Капітан «Торіно» знову готується до дербі...
Йому 26 років, він поляк, захисник, який перейшов до «Торіно» у 2011 році та заробив не одне вилучення у дербі делла Моле, зокрема за недозволений прийом проти Джаккеріні. Так він став кумиром ультраc власної команди і не тільки. Він – страшний, брудний та злий, він протилежність «красунчиків від футболу», новий Робін Гуд, який забирає у багатих («Юве»), щоб віддати бідним («Торо»). Саме тому Д’Амброзіо, якому запропонували стати капітаном «Гранатових» , звернувся до Гліка: «Хіба не чуєш, як Курва Маратона вигукує твоє прізвище? Бери пов’язку і більше про це ні слова!»
- Чи знаєте Ви, що на присвяченій Вам сторінці у Facebook, була викладена фотографія страшного прийому проти Джаккеріні так ніби то він заслуговує медаль за мужність від туринських тіфозі?
- (Сміється). Я цього не знав. Повторю, що не хотів його зачепити. Але ж то було дербі – найважливіший матч сезону. Коли я граю, то повністю віддаюся боротьбі – душею і тілом… Але іноді тіло превалює (Глік говорить чудовою італійською мовою!).
- А чи знаєте також, що користувачі Facebook зробили Вас головним героєм гри Assasin’s Creed, змінивши її назву на Assasin’s Glik?
- (Знову сміється). Я грав у Assasin’s Creed, тому така ідея мені подобається.
- Вас не дратує порівняння з героєм гри з такою кількістю насильства?
- Насправді, існує небагато речей, які можуть мене дратувати. Вболівальники можуть сприймати мене так, як їм хочеться, головне, щоб вони бачили у мені щось хороше, бачили у мені силу.
- У Вашому Твіттері з’явилося 14 тисяч читачів після виходу репу Willie Peyote?
- Багато, але не всі. Я уже півтора року користуюсь Твіттером, мені подобається можливість дізнатися думку людей про мене, поспілкуватися з вболівальниками.
- Ви поставили цю мелодію на рингтон телефону?
- Ні, але я її собі закачав. Willie запитував мого дозволу перш, ніж записувати пісню. Він поводив себе дуже чемно, розуміючи, що не усім футболістам сподобалось би бути героєм такої пісні. Щодо мене, то я не бачу у цьому жодної проблеми і мій клуб також.
- А вдома Ви теж настільки суворий?
- Мене оточують одні жінки: дружина Марта, дочка Вікторія, якій декілька місяців, моя теща… Один проти трьох! Думаєте у мене є можливість командувати? З того часу як народилася дочка я готую їжу, прибираю дім, роблю покупки… Усе!
- А у роздягальні як Ви себе поводите у ролі капітана?
- Я з тих, хто спочатку слухає, а потім робить висновки. Якщо потрібно, то я спілкуюсь с тренером чи президентом, але за участю ще 4-5 колег: Брігі, Вівеса, Дарміана… Одним словом, з ветеранами команди.
- Willie Peyote казав, що вибрав саме Вас для своєї пісні, тому що Ви з тих людей, які зробили себе самі, яким не тато допоміг, а довелося докласти багато зусиль, щоб чогось досягти у житті. Ви впізнаєте себе у такому портреті?
- Впізнаю. Я виріс на вулиці. Мій тато залишив Польщу, коли я був маленьким. Він поїхав до Німеччини, щоб знайти роботу та утримувати сім’ю: маму, мене та молодшого брата. Він брався за будь-яку роботу, навіть найтяжчу. Він помер п’ять років тому через проблеми з серцем, а, можливо, й через виснаження, яке зазнав його організм. Коли втрачаєш батька у 20 років, то дуже швидко дорослішаєш. Змушений це зробити, щоб не втратити себе. Я відмовився від «Реалу», де грав за другу команду, щоб повернутися додому, бути поряд з мамою та намагатися зробити справжню кар’єру у футболі. Що мені і вдалося.
- Вас брат теж грає у футбол?
- Ні, він фанат високих технологій. Навчається.
- Payote співає: «Усе може стати ще гірше, завтра з неба посиплеться гімно!» З Вашої привілейованої позиції, коли Ви озираєтесь навколо, що Ви бачите?
- У світі відбуваються страшні несправедливості. Я дуже злюсь через це.
- А потім: «Будь спокійним ти, хто ніколи не захищав власну позицію». У яких ситуаціях Ви були готові захищати свою позицію?
- Кожної неділі я захищаю кольори «Торіно» разом з одноклубниками. Не знаю, чому нам постійно доводиться мати справу з рішеннями не на нашу користь. Я уже говорив про несправедливість – у футболі вона також існує.
- Ви не вірите у об’єктивність арбітрів?
- Хочу вірити. Мушу. Сподіваюсь, що вони просто помиляються. Якщо трапляється одна чи дві такі помилки, то я ще можу зрозуміти, але якщо п’ять чи шість – і все проти нас, я не можу більше їх виправдовувати.
- Знову з пісні: «Піднятий кулак проти зброї у руках». Ви якої думки притримуєтесь? Підтримуєте розлючену молодь, яка не бачить майбутнього, чи вважаєте, що у будь-якому випадку треба дотримувати порядку?
- Я не можу виступати проти поліції, бо вона виконує свою роботу. Але я розумію і тих, хто протестує проти невмілого уряду, який тільки забирає, нічого не даючи взамін. Я розумію тих, хто виходить на площу, щоб натиснути на владу, яка погано керує.
- «Багаті та красиві футболісти торкаються м’яча, а потім поправляють зачіску…» У Вас немає татуювань, ірокезів, сережок: що Ви думаєте про тих, хто таке любить?
- Нічого. Кожен має право робити, що хоче. Я навіть гель не використовую, бо таким виріс. Лише трохи парфумами користуюсь. Але якщо «Торіно» виграє скудетто, то тату собі точно зроблю.
- «Давайте залишатися hardcore як Каміл Глік…». Hardcore у сенсі «непохитний»: у яких обставинах Ви можете стати таким?
- На полі, коли зупиняю суперників дещо недозволеними прийомами (сміється). Іноді я реагую надто сильно. Але у футболі добре те, що завжди буде наступний матч, я укому можна усе виправити.
- «Набрид нам фейр-плей, ми хочемо брудної гри, бо хіба не брудним є цей світ?» Згодні?
- Іноді так. Іноді брудним є світ, іноді брудним є футбол. Згадайте, що сталося у матчі проти «Мілану»: Лоррондо перебував за межами поля через травму, але арбітр вирішив, що той симулює і не зупинив гру, тож суперники заробили пенальті на останній хвилині, і ми втратили уже здобуту перемогу.
- Те, що Ви кумир людей, які з труднощами доживають до зарплати у кінці місяця та розлючені на світ, Вас лякає чи сповнює гордістю?
- Сповнює гордістю. Те, що вболівальники мене цінують, змушує кожного разу вкладати усю душу у гру.
- Раніше кумиром був Огбонна, але він тепер у «Ювентусі». Ви б змогли вчинити так само – перейти у стан «ворога»?
- Ні. У «Юве» я б не перейшов. Я б зрадив вболівальників та клуб. Я б погано почувався. Було б важко вийти з дому.
- Глік: Ваше прізвище щось означає?
- Польською нічого, а німецькою звучить майже як щастя.
За матеріалами Sport Week