. Клас Маскерано теж ніколи не ставився під сумнів, але, без перебільшення безпомилкова гра аргентинця протягом всього турніру – явище видатне. Рідко виникає відчуття, що людина грає без браку.
Ціна помилки
Скільки Віктор Вацко протягом матчу відзначав бездоганну гру пари центральних захисників збірної Аргентини? Мабуть разів 10 точно?! І все було слушно. Вони дійсно заслуговували найвищої похвали. Але саме єдина помилка Демікеліса та Гарая не дозволила аргентинцям випробувати свою вдачу у серії пенальті. Демікеліс невчасно відпустив на півкроки Маріо Гьотце, а Гарай не встиг ці півкроки зробити, щоб підстрахувати партнера і молодий (досі молодий!) талант приніс Кубок світу збірній Німеччині.
У країни "Футбол" теж свої закони
Яким би непередбачуваним не був футбол та все ж він має свої закономірності. Цієї ночі (за київським часом) всі футбольні «закони» спрацювали. В дії можна було побачити закон Гарі Лінекера «Футбол – це гра, де 22 гравці протягом 90, а то і всі 120 хвилин віддають всі сили, а перемагають завжди німці», закон реалізації моментів «Не забиваєш ти – забивають тобі» і закон «Двадцяти чотирьох років» (Бразилія 1970-1994, Італія 1982-2006, Німеччина 1990-2014). Проти законів, як то кажуть, не попреш. От і аргентинці не змогли зламати систему. А німці змогли. І стали першою європейською збірною, що перемогла на Американських континентах!