Напередодні старту чемпіонату світу U-20 2015 року, що пройде у Новій Зеландії, "Футбол 24" вирізняє найголовніші кадрові контрапункти команди Олександра Петракова.
Юнацька збірна України U-20 пройшла дуже довгий шлях до Нової Зеландії. У кваліфікаційному раунді вона вибралася із непростої групи, випередивши господарів змагань – росіян. Далі – еліт-раунд в Англії, і, знову ж таки, тріумфальна перемога над родоначальниками футболу. А вже на чемпіонаті Європи наші земляки показали себе всьому континенту, кваліфікувавшись на чемпіонат світу.
З часів, можливо, легендарного академкласу Павла Яковенка у нас не було настільки багатообіцяючих юніорів. Їхня перспективність підтверджується й на клубному рівні – дебют у складі грандів, єврокубки, перші голи й перші перемоги… Однак час не стоїть на місці, і збірна Олександра Петракова також міняється. Як? Розглянемо на прикладі гравців, які є лідерами команди, досягнули великого прогресу або, навпаки, опустили планку очікувань і залишилися за бортом чемпіонату світу-2015.
У статусі лідерів
У цієї збірної є провідні гравці. До таких, передовсім, віднесемо воротаря донецького "Шахтаря", вихованця столичного футболу Богдана Сарнавського. Навіть попри гідну конкуренцію зі сторони львів’янина Романа Підківки та донеччанина Євгена Гриценка, він зберігає за собою пост №1. Хоча на клубному рівні Богдану, безсумнівно, пора чекати прориву.
Едуард Соболь
В обороні справжнім лідером є Едуард Соболь, котрий наразі грає в оренді в донецькому "Металурзі". Він першим зі свого покоління засвітився на найвищому рівні – "Шахтар" помітив хлопця, ще коли він грав у першій лізі за запоріжців. Едуард грає сучасного лівого крайнього – з хорошою швидкістю, постійними підключеннями вперед. Невипадково саме він зміг забити переможний м’яч англійцям. Кажуть, має шанси повернутися в команду Мірчі Луческу вже основним…
Ігор Харатін
Справжній ватажок півзахисту – динамівець Ігор Харатін. Ігор – гравець вишуканий, з хорошим володінням м’ячем, з гарним пасом і ударом. При цьому в клубному житті досяг меншого прогресу, аніж ті ж Євген Чумак чи Микита Бурда. Наразі Сергій Ребров більше згадує це прізвище, відповідаючи на запитання журналістів, коли ж чекати його в основі першої команди.
В'ячеслав Таньковський
Поруч із Харатіним цілком може зіграти донеччанин В`ячеслав Танковський. Попри те, що він є найнижчим гравцем збірної, відтиснути Славу від м’яча дуже нелегко – візьме своє за рахунок швидкості, рухливості, настирності. Є одним із тих, хто іще чекає дебюту на дорослому рівні. Хоча, кажуть, В’ячеславом уже активно цікавляться потенційні орендарі.
Роман Яремчук
Також дуже хоче підвищення форвард "Динамо-2" Роман Яремчук. Граючи в клубі відтягнутого нападника або навіть центрального півзахисника, Роман продуктивно працює на атаку – володіє чудовим пасом, підступним ударом, добре розвиненим гольовим чуттям. У збірній потрібен більше як центрфорвард – запевняє, що такі перестановки для нього не складають ніяких труднощів.
Не здали іспит
Артем Радченко
На жаль, на довгому шляху не обійшлося без втрат. Найбільша, в нашому розумінні – багаторічна надія "Металіста" Артем Радченко. Невисокий крайній форвард з вибуховою швидкістю днями підписав контракт з хорватським "Хайдуком" (Спліт). Але, на жаль, останніх півроку втратив – у "Говерлі" не мав ігрової практики. Тому з болем тренерам довелося розлучитися з Артемом – йому давали шанс проявити себе на травневих зборах, але кондиції обдарованого гравця не задовольнили Олександра Петракова.
Іще одна значна проблема – відсутність Дмитра Білонога. Крайній форвард вдало грав за "Шахтар-3" у другій лізі, проте взимку був переведений в молодіжний склад, де не отримав ігрової практики. Подейкують, може піти шляхом Владлена Юрченка й по завершенні контракту перейти в інший клуб (який саме – поки що таємниця). Навесні навіть не викликався на збори команди Петракова.
