На початку 2000-х цей нігерійський голеадор вихором увірвався у чемпіонат України. "Футбол 24" розповідає, чим займається Агахова після закінчення кар’єри.
До «Шахтаря»
Джуліус Агахова народився у Бенін-сіті, мегаполісі на півдні Нігерії. Місто-мільйонник вигідно вирізняється з-поміж інших населених пунктів країни – тут зосереджені не лише важливі галузі промисловості, але й ряд топових нігерійських вузів. Плюс – у Бенін-сіті завжди було більш-менш спокійно у порівнянні з тим, що коїлося в інших частинах Нігерії. Якщо на півночі, починаючи із 2000-х, лютують ісламістські головорізи із «Боко Харам», то у південну Нігерію ніхто з них не ризикує встромити носа. «Отримають жорсткий і рішучий відпір», - переконував у нещодавньому інтерв’ю наш герой – Джуліус Агахова.
Меткий хлопчак у 13-річному віці опинився в місцевому клубі «Бендел Іншуренс». Пікова епоха «гадюк» - два чемпіонські титули, а також три Кубки Нігерії – припала ще на 1970-ті. За кілька років, проведених у «Бенделі», Агахова реально змужнів і заявив про себе в юнацькій збірній Нігерії. Перехід у туніський «Есперанс» став знаковим і для гравця, і для клубу. Сімнадцятирічний Джуліус допоміг «Есперансу» стати найсильнішою командою країни, а також вийти у фінал африканської Ліги чемпіонів. Феєрично пошаманив і на КАН-2000, де відзначився трьома голами у воротах Марокко і Сенегалу. А ще посприяв Нігерії дійти до чвертьфіналу Олімпіади-2000 у Сіднеї. Словом, юнак добряче попрацював на те, щоб увійти у топ-50 найперспективніших молодих футболістів за версією World Soccer.
На фото: Джуліус Агахова (№17) у збірній Нігерії
Природно, що на «чорну перлину» звернули увагу в Європі, зокрема, в МЮ, лондонському «Арсеналі» та «Мілані». Але, провагавшись, Агахова пристав на пропозицію «Шахтаря», який якраз проводив свій дебютний сезон у груповому турнірі Ліги чемпіонів і посів у квартеті престижне третє місце – після «Лаціо» та «Арсеналу», але перед празькою «Спартою». За чималі гроші Джуліус вирушив у Донецьк, щоб виконати важливу місію – допомогти «гірникам» вперше стати чемпіонами України.
У «Шахтарі»
Темношкірі легіонери тоді ще були не в моді. Про засилля нашого чемпіонату бразильцями узагалі не могло йтися. Тому поява у команді Віктора Прокопенка нігерійця Агахови, який склав компанію співвітчизнику Айзеку Окоронкво і сенегальцеві Ассану Ндіайє, сприймалася, як екзотика.
Джуліус почав забивати з перших матчів. Досі перед очима його гол на битком забитому «Олімпійському», де «Шахтар» ефектно обіграв «Динамо» - 2:1, а тріумф «гірників» на трибунах розділили понад 10 тисяч вболівальників із Донбасу, привезених у столицю спеціальними ешелонами потягів. Нігерієць вписав своє ім’я в історію і у сезоні 2005/06, коли забив динамівцям вирішальний гол в «золотому матчі». У численних інтерв’ю після закінчення кар’єри Агахова полюбляє пригадувати також «дубль» у ворота «Барселони». У грудні 2004-го «Шахтар» обіграв каталонців (2:0) у Лізі чемпіонів. Цей матч пам’ятний ще й тим, що саме тоді юний Ліонель Мессі дебютував у ЛЧ. На Агахову він, напевно, дивився з величезною повагою – про єврокубкові «дублі» аргентинець міг тоді лише мріяти.
На фото: Фірмове сальто Агахови під пильним оком Брандао
Із часом бомбардирське натхнення Агахови вичерпалося. Після семи років у донецькому клубі форвард змінив середовище, переїхавши в омріяну АПЛ – щоправда, не в «Арсенал», а всього лише у «Віган». Сума трансферу склала близько 4 мільйонів доларів – практично стільки ж, скільки «Шахтар» заплатив за нігерійця у 2000-му. «Гірники» ще не вміли так прибутково вести трансферну політику, як зараз.
