Напередодні українського «класико» згадуємо про речі, без яких матчі між нашими грандами вже неможливо уявити, про тенденції що намічаються у їх протистоянні і просто цікаві факти.
У неділю на НСК «Олімпійський» відбудеться головний поєдинок першого кола чемпіонату України, в якому зійдуться столичне «Динамо» і донецький «Шахтар». Так, у нас є «Дніпро», є «Металіст», гідно протистоїть грандам «Зоря». Але матчі киян і донеччан ще довго будуть залишатися головними незалежно від турнірного становища, набраних очок та інших умовностей, адже їх протистояння формувалося роками і не випадково набуло статусу «всеукраїнського дербі».
Починаючи з сезону 1996/1997, коли донецький клуб очолив Рінат Ахметов, «Динамо» і «Шахтар» 16 років поспіль розігрували між собою «золото» та «срібло» національного чемпіонату. Та по-справжньому принциповою дуель клубів стала лише у новому сторіччі, коли в сезоні 2000/2001 «гірники» вперше переграли«динамівців» на їхньому полі (1:2), а золоті медалі втратили лише в останньому турі першості.
Сьогодні протистояння «Динамо» і «Шахтаря» – це не просто безкомпромісна гра двох непримиренних суперників на полі, це явище, яке виходить далеко за межі смарагдового газону і охоплює всю країну. Це бренд українського футболу, який має свою яскраву історію, традиції та цікавинки. Про це власне і буде розповідь.
Традиції
Невід’ємні атрибути протистояння «біло-синіх» і «помаранчево-чорних», які з вірогідністю 99% будуть присутні і в недільному матчі.
Розжарювання емоцій перед матчем
В якому б турнірі не грали команди та яке б значення не мав поєдинок, пристрасті навколо матчу починають вирувати задовго до стартового свистка арбітра. Вболівальники та журналісти спільними зусиллями (хто свідомо, хтось ні) підливають масла у вогонь, шукаючи підтексти, підіймаючи болючі теми, говорячи про помсту, про виграшні серії і т.д. Як результат – нерв гри та напруга у зустрічі просто зашкалюють.
Не обійшлося без підігріву емоційі цього разу. Приводом для суперечок став потенційний перенос матчу на більш пізнішу дату, а згодом – небажання клубних босів йти на зустріч збірній. Для тих хто не знає, головний тренер національної команди України Михайло Фоменко хотів, щоб поєдинок лідерів перенесли, оскільки вже 9-го і 12-го жовтня нашій збірній належить зіграти матчі кваліфікації до Євро-2016 проти Білорусі та Македонії. Ігор Суркіс і Ринат Ахметов висловилися проти перенесення і керівництво УПЛ затвердило проведення українського «класико» на 5-те жовтня, тобто в неділю.
Ця ситуація розділила футбольну спільноту на три частини: одні казали, що треба звикати до європейського календаря матчів і грати зараз, інші казали, що потрібно переносити, бо інтереси збірної повинні бути вище клубних, а треті розповідали про «палицю двох кінців».Продовжи Фоменко наполягати на перенесенні матчу, міг вибухнути справжній скандал. Але мудрому Михайлові Івановичу це не потрібно (та і не цікаво напевно) і вінсамоусунувся від подальшого обговорення цієї теми і та зійшла нанівець.
Атмосферу підігріто, вибуху чекаємо вже під час поєдинку.
«Банерні війни»
Вже давно стало доброю традицією, коли вболівальники обох клубів змагаються у неоголошеному конкурсі на кращий плакат. Тут фани не знають жодних обмежень у своїх фантазіях. На трибунах під час матчу можна побачити банери на будь-який смак: від політичних і патріотичних до образливих і художніх.
Ультрас «Шахтаря»
Ультрас «Динамо»
Буває таке, що фанати донецького і київського клубів під час матчу ведуть банерний міні-діалог, встигаючи написати плакат-відповідь під час перерви. Так, наприклад, на напис донеччан «Даешь золото в Донбасс!», кияни відповіли «Вам – уголь. Нам – золото. Каждому свое!».
Не рідкість для «всеукраїнського дербі» і модульні шоу.