З інших причин не зможе збірна України U-20 розраховувати на Ігоря Калініна. Вихованець кримського футболу залишив "Іллічівець", отримав російський паспорт, але анонсований перехід у "Зеніт" не відбувся. Ось так гравець, який міг би допомогти на позиціях центрбека та опорника, опинився поза великим футболом, коротаючи час глибоко в дублі "Зорі".
Пішов своїм шляхом і вихованець "Шахтаря" Артур Міранян. Артур обрав збірну своєї історичної батьківщини – і вже потрапив в обойму не лише молодіжної збірної Вірменії, а й національної. До речі, залишивши донецький клуб, нападник опинився аж у Македонії – він грає за місцевий "Вардар". Талант фінішера міг би однозначно пригодитися українській команді, однак, за його словами, він з юності не приховував, що прагне грати саме за рідну для себе країну.
Не витримали конкуренції й не поїхали до Нової Зеландії іще два крайніх захисники – львів’янин Андрій Маркович та маріуполець Зураб Очигава.
Приємно здивували
Передовсім говоримо про Валерія Лучкевича – відчуваючи довіру з боку Мирона Маркевича, який був тренером ще його батька, Валерій зміг розкритися і заграти у складі "Дніпра". Разом зі своєю командою юний талант був задіяний у підготовці до фіналу Ліги Європи, тож до збірної приєднається пізніше. Імовірніше за все, вже на другий тур групового турніру.
Сповна проявив себе й лідер півзахисту молодіжної команди "Шахтаря" Віктор Коваленко. Разом із донеччанами він дістався до фіналу юнацької Ліги чемпіонів УЄФА, ставши одним із найкращих гравців турніру. Ще восени дебютував у першій команді "гірників" у Кубку України, а уже цього року став першим за п’ять років вихованцем клубної академії, який зіграв за донеччан у Прем’єр-лізі. Після теплих слів Луческу та авторитетних бразильських легіонерів заговорили про інтерес до уродженця Херсону зі сторони навіть самого "Ювентуса".
Микита Бурда
Усім вболівальникам України вже відоме ім’я Микити Бурди – він настільки стрімко увірвався у склад "Динамо", що своїми осінніми виступами в українських та міжнародних змаганнях заслужив навіть виклик відразу в національну збірну нашої країни. На жаль, дебютувати не встиг через апендицит, а в клубі наразився на гостру конкуренцію з боку португальця Антунеша. Але Микита – боєць! До того ж в обороні він може зіграти, здається, скрізь, тож його перспективи – хороші. Першу частину шляху збірної пропустив через травму, але вже на чемпіонаті Європи не тільки грав, а й забивав.
Досить несподівано увірвався до складу збірної лівоногий крайній півзахисник Євген Немтінов. Ще півроку тому він грав у першій лізі у складі її аутсайдера – "Буковини", але заслужив запрошення з "Іллічівця", у складі якого встиг дебютувати й на найвищому рівні. Євген не грав за збірну в еліт-раунді чи на Євро, але своєю формою переконав тренерів, що готовий краще за старожила Радченка.
Євген Чумак
Назвемо й півзахисника "Динамо" Євгена Чумака. Його поява виявилася настільки яскравою, що багато хто запитував – а звідки взявся цей хлопець? Дебютний гол у першій команді, доволі впевнена гра, раптова популярність і участь у телепрограмах… Талант Євгена не викликає сумнівів. Але при наявній конкуренції в півзахисті йому треба буде показати все, що він уміє, щоб підтвердити невипадковість своїх весняних успіхів. Тут доречно відзначити, що Чумак – гравець "модульний", який не зациклюється на єдиній позиції. Це його великий плюс як сучасного футболіста.
Що маємо у підсумку?
Загалом, якщо аналізувати повний кадровий потенціал збірної, яка відбула до Нової Зеландії, можемо накидати такий основний склад, зазначивши й тих, хто може також зіграти на цих позиціях: Сарнавський (Підківка, Гриценко) – Полегенько (Лучкевич, Бурда), Бурда (Ковтун), Качараба (Кузнецов), Соболь (Бурда) – Харатін (Ткачук), Чумак (Танковський) - Лучкевич (Немтінов), Коваленко (Габелок), Бєсєдін (Кабаєв) - Яремчук (Татарков).
Артур Валерко (фото - автора)