Мрії Джуліуса луснули, як мильна бульбашка, зіткнувшись із суворою реальністю англійського футболу. Головний тренер «латікс» Стів Брюс не довіряв Агахові, а ставку в атаці робив на перевірених бійців – Даррена Бента та Еміля Хескі. Екс-«гірник» нашкріб якихось 20 матчів за «Віган» - жодного голу. Наступна зупинка у його кар’єрі була ще на порядок гіршою – турецький «Кайсеріспор». Тут Агахова щось та й забивав, але в клубі почалися проблеми з фінансуванням…
На фото: Коротка мить слави у матчі "Віган" - "Ліверпуль"
На допомогу форварду несподівано прийшов… «Шахтар». У 2009-му «гірники» знову запросили Агахову під свої прапори, пам’ятаючи старі добрі часи його ефектних і регулярних кульбітів, якими африканець святкував власні голи. Однак це вже був далеко не той Ага-гол – у клуб повернувся футболіст, розчарований життям і собою. Невпевненість передалася грі – Джуліус мало забивав, тож Луческу все частіше залишав його у запасі. Оренда у «Севастополь» теж не змогла реанімувати кар’єру Агахови. Колишня мегазірка згасла, а потім й узагалі зникла із небосхилу. Про нігерійця забули.
Після «Шахтаря»
Джуліус Агахова закінчив кар’єру незвично рано – у 30 років. Стільки авансів, такі магічні перспективи – і сумний фінал. Власне, де-небудь на пострадянському просторі це було б хорошою підставою для депресії і запою. Однак у Джуліуса були запасні козирі для того, щоб реалізувати себе в цьому житті.
У це важко повірити, але зараз Агахова – успішний бізнесмен. Живе у Лондоні, періодично літає у Лагос, найбільше місто Нігерії, де запустив мережу бутіків сегменту фешн-бізнесу. «На моду потягнуло. Відчуваю, що це моє», - широко і білозубо усміхається Джуліус. У столиці Великобританії в нього також є стильний магазинчик. А ще Агахова має долю у нафтогазовому бізнесі і нерухомості. Словом, на життя екс-футболіст не скаржиться, живе заможно.
В інстаграмі 5-разового чемпіона України – калейдоскоп ефектних фото. Помітно, що чоловік має смак і знається на модних штучках. Зовсім не комплексує, одягнувши, наприклад, рожеві штани. А вам – слабо?
Агахова часто згадує про Україну. Спогади в нього різні. Наприклад, у Донецьку Джуліуса регулярно грабували – і квартиру, і автомобіль. У 2004-му зловмисники винесли з його оселі домашній кінотеатр, колекцію дорогих годинників, велику суму готівки і навіть бутси. «Копи не знайшли їх. Як не знайшли вони грабіжників і вдруге. Чи шукали взагалі - це ще питання. Мій автомобіль зламували, розбиваючи вікна, більше десятка разів. В Нігерії такого зі мною не ставалося ніколи. У цьому плані Україна мене дуже розчарувала», - гірко констатує Агахова.
У його словах відчувається образа і на Мірчу Луческу. «Коли я прийшов у «Шахтар» вдруге, розірвавши контракт з турецьким «Кайсеріспором», менеджер клубу не дав мені шансу повернутися по-справжньому, - вважає Джуліус. - У першому ж матчі я забив «Кривбасу». Але що відбувається далі? У другій, третій, четвертій грі я опиняюся на лавці, в кращому випадку мені дають хвилин двадцять зіграти... Було дуже сумно. Я не розумів, чому менеджер не ставить мене в основу, якщо я виконую свою роботу якісно! Коли в тебе не вірять, опускаються руки, втрачається мотивація і концентрація».
Але не все було так погано. Агахова буквально регоче, коли пригадує, як боявся українських морозів: «Бувало не тільки мінус 10-15, а й мінус 30! Звичайно, що ані кроку на вулицю при такій температурі я не робив. Тому просив пацанву виносити сміття, за що давав їм винагороду». Винагородою за таку нескладну роботу були 50 доларів.
Нігерієць досі підтримує стосунки із «Шахтарем». Зокрема, спілкується із Карло Ніколіні, тренером із фізичної підготовки, а також ветераном команди В’ячеславом Шевчуком. «Якою мовою розмовляємо із Славою? Російською з елементами англійської. Іноді ми просто жартуємо: він намагається говорити англійською, а я російською», - зізнався Агахова.
Сьогодні цьому позитивному персонажу виповнюється 34 роки. З України він обов’язково отримає серію привітальних дзвінків і теплих листів. У літописі «Шахтаря» Джуліус Агахова викарбував важливу сторінку.
Олег Бабій, Футбол 24
Читайте також:
"Чудак два тижні м'яча в руках не мав". Куди подівся найкращий голкіпер світу