Відійшов в історію ювілейний двадцятий Чемпіонат Світу. Вперше на території Латинської Америки перемогу святкувала європейська збірна вчетверте у своїй історії чемпіонами стала збірна Німеччини.
Цей мундіаль був дуже багатим на різні події, рекорди та сенсації. Чого лише варта справжня футбольна казка, яку власною грою написала Коста-Ріка. І хто очікував що у півфіналі Бразилія програє Німеччині з рахунком 7-1? Цей турнір став найрезультативнішим на пару із ЧС-1998 року, коли було забито 171 м’яч. Воно й не дивно, адже змагання проходили у Бразилії – найфутбольнішій країні у світі, де завжди вміли забивати голи, і грати у веселий атакувальний футбол.
З якимось сумом і ностальгією спостерігав по телебаченню стартову заставку перед фінальним матчем. Було відчуття, що величезне свято йде кудись у далечінь, і вже більше ніколи не повернеться. Та ні, повернеться, і не один раз. Але це вже буде щось інше, не таке яскраве, не таке видовищне, не таке драматичне…
У матчі за третє місце зустрічалися збірні Бразилії та Нідерландів. «Пентакампеони» прагнули перемогти, і хоч трішки загладити свою вину за поразку від німців. Однак отримали три сухих м’ячі і зайняли ганебне, як для себе, четверте місце, пропустивши при цьому найбільше голів за всю свою історію виступів на ЧС. Джамель Хаймуді, арбітр із Алжира став справжнім посміховиськом, завдяки своєму суддівству. Вже перша атака голландців призвела до порушення правил. Ар’єн Роббен виривався на побачення з Жуліо Сезаром і Тьяго Сілва завалив суперника.
Рефері вказує на пенальті і дає бразильцю… жовту картку! У повторі чітко видно, що на Роббені порушили правила ще до штрафного майданчику, а оскільки це фол останньої надії, то потрібно було показувати червону.
Пенальті прекрасно реалізував Робін ван Персі. Не пройшло й п’ятнадцяти хвилин, як «помаранчеві» подвоїли рахунок. Роббен віддає на де Гузмана (а він знаходиться в офсайді – помилка асистента рефері), той подає у штрафний майданчик, і Давід Луїс головою скидає м’яч точно на ногу Дейлі Блінду.
Голландець трішки пожонглював кулястим і спокійно направив його у ворота. Знову розгром і сльози на трибунах?
На цей раз «селесао» не розсипалися, а пішли вперед, атакували, створювали напівмоменти, але безрезультатно. Алжирський суддя на 68 хвилині замість поставити пенальті у ворота Сіллесена, ще й виписав бразильцю Оскару попередження за симуляцію! Цирк та й годі.
А вже у компенсований час Вейналдум встановив остаточний результат, замкнувши простріл від Янмаата.
Нідерланди отримали бронзові нагороди, хоча заслуговували значно більшого ніж третє місце. А Бразилії варто забути про цей чемпіонат, і зробити правильні висновки.
У фіналі зійшлися гранди світового футболу – Німеччина й Аргентина.
До цього вони двічі грали між собою у фіналах, у 1986 році тріумфувала Аргентина з геніальним Дієго Марадоною, а в 1990-му – Німеччина на чолі з Францом Беккенбауером. Фаворит поєдинку був очевидний – команда Йоахіма Льова. Але й «альбі-селесте» мали свої плани на гру
Головним арбітром зустрічі призначили італійця Ніколу Ріццолі, який відверто провалився.
Гра розпочалася неочікувано жваво. Вже на 20-й хвилині супермомент втрачає Гонсало Ігуаін – опинившись віч-на-віч з Нойєром він відразу пробив, хоча мав часу вдосталь. Удар з вигідної позиції вийшов вкрай невдалим і повз ворота. Форвард аргентинців забив пізніше, але з положення поза грою, яке зафіксував лайнсмен. Наприкінці тайму свій момент мали німці – Мюллер після кутового пробив у стійку.
Вже на старті другої половини Ліонель Мессі отримав хорошу нагоду, але не влучив у дальній кут.
А на 57-й хвилині стався ключовий епізод зустрічі. Мануель Нойєр грубо на виході зіграв проти Ігуаіна, заваливши нападника на газон. Момент трапився у штрафній, і очікувалося пенальті й жовта картка воротарю «бундестіму». Але! Ріццолі ставить фол в іншу сторону! Без коментарів, що називається.
Німеччина продовжувала атакувати, але без особливих загроз, якщо не рахувати удар Крооса, який відбив Серхіо Ромеро. Все йшло до додаткового часу, і вже на його старті чергову нагоду втратила Аргентина. Родріго Паласіо не реалізував стовідсоткову нагоду, опинившись один-на-один з Нойєром, не влучивши у ворота.
На 109-й хвилині Серхіо Агуеро кулаком грає в обличчя Швайнштайгера. Якщо це не пряма червона картка, то мінімум жовта, яка стала б для Куна другою. Однак італійський представник феміди цей момент просто проігнорував! А ще можна згадати масу інших помилок.
Йде до завершення другий овертайм, Андреас Шюрле проривається по флангу і прострілює в штрафну суперника. Демікеліс не вгледів Маріо Гьотце і хавбек мюнхенської «Баварії» приймає м’яч й миттєво пробиває повз Серхіо Ромеро – 1-0. Часу відігратися було небагато, але надійна німецька оборона не дозволила цьому трапитися.
Звучить фінальний свисток, який означає, що Німеччина чотириразовий Чемпіон Світу. Якщо брати весь турнір – то цілком заслужено, якщо окремо матч проти Аргентини, то не зовсім. Але хто в цьому винний? Алехандро Сабелья, який зняв активних Лавессі й Ігуаіна і випустив слабенького на цьому турнірі Серхіо Агуеро та «дерев’яного» Родріго Паласіо? Але ж цей тренер вперше за 24 роки вивів «альбі-селесте» до фіналу, і це величезне досягнення для цієї країни. Ліонель Мессі, який був лідером і якщо не тягнув на собі збірну, то був одним із найкращих у команді протягом цього місяця? Не думаю. Просто Німеччина дуже довго йшла до цього титулу, постійно була близькою до нього, але завжди чогось не вистачало, якоїсь крихти фарту та удачі. І ось тепер підопічні Йоахіма Льова здобули омріяний трофей, з чим їх і вітаю.