Ще навесніці команди асоціювалися з негараздами і тренерськими відставками. Сьогодні ж вони знаходяться у топ-4 своїх чемпіонатів, а їх гра залишає позитивні враження.
Хотів було написати у заголовку «Чотири клуби, які приємно дивують на старті сезону», але згадавши сьогоднішню дату, був вимушений трішки скоригувати назву. На календарі 15 жовтня, а це означає, що у більшості чемпіонатів зіграно близько половини матчів першого кола і старт сезону вже давно позаду. Тим краще. Переконливіше виглядатимуть результати тих команд, про які піде мова.
«Валенсія» випереджає столичні «Реал» і «Атлетіко» в Прімері, «Саутгемптон» у медальній зоні Англійської Прем’єр-ліги, «Байєр» знов готовий втрутитися у боротьбу за срібну салатницю, а«Марсель» впевнено очолює Лігу 1. Перед початком сезону таку картину напевно не могла б собі уявити навіть людина з добре розвиненою фантазією. Погодьтеся, непогано як для команд, які у літньому міжсезонні продали своїх лідерів і змінили наставників.
До речі, про наставників. Останнім часом стало звично, що тренер, очоливши амбіційну команду, потребує час на адаптацію, на будування нової команди і, як наслідок, більш-менш стабільно позитивних результатів від нього чекають щонайменше через півроку. Сергій Ребров прийняв команду в квітні – стабільних результатів чекайте восени (начебто дочекалися). Луї ван Гал почав роботу з «М.Ю.» у липні – результатів чекайте ближче до зими. Навіть третю сходинку «Челсі» у попередньому сезоні вболівальники сприйняли, як річну розминку Жозе Моурінью. Вже навіть не віриться, що буває якось інакше.
А виявляється буває. Існують тренери, які здатні у максимально стислі терміни поставити гру команди і демонструвати високі результати з перших же днів своєї роботи. Принаймні Нуну Санту, Рональд Куман, Роджер Шмідт і Марсело Б'єлса наразі не дадуть стверджувати зворотне. Звичайно, їм ще належить пройти перевірку часом, зіграти не один матч проти провідних команд, але сьогодні їх колективи приємно вражають і заслуговують на те, щоб про них схвально говорили.
«Валенсія». Весела зграя «кажанів»
Тим, хто не був свідком буде важко повірити, але на початку 2000-х років «Валенсія» була найгрізнішою силою в іспанському футболі. «Кажани» вигравали Ла Лігу (2001/2002, 2003/2004), двічі грали у фіналах Ліги Чемпіонів (2000, 2001), здобували Кубок УЄФА (2003/2004). Команда була на підйомі і нічого не віщувало біди.
Лихом обернулося бажання збудувати новий стадіон. За попередніми розрахунками таке бажання було цілком реальне і найстрашнішим наслідком повинна була стати невеличка трансферна економія. Однак, фінансова криза, яка котком пройшлася по Іспанії, сплутала всі карти. Проблеми з погашенням кредитів закінчилися величезною борговою ямою і необхідністю розпродавати своїх найкращих футболістів. Про стабільні високі результати можна було забути.
Десять років «Валенсія» розпродавала своїх зірок у прагненні втриматися на плаву. Команду в різні роки залишали Давід Вілья, Давід Сілва, Хуан Мата, Жорді Альба, Роберто Сольдадо тощо. Але борги росли значно швидше, ніж «кажани» встигали заробляти на трансферах. І от, минулого року, головний кредитор «Валенсії» банк «Bankia» оголосив про проходження точки неповернення у сумах боргу (близько 300 млн. євро) і підготовці процедури продажу футбольного клубу.
Покупця довго шукати не прийшлося, сінгапурський мільярдер Пітер Ліма досить швидко відгукнувся на пропозицію. І хоча юридично бізнесмен ще не оформив покупку, оскільки угода між ним і «Bankia» не завершена, в клубі всі справи ведуться під пильним наглядом майбутнього власника. Ліма одразу долучився до всіх процесів і взяв активну участь у трансферній компанії команди.
Склад «Валенсії» у порівнянні з минулим сезоном було кардинально змінено. В команді залишилося лише дев'ять гравців з минулорічної обойми, натомість колектив поповнило дванадцять нових виконавців. Хтось був куплений, когось «кажани» орендували, а когось підтягнули з клубної академії. Лім вже особисто придбав деяких гравців з Португалії, завдяки дружнім зв'язкам з Жорже Мендешем (найвпливовіший футбольний агент), а також сінгапурському інвестиційному фонду, який володіє правами на багатьох футболістів Прімери.
