Фінансова недостатність українських футбольних клубів максимально проявилася в 2013 році: відразу кілька команд Прем'єр-ліги опинилися на межі краху. Взимку ледве вдалося врятувати київський Арсенал.
До літа припинив своє існування криворізький "Кривбас". У луцькій "Волині", де півроку затримували зарплату, все ще важка ситуація. Поскаржилися на брак коштів і виставили на трансфер всю команду львівські "Карпати". Алчевська "Сталь" відмовилася від права брати участь у Прем'єр-лізі. Список можна продовжити перерахуванням команд першої ліги, які не захотіли або не змогли потрапити у вищий дивізіон. За місяць до старту нового сезону не було відомо, скільки клубів візьме в ньому участь, не кажучи вже про те, які саме. Тому у вже зверстаному календарі турніру замість конкретних назв клубів були вказані абстрактні "команда № 15" і "команда № 16".
Навіть якщо вдасться залатати дірки і організувати повноцінний чемпіонат, в найближчому майбутньому українському футболу не уникнути фінансових проблем. Всі наші клуби безнадійно збиткові. Низька платоспроможність населення не дозволяє їм відбивати витрати на квитках, телевізійних правах та комерційній діяльності. Але якщо топ-клуби ніщо не врятує у випадку фінансових проблем у їх власників, то для середняків, чиї бюджети вимірюються 5-10 млн євро, вихід є - виховувати гравців, купувати маловідомих, ростити і продавати набагато дорожче. Достатньо всього двох-трьох трансферів на рік для того, щоб клуб у фінансовому сенсі почувався добре.
Запорізькі партизани
За великим рахунком, так працюють усі команди другого ешелону в Європі. Наприклад, сербський "Партизан". Бюджет клубу складає 10 млн євро. 20% витрачається на дитячо-юнацьку школу. Результат її роботи вражає: в основному складі сьогодні грає дев'ять вихованців клубу у віці 17-20 років, і багато хто вже виступає за національну збірну. В УЄФА вважають, що за кількістю та якістю підготовлених гравців "Партизан" поступається лише амстердамському "Аяксу", легендарній кузні талантів для європейських топ-команд. Кожен сезон сербський клуб продає кілька футболістів. Щорічний прибуток "Партизана" на трансферах в середньому становить 9 млн євро, тобто покриває 90% бюджету.
З українських клубів можна виділити лише одного регулярного постачальника талантів - запорізький "Металург". Тільки за останні роки клуб виховав і продав Степаненка, Кривцова, Соболя - в "Шахтар", Богуша, Коваля, Цурікова, Сидорчука - в "Динамо". Але "обсяги виробництва" запорожців далекі від самоокупності клубу. Спортивний директор "Металурга" Олександр Томах визнає, що продавати футболістів вдавалося швидше спонтанно, ніж системно. "Тільки зараз ми поставили конкретну мету - футбол як модель бізнесу", - говорить він. Клуб планує зосередити на молодіжних командах всі основні сили з функціональної підготовки та науково-методичної групи. А головне - зробити кожну команду незалежною. "Не буде того, що відбувається зараз у всіх українських клубах, коли тренер головної команди постійно відправляє в дубль кілька своїх футболістів, які потребують ігрової практики, - обіцяє Томах. - Це перекриває кисень молодим".
Запорізький "Металург" ризикує - така стратегія зазвичай не приносить результат у турнірній таблиці. Тому команда вже кілька років ходить в аутсайдерах, вилітаючи і знову повертаючись у Прем'єр-лігу. Решта клубів-середняки ризикувати не готові. Хоча, щорічно витрачаючи по 10 млн євро, вони все одно нічого видатного не досягають - ось, що саме парадоксальне. Найчастіше вони вирішують лише два локальні завдання - зберегти прописку серед найсильніших і допомогти дружнім командам, власники яких ведуть спільний бізнес. "Власники не намагаються повернути витрачені гроші. Вони їх і так відбивають: або отримують дивіденди в бізнесі, або піаряться за допомогою команди, підвищуючи політичний рейтинг, або просто стають публічними завдяки футболу", - вважає В'ячеслав Грозний, футбольний тренер, який працював у десяти клубах .
Тренери для галочки
Неправильна клубна стратегія породжує масу проблем, що заважають клубам переорієнтуватися. У першу чергу експерти говорять про рівень дитячих тренерів. "Клуби підходять до цього питання абсолютно необдумано, просто працевлаштовують у школі колишніх гравців, - розповідає агент ФІФА Аркадій Запорожану. - Але ж екс-футболісти середніх клубів не мають досвіду роботи з іменитими наставниками, їх тренерська кваліфікація дуже низька".