Сутички і картки
Матчі «Динамо» і «Шахтаря» зазвичай супроводжуються запеклою боротьбою, грубою грою і численними попередженнями. Видалення теж звичайне явище для київсько-донецького протистояння. Дуже важко згадати матч між флагманами вітчизняного футболу, в якому б не було на полі жодної сутички.
Найпам’ятнішим поєдинком, у даному контексті, є фінал Кубку України 2008 року. Матч у Харкові обслуговував Віктор Швецов, який показав того вечора 6 жовтих і 5 красних карток. Напряму було вилучено ІсмаельБангуру і Пап Діакіте («Динамо») та Володимир Єзерський з Брандао («Шахтар»), і лише Олександр Гладкий був вилучений за два попередження.
Не вщухають пристрасті і в неофіційних іграх цих команд. Так, наприклад, у фіналі Кубка Абрамовича в Ізраїлі, який завершився перемогою киян по пенальті, італійський рефері Массімо Буззака напевно дуже довго дивувався тому, що футболісти киян і донеччан сварилися і «рубалися» на полі, по суті, у товариському матчі.
«Всеукраїнське дербі» – і цим все сказано. Коли грають затяті суперники, долю матчу вирішує переважно клас, емоції і жага до перемоги, а не тактичні побудови, установи тренера і індивідуальна майстерність.
Персональні протистояння
У матчах «Динамо» і «Шахтаря» вже стало традицією спостерігати, за очними дуелями футболістів. Перетнувшись одного разу у боротьбі, гравці стають ворогами до кінця поєдинку. Не рідко саме такі протистояння призводять до безлічі жовтих та червоних карток. Всі добре пам’ятають протистояння Єзерського і Бангури, Родольфо і Маріки, Алієва і Срни, Ярмоленко і Тайсона. І таких дуелей було за останні 13 років по декілька у кожному поєдинку.
Цієї неділі Тайсон і Ярмоленко напевно знов зійдуться у центрі поля і полоскотають один одному нерви.
Суперечливі рішення арбітрів
Потрапляючи під шалений тиск трибун і емоцій, які вирують довкола поля, арбітри незалежно від досвіду, форми і інших обставин починають робити помилки. На жаль, практично жоден матч за участю «Динамо» та «Шахтаря» в очній боротьбі не обходиться без скандалів і спірних рішень арбітра. І навіть залучення в різні роки суддів з-за кордону (була у нас колись і така традиція) не змінило загальної картини.
Щоправда, тут варто визнати, що дуже часто суддівські помилки занадто роздуті вболівальниками і тренерами, а насправді ж майже не впливають на підсумковий результат поєдинку.
Хто перший забиває той не програє
За 13 років (починаючи з сезону 2001/2002) принципового протистояння «гірників» і «динамівців», вони зіграли 26 матчів чемпіонату України, в яких лише двічі команди здобували вольові перемоги. У травні 2003 року це вдалося зробити киянам, які пропустили м’яч на 27 хвилині від Сергія Попова, але завдяки голу Максима Шацьких та автоголу Адріана Пуканича здобули домашню перемогу – 2:1. А у квітні 2013 вольову перемогу здобули донеччани, які вже на 10 хвилині пропустили гол від Андрія Ярмоленка, але завдяки двом точним ударам Генріха Мхітаряна спромоглися в гостях перехилити шальки терезів на свою користь – 1:2.
Захисники «Динамо» не забивають
Після 13 років витримки, цю тенденцію цілком можна вважати традицією. Якщо у складі «Шахтаря» захисники відзначаються регулярно у воротах киян (нещодавно це робили Кучер та Ракицький, а трохи раніше Дмитро Чигринський), то «динамівським» бекам цього вже дуже давно не вдавалося. Востаннє номінальний захисник киян відзначався у воротах «Шахтаря» в далекому 2001 році. Тоді Андрій Несмачний точним ударом у дальній нижній кут воріт змусив капітулювати воротаря донеччан. Після цього столичні оборонці займаються лише своїми прямими обов’язками.
Тенденції
Події, які простежуються в останніх матчах між «Динамо» і «Шахтарем», але не пройшли перевірку часом і доки не стали традиціями.