Та головним літнім придбанням «кажанів» став головний тренер Нуну Ешпіріту Санту. Португальський наставник у далекому 1997 році став першим клієнтом Жорже Мендеша і між співвітчизниками зав’язалася дружба на довгі роки. В ігровій кар'єрі Нуну були «Депортіво», «Порту», московське «Динамо», але ніде в клубах крупніше «Осасуни» він так і не заграв. Зате з подачі того ж Мендеша потрапив головним тренером в «Ріу Аве», який вивів команду в Лігу Європи, а тепер і в «Валенсію».
Перед стартом сезону призначення Нуну Санту визивало багато скепсису у вболівальників. Фанам така кандидатура здавалася черговим недальновидним рішенням клубного менеджменту. Але португалець швидко знайшов спільну мову з ультрас: він після кожного голу «Валенсії» вітає вболівальників, а від своїх футболістів вимагає дякувати фанам і аплодувати їм після кожного матчу. А результати команди потроху перетворюють його на улюбленця публіки.
На прес-конференції з нагоди офіційного представлення нового наставника Нуну Санту заявив:
«Ми хочемо грати в організований, збалансований і бойовий футбол. Щоб вболівальники могли пишатися. Я вірю в команду. Для мене найнеобхідніше у футболі – це організованість і збалансованість. Уміння правильно захищатися допомагає і в атаці».
Тоді цим словам ніхто особливої уваги не надавав. На прес-конференції прийнято робити подібні заяви і Нуну Санту виконував невід’ємну частину своєї роботи. Але зараз вже можна переконатися, що португалець не дарма наголошував на таких аспектах гри, як організованість і збалансованість. Саме ці якості стали запорукою успіху «Валенсії» в цьому сезоні.
Гра «кажанів» нагадує пластилін: грати першим номером – без проблем, якщо доводиться грати проти команд, які полюбляють контролювати м’яч – вони діють на контратаках, якщо потрібно долати масований захист – вони готові до позиційних атак, потрібно сісти у глухий захист – це вони також можуть. Тактична схема команди легко трансформується з 4-4-2 на 4-3-3 і всі її варіації. Нерідко можна побачити і трендові 3-5-2, коли опорник сідає глибше і грає третього центрального захисника.
Хоча показовою для команди є історія, яка трапилася в останньому турі Прімери, де «Валенсія» грала з «Атлетіко» (між іншим діючий чемпіон). «Кажани» вже на 13-й хвилині матчу вели у рахунку 3:0 і захисники почали багато перепасовуватися між собою під схвальні вигуки «Местальї», однак Нуну Санту на бровці демонстративно гнав своїх гравців в атаку.
«Я не хочу володіти м'ячем заради володіння, я хочу володіти ним заради атаки. Дуже важливо, щоб вболівальники підтримували команду, але я також хотів би, щоб вони розуміли наш стиль гри», – поділився тренер по закінченні тріумфального матчу.
Сьогодні «Валенсія» грає у яскравий і приємний для очей футбол. Головними дійовими особами команди є: воротар Дієго Алвес, який остаточно затвердився на позиції «№1»; пара центрбеків Отаменді і Мустафі, які забезпечують надійність в обороні, що дозволяє латералям активно підключатися до атак; крайні захисники Гайя і Барраган (вони і є латералі); опорник Хаві Фуего, який допомагає обороні; дует центрхавів Парехо і Гомеш, виконуючі диспетчерські функції; крила атаки П’ятті і Родріго та центрфорвард Пако Алькасер, який цього року залужив виклик у збірну Іспанії і вже встиг зіграти 4 матчі та забити 3 голи. І це не враховуючи, що у команді є орендований до літа Альваро Негредо, який майже відновився після декількох поспіль пошкоджень.
Після семи турів «Валенсія» не зазнала жодної поразки (5 перемог і 2 нічиїх), посідає другу сходинку і відстає від «Барселони» всього на 2 бали. Все це виглядає, безсумнівно, вражаюче. Але, матчі з головними суперниками ще попереду («Барса» – 13-й тур, «Реал» – 17-й тур), команді важливо не втрачати очок на рівному місті і лише після цього можна буде розмовляти про перспективи команди у боротьбі за медалі. Хоча цілком імовірно, що наприкінці сезону ми ще раз заспіваємо дифірамби на честь «кажанів».
