Один з лідерів "Кривбасу" Валерій Федорчук розповів сайту "Футбол24" про свої враження від останнього поєдинку своєї команди в 2011 році з донецьким "Шахтарем" та розповів про плани на зимову відпустку.
– Враження від гри двоякі. З одного боку ми програли. Причому не просто зазнали поразки, а з надто великим рахунком. Хоча, на мою думку, програти такій команді, як "Шахтар", навіть з таким рахунком, зрозуміло, малоприємна справа, але водночас не є чимось надзвичайним. А з іншої сторони, ми довели, що вміємо грати в футбол. Ключовим є поняття "вміємо". Думаю, всі погодяться, що коли абстрагуватися від рахунку, то по грі навіть на фоні "Шахтаря" ми виглядали досить пристойно.
– Чого ж забракло тобі і твоїм партнерам, щоб добитися більш пристойного результату?
– Лише одного – майстерності. Окрім того, напевно ще й везіння. Адже по кількості створених гольових моментів ми як мінімум не поступилися супернику, а можливо навіть мали їх більше. Але різниця в тому, що "Шахтар" забив ледь не все, що створив. Ми ж не забивали в ситуаціях, коли здавалося, м’ячу нікуди діватися, окрім як залітати до сітки. Однак він то летів мимо, то в штангу, то чудеса реакції демонстрував Рибка. На мою думку, хоча "Шахтар" і виграв 4:0, кращим у них в цій грі був воротар. Хіба це не парадокс?..
– Можливо, ви помилилися, прийнявши рішення зіграти проти "Шахтаря" у відкритий футбол?
– Більшість команд в України, коли грають з "Шахтарем" чи "Динамо", з перших хвилин закриваються і думають виключно про те, щоб відбитися. Попереду ж роблять ставку на контратаки, а точніше просто на фарт. І ми могли зробити те саме. Напевне, тоді б все було по-іншому. Думаю, ми все одно б програли, але не 0:4, а, скажімо, 0:2 чи навіть 0:1. Але навряд чи в цьому випадку подібна гра сподобалася б нашим вболівальникам. "Кривбас" в принципі не грає в антифутбол. А тут вперше в Кривому Розі прийшло стільки людей! Звичайно, ми хотіли зробити людям свято. І думаю, що своєю грою ми наших вболівальників не розчарували. Так, ми програли, але ж ви бачили, які пристрасті вирували і на футбольному полі, і на трибунах упродовж всіх 90 хвилин. Звичайно, ми страшенно хотіли взяти очки і в "Шахтаря". На жаль, не вдалося. Але я думаю, своєю грою ми довели, що не випадково пішли зимувати в першій п’ятірці. Мені здається, стільки моментів, скільки ми створили в цій грі, з "Шахтарем" не мала жодна команда Прем’єр-ліги. І наші вболівальники, незважаючи на поразку 0:4, оцінили нашу гру позитивно. В іншому разі вони б не дякували нам після гри. Коли пролунав фінальний свисток і весь стадіон стоячи нам дякував, в мене аж мурахи по тілу побігли, настільки це було зворушливо.
– Напевно, це була й подяка команді за гру в першій частині чемпіонату загалом?
– Однозначно. Ми знали, що квитки на гру з "Шахтарем" розкуповуються, як ніколи, дуже добре і що прийде практично повний стадіон. Тому й дуже хотіли віддячити нашим вболівальникам. Вони й на інших іграх в цьому сезоні нас дуже добре підтримували. Причому не лише в Кривому Розі, а й на виїздах ми жодного разу не відчували себе самотніми. Думаю, наші вболівальники, яких, мені здається, за останній рік стало значно більше, заслуговують на те, щоб "Кривбас" не боровся за виживання, як це було кілька попередніх сезонів, а ставив перед собою завдання займати місця у верхній частині турнірної таблиці.
– А як на рахунок Ліги Європи?
– Питання не просте, бо тут дуже багато нюансів. Але та ж гра з "Шахтарем", на мій погляд, засвідчила, що нам цілком до снаги вибороти путівку в цей престижний турнір. Інша справа, що для гідного виступу в Європі нам потрібно підсилити деякі позиції. Однак це питання до тренерського штабу команди та керівництва клубу.
– Як проведеш зимову відпустку, полетиш в теплі краї?
– Ні. Збираємося з дружиною та з батьками днів з десять відпочити в Угорщині. Далеко летіти з певних причин наміру не маємо. Новий рік і Різдво зустрінемо вдома, в колі рідних та друзів. А 12-го січня збираємося в Кривому Розі і за кілька днів летимо на перший зимовий збір. Це у вболівальників міжсезоння взимку є тривалим. А у футболістів на все про все тільки один місяць.
Розмовляв Адам Федак