Марш єдності
Події в Україні змушують ультрасів «Динамо» і «Шахтаря» (і всі інші клуби країни) забути на певний час про принциповість особистих стосунків і об’єднати зусилля заради збереження цілісності та соборності нашої держави. Однією з тенденцій останнього півріччя стало проведення маршів єдності футбольних фанатів, які зазвичай проходять безпосередньо перед матчем і являють собою багатотисячну ходу від центральних вулиць міста до стадіону.
Ультрас «Динамо» і «Шахтаря» вже двічі проходили маршем єдності – перед поєдинками за Кубок (15 травня) і Суперкубок (22 липня) України. Тож настала черга пройти ходою перед матчем національного чемпіонату. Варто також відзначити, що ультрас «динамівців» і «гірників» 2-го березня зіграли між собою матч дружби та єдності, який завершився символічним миром – 1:1.
Чи стануть такі акції традицією – покаже час. Але те, що після всього пережитого, колись затяті суперникище довго не будуть ворогувати – можна казати напевно.
Можаровський у тренді
Комітет арбітрів Федерації футболу України затвердив суддівські бригади, які будуть працювати на матчах 8-го туру Прем'єр-ліги. Центральний матч туру між «Динамо» і «Шахтарем» обслуговуватиме бригада на чолі з львів'янином Юрієм Можаровським.
Можаровський 2-го жовтня відзначив своє 38-річчя. Матчі Прем'єр-ліги він судить з 2007-го року, а статус арбітра ФІФА отримав у 2011-му. Варто також відзначити, що саме він у липні цього року судив матч вітчизняних грандів за Суперкубок України. В цілому ж протистояння «Динамо» – «Шахтар» стане для Можаровського вже п'ятим. Раніше він судив матчі:
13.05.2009. Кубок України. 1/2 фіналу. «Шахтар» - «Динамо» - 1:0;
01.05.2011. Прем'єр-ліга. «Динамо» - «Шахтар» - 3:0;
15.05.2014. Кубок України. Фінал. «Динамо» - «Шахтар» - 2:1;
22.07.2014. Суперкубок України. «Шахтар» - «Динамо» - 2: 0.
Сам факт призначення Можаровського на три останні українські «класико» дає зрозуміти, що львівського арбітра ми ще неодноразово побачимо найближчим часом у головному протистоянні країни.
Ярмоленкоі Беланда проти всієї «шахтарської» команди
За попередні три сезони української Прем’єр-ліги у воротах «біло-синіх» розписалися одразу семеро «гірників»: Алекс Тейшейра, Ярослав Ракицький, Олександр Кучер, Луїс Адріано, Генріх Мхітарян, Даріо Срна і Едуардо. За шість поєдинків національної першості вони забили 12 голів. Натомість у воротах «помаранчево-чорних», за той же період, відзначалися лише Андрій Ярмоленко та Юнес Беланда, які на двох забили 3 м’ячі (два на рахунку Андрія).
Безпрограшні серії «Шахтаря»
Востаннє «Динамо» перемагало «гірників» у чемпіонаті ще коли у складі киян грав Андрій Шевченко. Було це у сезоні 2010/2011. З тих пір «динамівці» програли донеччанам 5 матчів і ще один звели у нічию.
Також варто відзначити, що «динамівцям» ще жодного разу не вдавалося обіграти «Шахтар» на оновленому НСК «Олімпійський». А останні 5 матчів, що проходили у жовтні місяці (в тому числі 2 гри в Кубку України) не принесли киянам смаку перемог: 3 поразки і дві нічиїх.
Розмови з арбітрами
З наростанням принциповості протистояння «Шахтаря» і «Динамо», цілком логічно посилювалися і пристрасті на полі. З появою Мірчі Луческу в українському футболі ці пристрасті досягли апогею. Після кидання на газон Мірчею його улюбленої шапочки у 2006 році, гранди українського футболу більше не соромилися проявляти свої емоції, виказувати незадоволення, розмовляти з арбітрами.
Та якщо в донеччан балачками та суперечками з арбітрами займається переважно сам Луческу, то у киян це останнім часом робить ледь не пів команди. За останні декілька сезонів картки (в тому числі червоні) за балачки примудрилися отримати: Бетао, Артем Мілевський, Горан Попов, Олег Блохін, Денис Гармаш, Андрій Ярмоленко, Аруна, Євген Хачеріді, Беланда (в останньому матчі за Суперкубок). Може ще кось пропустив.
