"Футбол 24" розповідає про неймовірне одужання знаменитого хавбека "Селтіка" та "Астон Вілли", який поборов гострий лейкоз і готовий повернутися на поле.
24 березня 2012-го «Астон Вілла» гостювала на полі «Арсеналу» і без шансів поступилася – 0:3. По голу у ворота «вілланів» забили Гіббз, Волкотт і Артета. Стіліян Петров відіграв увесь матч, отримав «гірчичник» і полишав поле із настроєм, близьким до слова «лайно». В автобусі капітан відчув у тілі незвичний дискомфорт. Наступного дня симптоми не минули. А через шість днів, звернувшись у клініку, Стіліян почув слова, що скидалися на вирок: «Гострий лейкоз. Тримайтеся…».
«Коли озвучили мій діагноз – це був найгірший момент мого життя. Я відчув себе найсамотнішою людиною на світі, - пригадує болгарин. – Моя дружина заплакала, а лікарі втупилися у підлогу. Лікування потрібно було розпочинати негайно».
«Петров ще не закінчує кар’єру, - поквапився запевнити його агент. – Він боротиметься за своє життя, а там – побачимо». Проте вже 9 травня підтвердилися найгірші припущення: лідер «Астон Вілли» оголосив про те, що забив цвях у стіну і почепив на нього свої бутси.
Гострий лейкоз – це важка недуга, пухлина, при якій у крові різко збільшується кількість лейкоцитів. Симптоми – лихоманка, біль у кінцівках і грудній клітці, нерідко ще й ангіна. Без лікування смерть настає через кілька місяців. При вчасному і фаховому підході шанси на одужання – реальні.
Петров боровся з усіх сил. Щодня – по три процедури хіміотерапії, пігулки, стероїди. Поруч перебувала дружина. Поліна не відходила від Стіліяна ні на крок, проводячи із чоловіком по 24 години на добу. А ще – діти. «Мої сини - Крістіан і Стіліян - знали про хворобу з першого дня. Іноді вони приходили до мене - це давало сили боротися, залишатися хорошим чоловіком і батьком», - розчулюється футболіст. І рішуче наголошує: «Я був упевнений, що виживу».
На фото: Стіліян Петров із дружиною Поліною і синами Крістіаном та Стіліяном-молодшим
Додавали наснаги протистояти смертельному шторму фани «Астон Вілли» і «Селтіка». Обом клубам Петров присвятив по 7 років своєї кар'єри, а боротьба за життя возвеличила його до культу ікони. Щоматчу, на 19-ій хвилині (19 – ігровий номер болгарина) вболівальники «Вілли» влаштовували на трибунах зворушливі аплодисменти, до яких часто долучалися і фани суперників. Гуртом, злагоджено стадіон надсилав промені добра прямісінько у вікно, за яким лежав прикутий до ліжка Петров, приймаючи чергову порцію «хімії».
У вересні 2013-го Стіліян разом із сім’єю відвідав рідний «Селтік Парк», де зіграв у благодійному матчі. Це був вже не той Петров, якого пам’ятали «кельти». Регулярне вживання стероїдів додало йому 40 зайвих кілограмів. Але арена стоячи вшанувала свого кумира. Під святу композицію You'll Never Walk Alone до недужого футболіста підбігли його орлята-сини, вийшла дружина. Обійми і сльози зворушення та вдячності. Плакав Стіліян. Плакали трибуни. Заплачете і ви. По-іншому цей неймовірний момент сприйняти годі.
Це стало поворотним моментом в історії хвороби, яка почала відступати під натиском професора Девіда Лінча із Університетської клініки Лондона, а також його колег – Чарлі Креддока і Сандіпа Награ. У 2015-му Петров повернувся у великий футбол, в рідну «Астон Віллу» - помічником головного тренера Тіма Шервуда. Їх співпраця, щоправда, тривала недовго – менеджера відправили у відставку, але Стіліяна Петрова вже було не спинити. Переживши справжню загрозу для свого життя і вийшовши із цієї боротьби переможцем, він наче вдруге народився.
Кілька днів тому болгарин анонсував відновлення ігрової кар’єри. Хоче продовжити виступи в «Астон Віллі», про що вже повідомив керівництво клубу. Зважаючи на результати «вілланів» у чинному сезоні і їх передчасний виліт у Чемпіоншип, зайвим він на цьому кораблі не буде.
«Я сумлінно працював над собою останні півтора року і пройшов важкий шлях, - каже Стіліян Петров. - Останні чотири місяці я тренувався з молодіжкою «Астон Вілли». Зараз моя форма далека від того, коли прийнято закінчувати кар'єру. Я не з тих, хто буде багато бігати. Гратиму на позиції, де потрібно рухатися в районі п'яти-десяти метрів. Я хочу, щоб люди бачили: після лікування раку життя існує і ти можеш стати на ноги».
Трохи раніше Стіліян і Поліна заснували благодійний фонд, який підтримує сім’ї, де є діти, які захворіли на рак. А ще благодійники допомагають онколікарням у рідній Болгарії. «Я б нікому не побажав таких тортур, через які змушений був пройти», - скрушно хитає головою Петров. Свою дуель зі смертю він виграв. Але Кістлява не звикла програвати. Свій реванш вона спробує взяти в інших фіналах.