«Саутгемптон». Відродження «святих»
Прийнявши «Саутгемптон» Рональд Куман одразу взявся підкоряти своїм гумором англійських вболівальників. Перед одним із перших тренувань з новою командою голландський наставник виклав у Твіттер фото з пустим футбольним полем і підписав «Готові до тренування».
Вболівальникам довго розшифровувати натяк не довелося – вони прекрасно пам’ятали, що влітку клуб розпродав дуже багато кадрів, починаючи із головного тренера Маурісіо Почеттіно, який очолив «Тоттенгем», і закінчуючи лідерами команди в особі Адама Лаллани, Деяна Ловрена, Люка Шоу, Рікі Ламберта, Калума Чемберса і Пабло Освальдо.
Звичайно, бюджет клубу отримав від цього суттєвий бонус у розмірі 105 мільйонів фунтів, за які можна було б купити цілий десяток якісних виконавців. Але «Саутгемптон» – не «Тоттенгем», і за кількістю, як «шпори» після продажу Бейла, гнатися не став. Команда придбала менше гравців, ніж продала. Було куплено Граціано Пелле («Феєнорд»), Душана Тадіча («Твенте»), Флоріна Гардоша («Стяуа»), Шейна Лонга («Халл Сіті») і Садіо Мане («Ред Булл»). Також було орендовано Сафіра Тайдера («Інтер») і Тобі Алдервейрельда («Атлетіко»).
Враховуючи зазначені обставини, у цьому сезоні від «святих» чекали млявих виступів і навіть віщували боротьбу за виживання. Сьогодні ж важко уявити, що повинно трапитися з командою, щоб вона звалилася у прірву турнірної таблиці. «Саутгемптон» займає третю сходинку після 7 турів і якщо ще не зовсім готовий грати з провідними командами чемпіонату (поразки від «Ліверпуля» і «Тоттенгема»), то у матчах з рівними підопічні Кумана втрачати очки не збираються. Думаю тут доречно буде згадати, що у такому стилі «МЮ» виграв своє останнє чемпіонство, програвши більшість матчів головним конкурентам.
«Я трохи здивований нашим стартом, бо після стількох змін у команді завжди потрібно трохи часу. Але ми добре провели передсезонну підготовку, подолали деякі непрості моменти в клубі, незважаючи на те, що багато людей і навіть преса побоювалися, що ми будемо боротися за виживання. Ми знаємо, якими якостями володіємо, і поступово будемо демонструвати їх. Я задоволений тим, як ми граємо. Сьогодні наш уболівальник може поглянути на таблицю і зробити фотографію на пам'ять», – заявив фахівець.
Своїм нинішнім результатам «Саутгемптон» повинен цілковито завдячувати Рональду Куману. Іменитий голландець в останню мить не дав залишити команду ще одному лідеру Моргану Шнедерлену, який нині веде гру «святих», по старим зв’язкам підібрав для команди декілька нових виконавців, і за короткий час зумів змінити психологію своїх гравців. Куман запевнив підопічних, що новий проект «Саутгемптона» дуже серйозний, що клуб планує битися за місця в єврокубках, що футболісти команди віднині не просто товар, який потрібно вигідно продати. Така мотивація добре спрацювала: перед матчем 6-го туру з «КПР» футболісти відмовилися від чергового вихідного, щоб провести додаткове тренування перед грою.
Варто зазначити, що всі команди Кумана є, як то кажуть, тренерськими. Харизма цього наставника здається може затьмарити навіть гру Роналду та Мессі, якщо йому колись доведеться тренувати когось із них. Показовим є момент, коли голландець вже через три тижні після оренди повернув Сафіра Тайдера в «Інтер» через те, що той знаходиться у некращих фізичних кондиціях і взагалі може погано вплинути на колектив.
Не дивно, що розпочавши сезон зі схемою 4-2-3-1, яка практикувалася при Почеттіно, Куман швидко перейшов на улюблені 4-3-3 з одним опорником, якого грає Шнедерлен. Взагалі у цій схемі роль Шнедерлена ключова, він грає з глибини між двома центральними півзахисниками Ваньямою та Девісом, але частенько висувається перед ними під час атак, штучно перетворюючи їх на опорників, щоб не наразитися на контратаку. Хоч Морган Шнедерлен до Кумана ніколи і не грав так глибоко, він гармонійно виглядає на своїй позиції: вдало диригує грою команди і регулярно забиває сам.
Лінія захисту у «святих» теж підібралася що треба. Фонте і Алдервейрельд цементують центр оборони, в той час як крайки Бертран і Клайн частенько затримуються на позиціях вінгерів. Тут, до речі, можна провести паралелі з «Валенсією».