В «Шахтарі» теж є балакучі футболісти, але трохи поменше (картки за розмови в останніх сезонах): Олександр Кучер, Фернандіньо, Даріо Срна, Едуардо і Ярослав Ракицький.
Що ж, цієї неділі команди цілком ймовірно продовжать цю тенденцію.
Цікавинки
Як і обіцяв на початку статті – просто цікаві факти
1. Свої перші матчі в історії «Динамо» і «Шахтар» провели проти одного і того ж суперника – «динамівців» Одеси. Кияни 17 липня 1928 зіграли з ними внічию – 2: 2. А донеччани 12 травня 1936 поступилися одеситам – 2:3.
2. Свої головні радянські трофеї – «Динамо» «золото» чемпіонату, а «Шахтар» кубок країни – вперше обидві команди здобули в один рік, у 1961-му. Причому тренував гірників тоді Олег Ошенков, який перед тим сезоном переїхав з «Динамо», яке з перервою очолював в попереднє десятиліття. І яке теж привів до першої перемоги у Кубку країни (1954). Наступне десятиліття Олег Олександрович працював тренером «Шахтаря».
3. У сезоні 2002/2003 в Києві «Шахтар» виграв з рахунком 2:0, не забивши при цьому жодного гола. Обидва м'ячі на рахунку «динамівців» Федорова та Гавранчича, які вразили власні ворота.
4. У новому сторіччі протистояння «Шахтаря» і «Динамо» 5 разів передувало матчам збірної у відбірковому циклі. Вперше це сталося на відборі до ЧС-2002. Після очної гри базових для збірної клубів (хоча тоді у старті збірної грали переважно «динамівці»), національна команда України через 6 днів на виїзді обіграла вірмен – 2:3, а ще через 4 дні перемогла норвежців – 1:0.
Наступного разу так сталося під час відбору до Євро-2008. Після клубної гри, Україна через 6 днів програла Литві 2:0, а ще через 4 дні зіграла у нічию з командою Франції.
Втретє, гранди грали перед матчами відбору до ЧС-2010. Після українського «класико», наша збірна через 6 днів обіграла англійців – 1:0, а ще через 4 дні – андорців – 0:6.
Передостанній і останній такий випадок припав на кваліфікаційні матчі ЧС-2014. Після першого дербі збірна України через 5 днів зіграла внічию з Молдовою – 0:0, а ще через 4 дні програла чорногорцям – 0:1. А після другого дербі, через 5 днів було обіграно Сан-Марино – 9:0, а через 4 дні збірна розійшлася миром з англійцями – 0:0.
5. Рівно 11 років тому, 5 жовтня 2003 року, на стадіоні «Динамо» ім. Лобановського «гірники» і «динамівці» сильнішого не виявили – 1:1. Голами відзначилися Діого Рінкон («Динамо») і Анатолій Тимощук («Шахтар»).
6. У сезоні 2005/2006 було введено правило «золотого матчу». За цим правилом, якщо перша і друга команда набирають однакову кількість очок, переможець чемпіонату визначається в «золотому матчі» між ними, який проводиться на нейтральному полі. До сьогодні це правило довелося використати лише одного разу: в тому ж сезоні (05/06) – «Шахтар» і «Динамо» набрали по 75 очок. У «золотому матчі» переміг «Шахтар» (2:1 в додатковий час).
7. За даними «Transfermarkt» загальна вартість гравців «Динамо» на сьогодні складає 113,9 млн. євро. Найдорожчими гравцями є Андрій Ярмоленко (20 млн), Дьюмерсі Мбокані (11 млн) і Джеремейн Ленс, Мігель Велозу, Євген Хачеріді і Юнес Беланда (по 9 млн).
У «Шахтаря» загальна вартість гравців складає 172,1 млн. євро. Найдорожчі: Бернард (20 млн), Алекс Тейшейра і Дуглас Коста (по 17 млн), Тайсон (15 млн), Ярослав Ракицький і Фред (по 12 млн).
Ось таке воно - українське «класико». Будьте впевнені, в неділю на нас чекає черговий спектакль, наповнений якістю, пристастями, безкомпромісністю і майстерністю.
Приємного перегляду!