В'ячеслав Грозний вважає, що наших дитячих тренерів навчають якісно і потенційно вони висококласні фахівці. Але виділяє дві інші проблеми. Як і в професійному футболі, в академіях перед командами ставлять мету добитися результату, а не виховати хороших гравців. "Програв якийсь важливий турнір - і тебе можуть звільнити. Тому тренери вчать не грати у футбол, а битися, руйнувати, виривати перемогу будь-якою ціною, - каже Грозний. - У Європі ж роблять акцент на якість гри. До закінчення школи ніяких тренажерів , тільки робота з м'ячем, гравцям ставлять техніку і тактичну грамотність. Не забувають і про загальну освіту - виховують не просто футболістів, а особистості".
Друга проблема, за словами Грозного, - низькі зарплати наставників. Охочих стати дитячими тренерами одиниці, всі хочуть відразу очолити першу команду. "У академіях тренери отримують менше, ніж гравці дубля, - обурюється Грозний. - Це ж абсурд! Вони повинні заробляти на рівні наставника основної команди. Плюс преміюватись за кожного проданого або підготовленого гравця".
Цінний товар
Високі зарплати молодих гравців - окрема розмова. Через ліміт на легіонерів порядок сум завищений штучно - українські футболісти оцінюються вище, ніж вони того заслуговують. Це, у свою чергу, розслаблює гравців. "Молодий футболіст отримує в клубі-середняка 4-6 тисяч євро. Навіть якщо його помітить європейський клуб калібру бельгійського "Стандарда", йому запропонують максимум 3 тисячі, причому ще податки доведеться заплатити, - пояснює Запорожану. - Природно, вони відмовляються від переходу" .
Експерти впевнені, що ліміт необхідно скасувати. По-перше, це підвищить конкуренцію за місце в складі і змусить українських футболістів більше працювати над собою. По-друге, зменшить їх зарплату, що теж повинно позначитися на бажанні прогресувати і пробиватися в основу, а не маринуватися в дублі. Втім, скасування ліміту - занадто кардинальне і неоднозначне рішення. У Сербії, наприклад, ліміт, навпаки - значно жорсткіше: не більше чотирьох іноземців у складі проти семи легіонерів у нас. Відміна допоможе в першу чергу топ-клубам. А запорізький "Металург" та інші команди, які хочуть виховувати гравців на продаж, просто залишаться без ринку збуту українських футболістів.
ате відсутність ліміту змусило б українські клуби продавати таланти за кордон. Зараз у цьому немає необхідності, адже українські гранди заплатять за гравця з українським паспортом значно більше. У чемпіонаті Сербії багатих клубів не існує, тому "Партизану" доводиться активно співпрацювати з європейськими командами - запрошувати їх селекціонерів на матчі, працювати з агентами, забезпечувати потенційних покупців свіжою статистикою гравців, аж до відеозапису дій конкретного футболіста впродовж усього матчу. "Вони запаковують товар в красиву обгортку, - погоджується Грозний. - Українські ж клуби або не хочуть, або не вміють продавати. Європа дізналася про Коноплянку, тільки коли він забив Англії. Маючи такий талант, серби продали б його за хороші гроші ще років п'ять тому, розкрутивши гравця так, що топ-команди стояли б у черзі".
Українські клуби скаржаться, що виховувати гравців навіть для внутрішнього ринку невигідно. Вітчизняні гранди переманюють футболістів у 13-14 років, коли у тих ще немає контракту. Директор ДЮСШ запорізького "Металурга" Леонід Ключик наводить приклад півзахисника Андрія Оберемка, якого "Динамо" забрало у 16-річному віці, просто домовившись з батьками. "Ми гробимо український футбол", - безапеляційно заявляє Олександр Томах. "Так переходять 90% талановитих гравців, - пояснює Грозний масштаб проблеми. - Це в корені неправильно. Треба зобов'язати молодих футболістів укладати перший контракт з клубом, який його виховав". Але Аркадій Запорожану говорить, що це неможливо. Клуби можуть лише вимагати компенсацію, яка покладена за регламентом ФІФА. Наприклад, команда другої категорії (рівень "Шахтаря" і "Динамо") повинна заплатити клубу, який виховав гравця, по 60 тисяч євро за кожен рік роботи з ним (відлік ведеться з 12-річного віку). Але національні федерації мають права встановлювати інший розмір компенсації за переходи всередині чемпіонату. Очевидно, для розвитку клубів-ферм необхідно встановити не менші суми, ніж за версією ФІФА.
І все ж експерти дають позитивний прогноз. "Через 3-4 роки з'явиться багато талановитих гравців. Це видно вже зараз, по збірних молодших віків", - каже Грозний. "На початку 90-х українцям було не до футболу, а клуби не думали про роботу з дітьми. Загублено ціле покоління. І тільки зараз підростає нова формація гравців", - додає Запорожану. Питання в тому, чи зуміють українські клуби скористатися шансом і "поставити виробництво на конвеєр" так, щоб не банкрутувати при найменших фінансових труднощах.