Напад з усіх сил намагається відповідати решті команди і їм це непогано вдається. Тріо Пелле – Тадіч – Лонг (Мане) багато працюють на пресинг, допомагають у захисті, звільняють зони для Шнедерлена і встигають забивати самі.
Дивлячись на гру «Саутгемпотона» і згадуючи тих зірок, яких виховав цей клуб (Алан Ширер, Вейн Брідж, Тео Волкотт, Алекс Окслейд-Чемберлен, Гарет Бейл), важко повірити, що ще у 2009 році команда вилітала у третій дивізіон і лише з сезону 2012/2013 прописалася в еліті. І як прописалася.
На початку минулого сезону «Саутгемтон» вже ставав головною несподіванкою АПЛ, але на вершині не втримався, звалившись на підсумкову 8 сходинку. Куман теж навряд чи втримається у зоні Ліги Чемпіонів, але є передчуття, що прохід у єврокубки голландець здатен забезпечити, залишивши за бортом декілька команд вищих за класом.
«Байєр». Боротьба із комплексом «вічно других»
Леверкузенці давно зазнали слави невдах. За останні 18 років вони 5 разів ставали віце-чемпіонами, але так жодного разу і не виграли Бундеслігу. Навіть, коли команда з Баллаком, Лусіо і Зе Роберто у складі пробивалася у фінал Ліги Чемпіонів, «аптекарі» не спромоглися покорити вершину. А ситуацій, коли «Байєр» до останнього на щось претендував, але у підсумку сходив з дистанції, взагалі не перелічити. З цього приводу леверкузенці навіть отримали прізвисько «Неверкузен» (Невер – Never – ніколи).
Минулого сезону «Байєр», за традицією, непогано розпочинав сезон. Леверкузенці були серед лідерів у національній першості, вдало виступали у ЛЧ (не давши вийти в плей-офф донецькому «Шахтарю»). І хоча «аптекарі» під керівництвом Самі Гююпя грали переважно від оборони, босів клубу і вболівальників все влаштовувало. Але після зимової перерви команду почало штормити. Втрата великої кількості очок на внутрішній арені і виліт з 1/8 фіналу ЛЧ від «ПСЖ» з загальним рахунком 6:1 переконали функціонерів у необхідності тренерських змін. Команду до літа прийняв Саша Лєвандовскі, а там вже його змінив Роджер Шмідт (на фото крайній праворуч).
В цьому сезоні «фармацевти» теж вдало стартували, здобувши три перемоги у трьох перших турах, в тому числі і над дортмундською «Боруссією» на «Вестфалені». Навіть три нічиїх та поразка у наступних чотирьох турах і поточна четверта сходинка не здатні змазати враження від гри команди і позбавити впевненості, що леверкузенці знов готові кинути виклик грандам.
А впевненість вочевидь надає новий наставник. У минулому сезоні Роджер Шмідт тріумфально виграв золотий дубль разом з австрійським «Ред Буллом», який демонстрував яскраву атакувальну гру, а цього сезону вирішив прийняти новий виклик і повернувся на Батьківщину. Шмідт відразу ж знайшов спільну мову зі спортивним директором Руді Феллером, і вдвох вони чудово організували трансферну компанію клубу. Команда втратила Емре Джана і Сіднея Сема, але підписані гравці швидко змусили забути про минулорічних лідерів.
«Байєр» вкотре вдало скористався неспроможністю «Гамбурга» втримувати провідних гравців і слідом за Хон Сон Міном «аптекарем» став Хакан Чалханоглу. За одарованим плеймейкером Шмідт вже закріпив місце в стартовому складі, прямо під вірним солдатом Штефаном Кісслінгом. На флангах атаки у Роджера грають вже згаданий Сон Мін і Карім Белларабі, який нарешті пробився до першої команди після трьох років у дублях та орендах. Шмідт здається розгледів талант Белларабі і зробив із нього гравця національної збірної (в останніх двох іграх збірної Німеччини Карім виходив зі стартових хвилин).
«Атака» взагалі ключове слово для нового наставника. Очоливши «аптекарів», Шмідт одразу заявив, що команда гратиме у схожому з його «Ред Буллом» стилі. Якщо хтось не знає, скромна австрійська команда минулого сезону у національній першості настріляла 105 голів. Тож не дивно, що леверкузенці нині сповідають наступальний футбол із запальним шоу.
