Вони зіграли найбільше матчів між собою, аніж будь-які інші італійські команди. Вони - лідери за здобутими скудетто. Однак багато поєдинків між цими командами завершувалися скандалами. Словом, що ж це іще, як не дербі всія Італії?
--------------------------------------------------------------------
Вперше поняття Дербі Італії (італ. Derby d'Italia) було введено в обіг італійським журналістом Джанні Брера в 1967 році.
Слово дербі зазвичай використовується для позначення матчу двох команд з одного міста або регіону, але історичні футбольні суперництва, наприклад, такі як “Інтер” - “Ювентус” теж називаються дербі. Цей термін рідко застосовується для матчів між збірними командами, але матчі між країнами Великобританії, колишнього СРСР та інших деяких сусідніх держав також відрізняються напруженістю.
-----------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------
26 квітня 1998 року. “Інтер” завітав на тодішній стадіон “Ювентуса” “Делла Альпі”. Перед цим матчем підопічні Ліппі випереджали міланців на один пункт.
“Сподіваємось, що арбітр завтрашнього матчу буде дальтоніком, і на нього не вплинуть кольори команд”, - заявив напередодні гри віце-президент “Інтера” Джузеппе Пріско.
До чого він це сказав? А все тому що...
1.
В листопаді за рахунку 1:1 у матчі з “Удінезе” Феррара виніс м'яча м'яча з лінії воріт після удару Бірхоффа. Принаймні так вважав арбітр, однак відеоповтор яскраво засвідчив, що гол таки був. Щоправда, у підсумку “Юве” переміг - 4:1, так що цей епізод суттєво на підсумковий рахунок не вплинув.
2.
В лютому у матчі з “Ромою” не був призначений пенальті за фол Дешама на Карміне. На той момент ”бьянко-нері” вели в рахунку 2:1 і у підсумку перемогли 3:1.
3.
В матчі у Римі з “Лаціо” Індзагі вивів “Ювентус” вперед, однак на останніх хвилинах Юліано зіграв рукою у власному карному. “Марко робив це не навмисно”, - пізніше напише у звіті арбітр того матчу Пьєрлуїджі Колліна.
4.
За тиждень до зустрічі з “Інтером” не був зарахований чистий гол “Емполі” у ворота Перуцці, однак відеоповтор яскраво свідчив, що Анджело зупинив м'яча вже після того, як куля перетнула лінію воріт.
і настав день гри...
Активніше розпочав “Ювентус”, що й призвело до голу від Алекса Дель П'єро в середині першого тайму. Лише після того “Інтер” значно додав у грі і закрив суперника на його половині поля. Найбільш активним був Роналдо, якому у багатьох епізодах бракувало дещиці, аби зрівняти рахунок.
70-а хвилина гри... Навіс з центра поля - м'яч потрапляє до Роналдо, який обігрує Бірінделлі, однак Торрічеллі підстрахував партнера. Але Морено вибив м'яча на ногу Саморано. Іван знову переадресував круглого Зубастику, який вже готовий був пробити, та на нього навалився Юліано. Роналдо на газоні - арбітр мовчить. Одразу ж контратака, Зідан проходить лівим флангом і пасує на Пінтуріккіо, який падає під натиском Уеста. Арбітр вказує на позначку.
“Я зосередився на зіткненні Бірінделлі і Саморано і лише потім звернув увагу на Роналдо. Коли я підняв голову, Юліано стояв на місці, не рухаючись вбік, тож сумнівів у мене не було. В іншому випадку я б ніколи не посмів дати пенальті у ворота “Інтера” вже через 20 секунд. Для мене це була звичайна зустріч. Нічого особливого. Помилки? Ми всі люди, ми всі їх припускаємося”, - виправдовувався після матчу рефері П'єро Чеккаріні.
“Футбол - це щастя, це задоволення, але лише коли одинадцять гравців грають проти одинадцяти, а не дванадцяти. Мене можуть покарати, можуть оштрафувати, але я не можу мовчати. Це просто ганьба. Я почуваюся так, ніби мене обікрали”, - заявив після дербі розчарований Роналдо.
“Ювентус” в тому сезоні оформив чемпіонство за тур до фінішу. Та це далеко не перший випадок, коли суддівські помилки впливали на результат матчу між цими командами.
а все почалося...
Особливо принциповими матчі двох італійських грандів стали, починаючи з сезону 1960/61. Тоді чемпіонат ознаменувався грандіозним скандалом. За два тури до кінця два головні претенденти на чемпіонство “Ювентус” і міланський “Інтер” грали між собою в Турині. Після того, як 30-й хвилині матчу вболівальники “Юве” вискочили на поле, поєдинок був перерваний, а туринцям було зараховано технічну поразку з рахунком 0:2.
Через якийсь час почалися закулісні ігри. Президент “Ювентуса” Умберто Аньєллі, будучи за сумісництвом президентом італійської футбольної федерації, наполіг на переграванні матчу. Не згідні з рішенням федерації представники “Інтернаціонале” піддали публічній критиці Аньєллі, і на знак протесту на матч випустили гравців своєї молодіжної школи, вік найстаршого гравця якої не перевищував 19 років. Як результат “б'янконері” розгромили “неррадзурі” з рахунком 9:1, а Омар Сіворі, що отримав наприкінці сезону “Золотий м'яч”, встановив рекорд першості, забивши 6 м'ячів в одному матчі. Як пізніше згадував форвард туринців Джамп'єро Боніперті, спочатку вони були трохи збентежені тим, що проти них вийшли грати діти, але Сіворі претендував на “Золотий м'яч” і був сповнений рішучості забити якомога більше. Примітно, що з того складу “Інтера” стали професійними футболістами тільки Маццола, Джужліемоні і Аннібале, причому останні двоє за всю свою кар'єру у першості Італії зіграли всього кілька ігор.
