Ввечері 6 грудня 1995-го про Майка Ньюелла заговорила уся Європа. Нападник Блекберн Роверс оформив хет-трик у матчі Ліги чемпіонів за 9 хвилин.
Футбол 24 спільно з партнером HLIBNY DAR розповідає історію про Майка Ньюелла, автора одного з найшвидших хет-триків в історії ЛЧ.
Мохамед Салах, Бафетімбі Гоміс, Рахім Стерлінг, Кріштіану Роналду, Роберт Лєвандовскі – ці прізвища добре знайомі кожному футбольному вболівальнику. Це не рандомний набір відомих нападників, а перелік авторів найшвидших хет-триків у літописі Ліги чемпіонів. У ньому пропущене прізвище Майка Ньюелла, який протягом 16 років утримував рекорд скорострільності, а нині є третім у списку швидкісних голеадорів групового етапу ЛЧ.
Майк ніколи не хапав зірок з неба. За усю кар'єру зіграв трохи більше ста матчів у Прем'єр-лізі і відзначився 22 голами. Вершиною для Ньюелла виявився сезон 1994/1995, коли він у складі сенсаційного Блекберна став чемпіоном Англії. Проте внесок Майка у той тріумф мінімальний – 12 поєдинків, з яких два у старті, та жодного забитого м'яча (левову частку чемпіонату він пропустив через важку травму коліна).
Зарядись енергією футболу, переглядаючи довгоочікувані матчі Ліги чемпіонів разом із HLIBNY DAR. Напої бренду виготовлені на воді з артезіанської свердловини та з високоякісних спиртів класу “Люкс”. Адже HLIBNY DAR – вибір тих, хто цінує не тільки якісний футбол, але й преміальний смак.У наступному сезоні англійський чемпіон здобув право зіграти в ЛЧ, однак з тріском провалився. У п'яти турах Блекберн лише одного разу не програв та забив два голи (один із них – на рахунку Ньюелла) і до заключного поєдинку з Русенборгом підходив з одним заробленим балом. Той двобій на Івуд Парк вже нічого не вирішував для Роверс, утім мав важливе значення для норвежців, які зберігали непогані шанси на вихід із групи.
На 16-й хвилині Алан Ширер з пенальті відкрив рахунок, невдовзі Стеффен Іверсен його зрівняв, а далі глядачі стали свідками бенефісу Ньюелла. У проміжку із 31-ї до 40-ї хвилини гравець господарів тричі відправляв м'ячі у сітку і кожного разу робив це в іншому стилі: правою ногою, головою та лівою ногою. До речі, двічі Майку асистував Алан Ширер.
"Деякі люди називають це ідеальним хет-триком, але він не приніс нам особливої користі, оскільки це була остання гра на груповому етапі, і ми вже вибули, – казав Ньюелл. – Хоча це зберегло нам обличчя. Я не можу повірити, що рекорд так довго не могли перевершити".
У другому таймі нічого цікавого на полі не відбувалося (окрім вилучення центрбека господарів Пола Вархерста), тож матч так і завершився перемогою Роверс – єдиною в історії клубу у Лізі чемпіонів. Складно сказати чи відчував того вечора особливу сатисфакцію герой поєдинку. Особливо, зважаючи на його специфічний характер.
Партнери Майка (зокрема, Грем Ле Со у своїй автобіографії "Left Field") характеризували Ньюелла, як не особливо амбіційного футболіста, котрий почував себе комфортно у тіні Алана Ширера (на відміну, від того таки Кріса Саттона). Вболівальники Блекберна називали Ньюелла ідеальним напарником для топ-бомбардира.
Майк народився у Ліверпулі і з дитинства мріяв виступати на Енфілді. Однак хлопця забракували у клубі, тож йому довелося реалізовувати себе деінде. Наприкінці жовтня 1986-го Ньюелл грав за Лутон. За іронією долі 21-річний нападник вийшов у старті проти Ліверпуля і відвантажив рідній команді три голи (на очах у кумира дитинства Кенні Далгліша, який через кілька років тренуватиме Майка у Блекберні).
Власне, до переїзду на Івуд Парк нападник пограв за Лестер та Евертон (звідти навіть викликався до національної збірної), а 1991-го забив переможний гол за Блекберн саме у ворота Лестера у фіналі плей-оф за вихід у найсильніший дивізіон. Ньюеллу вистачило сміливості підійти до позначки за рахунку 0:0 і забити переможний гол. Блекберн повернувся в еліту після 26-річної відсутності.
"Не думаю, що я коли-небудь так нервував під час виконання пенальті, – зізнавався Майк. – У моїй голові крутилося багато думок. Я розумів, що від цього залежить увесь нинішній сезон і, можливо, наступний".
Ньюелл забиває на Вемблі
Після чемпіонства з Роверс та того видатного хет-трика Русенборгу кар'єра Ньюелла пішла на спад. Майк не збирався йти з футболу і взявся за тренерську діяльність. Тут він запам'ятався не стільки своїми результатами, як ексцентричними висловлюваннями.
Від Майка діставалося усім. Наприклад, асистентці рефері Емі Рейнер, яка працювала на матчі очолюваного ним Лутона: "Її тут бути не повинно. Я знаю, що це звучить по-сексистськи, але я сексист, тому не збираюся бути кимось іншим. У цій країні проблема з політкоректністю, а залучення жінок до гри не є способом покращити суддівство. Якщо ви почнете залучати жінок до суддівства, у вас будуть великі проблеми. Це символізм для політкоректних ідіотів". За таке висловлювання 2006-го Ньюелла дискваліфікували на 6500 фунтів.
Згодом тренер підняв проблему легіонерів у англійському футболі. На його думку іноземці занадто часто симулюють: "Коли м'яч вибивається, а гравець піднімається, це мене дратує. Ми стаємо м'якими через іноземців". Пізніше Майк пройшовся і по агентах, які, на його думку, сприяють корупції (Ньюелл навіть заявив, що йому пропонували хабарі).
Хтось вважав Майка правдорубом, інші критикували за суперечливі погляди. Але Ньюелл не збирався підлаштовуватися під когось і залишився вірним собі.
Останнім місцем роботи Майка Ньюелла був ірландський Вотерфорд. Відомий бомбардир працював у якості асистента головного тренера, але навіть у цій роль зумів продемонструвати свій норов. Ньюелл частенько сварився із суддями і навіть вилучався з технічної зони. У поєдинку, датованому 2021-м роком, рефері відклав подвійну заміну Вотерфорда через те, що колір стрічки на гетрах футболіста відрізнявся від кольору самих гетрів – це заборонено правилами. Та 58-річного Майка Ньюелла це не хвилювало – він вже традиційно закипів і наговорив судді зайвого, за що отримав 4-матчеву дискваліфікацію.