«Фармацевти» за задумом тренера повинні віддатися творчості без непотрібної скутості і боязні помилок. Імпровізація, запал, нестандартні рішення, яскрава гра – ось перші асоціації з новим «Байєром». Якщо» не вийде відібрати у «Баварії» чемпіонство, то команда цілком може отримати «приз глядацьких симпатій» за свою видовищну гру.
Роль центральних-опорних хавбеків доручено Гонсало Кастро і Ларсу Бендеру. Останній, до речі, чи не єдина людина в команді, яка здатна трохи підлатати не надто надійний захист «аптекарів». Адже оборонна четвірка у вигляді Венделла, Спахіча, Топрака і юного дарування Тіна Єдвая, орендованого у «Роми», здається більше націлена вражати ворота суперника, ніж захищати власні. Теоретично оборонні здібності команди може підсилити Кіріякос Пападопулос, але він досі відновлюється після травми, яку отримав на початку вересня.
Та хоч оборона «Байєра» наразі не відзначається надійністю, Роджер Шмідт вживає заходів щоб виправити цей недолік і часом в нього це непогано виходить. Та навіть, якщо «фармацевти» найближчим часом не вирішать цю проблему, то здається вони цілком готові здобувати свої очки у перестрілках (матчі з «Вердером» та «Гертою», як доказ). А зайвим приводом, щоб спостерігати за цією командою є наявність у ній гравця молодіжної збірної України Владлена Юрченка.
«Марсель». Бунтівник Б’єлса добре знає свою справу
Минулого сезону, під керівництвом Жозе Аніго, «Марсель» демонстрував беззмістовну гру і діяв переважно відштовхуючись від дій суперника. Такий футбол протягом року призвів до масових невдоволень вболівальників. Дійшло до того, що на тренувальній базі клубу було вивішено плакат з написом «Чому Адрі, а не Жозе?» (Адрі – це син Жозе Аніго, якого вбили минулого року). Фани не шкодували безтактних і образливих заяв для тренера, який залишив їх без єврокубків, посівши 6 сходинку.
По завершенні сезону команду цілком очікувано очолив Марсело Б’єлса, який регулярно з’являвся на матчах команди, починаючи з квітня. Щоправда аргентинський фахівець міг втратити посаду, не зігравши жодної гри. На одній з прес-конференцій він відверто звинуватив власників клубу у некомпетентності і брехні. Та на щастя для вболівальників і самого Б’єлси президент «провансальців» Венсана Любрюн відреагував на критику виважено і мудро:
«Від Б'єлси керівництву потрібні перемоги. А те, що аргентинець завжди залишався чесним і в якійсь мірі навіть дурним у своїх висловлюваннях – що думає, те й говорить, то це не має особливого значення. Ніяких проблем не буде, якщо іноді Марсело розважить французів порцією правди-матки».
Б'єлса завжди був емоційним і, без перебільшення, дивакуватим. У збірній Аргентини він прибрав зі складу Хуана Рікельме в розквіті сил. В «Атлетіко» він відводив півзахисників в центр оборони, а флангових захисників – в опорну зону. Він майстер нестандартних рішень, робота якого граничить з божевіллям і геніальністю.
Сезон чи то божевільного, чи то геніального тренера розпочався вкрай невдало. У першому турі «Марсель» втратив перемогу у грі з «Бастією», ведучи по ходу матчу у рахунку 3:1. У другому турі Б’єлса програв на оновленому «Велодромі» «Монпельє» – 0:2. Вболівальники було знов приготувалися свистіти і виганяти тренера, але на цьому невдачі Марсело і «Марселя» закінчилися.
В семи наступних турах «провансальці» здобули сім перемог з різницею м'ячів 20-3. За цей період команда жодного разу не пропустила більше одного голу. Наразі «Марсель» очолює турнірну таблицю французької першості, випереджаючи найближчого переслідувача («Бордо») на 5 залікових пунктів, а «ПСЖ», який йде третім – на всі 7 балів.
Нині у аргентинського наставника заграли Дімітрі Пайє, Андре Айю і Флоріан Товен, які набрали чудову форму після провального сезону, а центрфорвард Андре-П'єр Жиньяк забиває в кожному матчі. Команда демонструє яскраву наступальну гру і це при тому, що влітку клуб залишили Матьє Вальбуена і Джордан Айю.
Вболівальники «Марселя» нині смакують кожну хвилину. Їх тренер дарує безліч емоцій, дає результат і демонструє привабливу гру. Клас же Марсело Б’єлси дозволяє навіть не мріяти, а реально претендувати на підсумкову перемогу у Лізі 1.
Ось такі вони – відкриття половини першого кола європейських топ-чемпіонатів.