минулої осені...
До першого дербі сезону 2012/13 команди підійшли, займаючи перші два рядки турнірної таблиці. А регулярні суддівські помилки на користь "Ювентуса" під час сезону додавали напруженості і без того напруженому матчу. Поєдинок відбувся 3 листопада 2012 року в Турині. Футболісти “Ювентуса” забили гол у ворота “неррадзурі” вже на першій хвилині матчу, однак зробили це з явного положення “поза грою”. Напруга в матчі наростала. У якийсь момент вболівальники “Ювентуса” стали кидати у суддю за воротами обривки банера, і співати пісні, які висміювали хворе серце Антоніо Кассано. Тим часом на полі, після пропущеного голу, “Інтер” пішов в атаку. Господарі, бачачи, що втрачають ініціативу, почали нервувати. Ліхтштайнер отримав жовту картку, а слідом мав отримати другу і покинути поле. Однак суддя, проґавивши момент, не вилучив гравця туринців. Після перерви “Інтер” кинувся з новою силою штурмувати ворота “Ювентуса”, в результаті, завдяки дублю Дієго Міліто і голу Родріго Паласіо, міланці з рахунком 1:3 таки здобули перемогу в Турині.
"Ювентус" продовжує говорити, що судити потрібно тільки про те, що відбувається на полі, на полі, на полі - так от на полі переміг "Інтер", - сказав після гри тренер “Інтера” Андреа Страмаччіоні.
Тож те, що сьогоднішній матч буде надпринциповим, не викликає жодних сумнівів, і місця в турнірній таблиці відійдуть на другий план. Принциповості матчу ще й додає Кальчополі, “завдяки” якому від “Ювентуса” забрали два скудетто і віддали їх “Інтеру”. Хоча самі туринці й досі вважають себе 30-разовими чемпіонами Італії.
веселі історії...
Ну і наостанок - декілька веселих фактів про всеіталійське дербі.
1.
Цікавий випадок стався напередодні одного з дербі 30-х років. Лідер “чорно-синіх” Джузеппе Меацца уклав парі з воротарем і капітаном “Ювентуса” Джамп'єро Комбі. Комбі кинув виклик Меацці, стверджуючи, що ніхто, навіть Меацца, не зможе обвести його, щоб забити гол. Джузеппе Меацца прийняв виклик. Однак Джамп'єро Комбі на цьому не зупинився, він умовив зробити ще одну ставку. Кількома тижнями раніше, під час тренування збірної, Меацца ударом через себе забив чудовий гол у ворота Комбі. Воротар “Ювентуса” запропонував посперечатися на те, що в офіційному матчі Джузеппе Меацца не зможе повторити свого удару. І ці умови були прийняті форвардом “неррадзурі”. Буквально в наступній грі між “Інтером” і “Ювентусом” Меацца зумів забити два м'ячі. Перший гол був забитий нападником міланців так, як тижнями раніше був забитий гол на тренуванні збірної. Другий м'яч був забитий після того, як Джузеппе Меацца пройшов крізь ряд захисників і, вийшовши один на один з Комбі, обіграв останнього фінтами. Джамп'єро Комбі після пропущеного голу відразу піднявшись, потиснув руку форварду “Інтера”.
2.
У сезоні 1953/54 “Інтер” і “Ювентус”, будучи на голову сильнішими за інші команди, вели між собою боротьбу за скудетто. Перший матч, що пройшов в Турині, переможця не виявив - команди зіграли внічию 2:2. Матч-відповідь повинен був відбутися в Мілані за сім турів до кінця першості. Команди підійшли до матчу, займаючи перші два рядки в турнірній таблиці. “Ювентусу”, що мав тринадцятиматчеву безпрограшну серію, для збереження за собою першого рядка достатньо було зіграти внічию, на відміну від “Інтера”, якому була необхідна перемога.
Крім того, принциповим матч був і для тренера “неррадзурі” Альфредо Фоні, який протягом тринадцяти років, як гравець, захищав кольори “б'янконері”. У той час у складі “Інтера” виблискував один із найкращих футболістів Швеції всіх часів Леннарт Скоглунд, який мав репутацію плейбоя і завсідника міланських барів. Напередодні матчу швед пообіцяв керівництву клубу утриматися від походів у питні заклади, при цьому, згідно висунутим ним умовам, в разі перемоги “чорно-синіх” з різницею в три і більше м'ячів клуб надасть йому дві пляшки найкращого віскі. “Інтер” розгромив “Ювентус” з рахунком 6:0, а шведський нападник забив два м'ячі і віддав три гольові передачі. Ця поразка стала найбільшою поразкою “Ювентуса” в дербі Італії. Після матчу Леннарт Скоглунд жартома жалкував про те, що за такий результат не зажадав чотири пляшки віскі.
Та поразка дорого обійшлося туринцям. “Ювентус” поступився першим рядком “Інтеру”, якого до кінця чемпіонату так і не зміг наздогнати. За підсумками сезону “Інтернаціонале”, випередивши на одне очко туринців, оформив друге поспіль чемпіонство, ставши семиразовим чемпіоном Італії.
Андрій Думич, "Футбол 24"