Дмитро Джулай розповідає про перші чвертьфінальні поєдинки чемпіонату Європи U-17. Нідерланди розтрощили Бельгію (3:0), а Франція познущалася над Чехією (6:1).
Під час групового турніру виникало відчуття, що між групами є певна (це щоб не сказати неабияка) різниця, що Німеччина чи Англія спокійно б вийшли до чвертьфіналу, якби потрапили до іншого квартету. Перевірити ці спостереження, бодай поверхово, можна було у першому раунді матчів на виліт, які до того ж мали додаткове турнірне навантаження, бо визначали перших чотирьох учасників Мундіалю Ю17 від Європи.
Згідно з викладеною вище теорією Франція мала бути фаворитом у матчі з чеською командою, але ж і чехи продемонстрували непоганий рівень гри в захисті проти бельгійців, тож це був важливий момент, що цікавив перед матчем: як саме команда Вацлава Котала протистоятиме атакам французів.
Дублінське небо вміє дурити: Нідерланди – перший чвертьфіналіст Євро-2019
Одне з рішень – перевести до середньої лінії Яна Геллебранда, який за потреби міг опуститися нижче й допомогти Старому та Матису в центрі захисту. Безпосередньо ж у півзахисті Геллебранд мав разом із Томашем Гайєком обмежити простір для рухливих хавбеків французької збірної. Також, як пояснив після матчу Котал, у Яна чи не найкращий в команді пас, це теж було причиною його виходу на іншій позиції.
Ідея працювала десь упродовж 15-ти хвилин, поки чехи не лише добре рухалися без м’яча, а й були здатні контролювати його достатньо продумано. Французи в ці хвилини теж постійно були в русі, аби створювати вільні зони. Більшість цих маневрів не мали бажаного ефекту, тим не менш команда не зупинялася, футболісти виконували не надто помітну на позир, але важливу підготовчу роботу.
Аділь Аушиш
І потроху французи закріпилися у центрі й почали проходити до штрафного майданчика. Після небезпечного удару Мбуку на 18-й хвилині французька команда вже майже не випускала чехів із їхньої половини. Котал у розпачі закликав своїх гравців дбайливіше ставитися до контролю м’яча, однак ті віддавали один неточний пас за іншим. Давалася взнаки відсутність Сейка у центрі нападу. Ріттер виглядав у боротьбі значно скромніше, тож годі було розраховувати, що він підбиратиме м’яч після банальних виносів.
Парадокс, який навряд чи сподобався Вацлаву Коталу: французи забили перший м’яч у контратаці. Тільки-но чеські футболісти прислухалися до тренера й хоч якось налагодили рух уперед, втрата на чужій половині призвела до стрімкого випаду, який вишуканим ударом завершив Мійо. Метрів з 28-29 він красиво перекинув воротаря, який якраз почав рухатися назустріч, щоб скоротити відстань у ймовірному виході сам на сам.
Ця перевага у швидкості мислення, прийняття рішення та його втілення стала ще відчутнішою в останні 15 хвилин тайму. Пригнічені чехи елементарно перестали встигати за суперниками. А проти цієї збірної Франції це насамперед означає, що ти випускаєш Аділя Аушиша. Найкращий бомбардир турніру до перерви відзначився двічі й робив це елегантно, із притаманним йому вмінням взяти невеличку паузу, що остаточно розчищала простір для завершального удару.
Власне після цього все було зрозуміло. У другому таймі чехи могли хіба що сподіватися, що суперник “наївся”. Але французи продовжували атакувати і забивати (Аушиш це зробив ще двічі), легко долаючи вже суто формальний спротив. Котал потім говорив, що у нього просто немає гравців, здатних змагатися з французами у швидкості. Попри ще три пропущених м’ячі найбільшою неприємністю для чехів в другому таймі була важка травма Геллебранда.
Другий матч цілком міг закінчитися з тим самим, а, може, навіть і з більшим рахунком. Після “відпочинку” у третьому турі групового турніру голландці знову подарували видовище. Хоча у перші 20 хвилин боротьба точилася доволі вперта. Обом командам не вдавалося опанувати власну швидкість, тож втрат було забагато. Як пояснив згодом Петер Ван Дер Вен, його команда на початку матчу свідомо використовувала довгі передачі на Броббі, щоб потім підбирати м’яч ближче до штрафного майданчику. А вже потім команда налагодила звичний ритм і почалися комбінації, від яких у бельгійців голова йшла обертом.
Броббі демонстрував увесь репертуар потужного центрфорварда і водночас роздавав передачі зі щедрістю та витонченістю плеймейкера. Взагалі, кожен гравець під час атак обирав із кількох ймовірних продовжень найоптимальніше, найгостріше, миттєво знаходив партнера, що робив комбінацію ще небезпечнішою. І вже коли за солідної переваги в рахунку можна було побачити у виконанні голландців різні ефектні трюки, це не здавалося піжонством, бо все виходило природно, згідно із логікою епізоду.
Другий та третій м’ячі забивали флангові захисники. Після тривалих атак за участі великої кількості гравців. Салах-Еддін чудовим ударом із льоту, а Хуфер копнув у дальній кут після того, як ледве помітним, швидким рухом прокинув м’яч повз Сарделлу. Обидва голи лише підкреслили ступінь утягненості кожного гравця у творчий процес.
До голу Хуфера голландці могли забити неодноразово. Бельгійців у багатьох епізодах рятував голкіпер. Їм самим, натомість, важко було щось запропонувати в атаці. Хіба що, коли хвилини із 70-ї, ще за рахунку 0:2, вони подали кілька кутових поспіль, можна було подумати, що марнотратство може вилізти голландцям боком, якщо суперник використає бодай один стандарт. Але це й усі побоювання. Сподівань на самі лише стандарти замало, коли граєш із суперником, що фонтанує натхненням.
Дмитро Джулай, спеціально для Футбол 24 із Дубліна
Дублінське небо вміє дурити: Португалія та Ісландія розіграли трилер, який закінчився сльозами