Матчі Ліги чемпіонів ніколи не бідкалися на погану відвідуваність. Предок турніру – Кубок європейських чемпіонів – часто ставав свідком, коли трибуни витримували стотисячні навали фанатів.
Британські футбольні баталії мають дуже довгу та цікаву історію. Батьківщина улюбленої гри мільйонів подарувала літописам цікаві голи, запеклі протистояння та історії, кожна з яких заслуговує на увагу футбольної спільноти.
ЛЧ 2003/04: народження "Особливого" Моурінью та феєрія темних конячок
Однією з таких історій стала боротьба між Лідсом та Селтіком за вихід у фінал Кубка європейських чемпіонів 1970-го року. Перше в історії протистояння найкращих команд Англії та Шотландії стало подією, до якої була прикута увага всього світу, адже переможець пари отримував звання найкращої команди Великої Британії. Гравці Селтіка та Лідса були готові вмерти на полі, але таки отримати бажаний титул. 1 та 15 квітня стали датами, які мали визначити "короля британського футболу".
Хочеш відчути справжню футбольну атмосферу? Запроси друзів та влаштуй домашній перегляд топових матчів Ліги чемпіонів за келихом Żubrówka.
Żubrówka – відкрий легенду! Для тих, хто хоче справжнього! Дізнатись більше про Żubrówka тут.
Теоретично фаворитом вважали Селтік, який мав більший досвід єврокубкових протистоянь. Лідс Дона Реві був перспективним проектом, який лише набирав оберти, а шотландський гранд на чолі з Джоком Стейном з року в рік тріумфував на внутрішній арені та завоював Кубок чемпіонів трьома роками раніше. Але перед такими матчами цифри мало що означають, адже мотивація гравців зашкалює.
Окрім того, шлях до півфіналу в Селтіка був нелегким, тому "кельти" витратили багато сил, натомість Лідсу доводилось розбиратися з менш складними суперниками. Шанси вирівнювала боротьба на внутрішніх аренах: Селтік вже став чемпіоном, а Лідс відчайдушно боровся за вершину. Лікар команди повідомив Реві, що 6 гравців основного складу на межі фізичного та психологічного зриву, але мрія Дона про требл була сильнішою.
Перший матч проходив в Англії. Боси Лідса вирішили заробити на ажіотажі та підняли ціни на квитки. Фанатам це не сподобалось – на гру прийшло 46 з половиною тисяч, хоча за грою у чвертьфіналі проти бельгійського Стандарда з трибун спостерігало 48 тисяч 775 вболівальників.
У Лідса було декілька шотландських гравців, серед яких і капітан Білл Бремнер. Він дуже вірив у знаки, чим скористався тренер "кельтів" Джок Стейн. Перед грою він підійшов привітатися з футболістом та сказав: "Боже, які ви виснажені, вам буде вкрай нелегко. Ну, успіхів". Це зіграло свою роль – Бремнер прекрасно знав, які втомлені його партнери, тому втратив впевненість у силах Лідса.
Це проявилося вже на 30-й секунді матчу – молодий Конеллі скористався помилкою захисника та забив гол. Лідс видав найгірший матч в сезоні, Біллі Бремнер отримав струс мозку та покинув поле, а Дон Реві лише дивувався, як його хлопці при такій грі пропустили лише один гол. Йому потрібно було вигадати новий план – на "Селтік Парк" така гра стане вироком.
Перед поїздкою в Шотландію Реві пообіцяв хлопцям премію у розмірі своєї річної зарплатні за перемогу над Селтіком. Джок Стейн поставив ставку на фанатів – на його вимогу гру перенесли на "Гемпден-Парк", який вмістив 136 505 глядачів, що стало абсолютним рекордом європейських турнірів всіх часів, і залишається ним донині.
Втім, понад стотисячний натовп загудів та засвистів, коли Біллі Бремнер у бажанні реабілітуватися за перший матч зарядив гармату з 30-ти метрів та відкрив рахунок у грі. Реві захвилювався – все йде добре, Лідс може перемогти. Ще до перерви "павичі" мали забивати ще, але Гарет Спрейк тягнув все.
Перерва змінила все. Стейн та фанати зарядили своїх гравців, які просто-таки понеслися вперед. Натомість Лідс не втримав темп, який сам же і задав. Джон Х'юз зрівняв рахунок, перевівши Селтік у більш зручне становище. Тепер Лідсу треба було йти вперед і забивати. Гарячковість привела до помилок, одна з яких змусила трибуна "Хемпден-Парк" зірватися в екстазі – Боббі Мердок поставив крапку у протистоянні.
У фіналі Селтік програв Фейєнорду в додатковий час після 1:1 в основні 90 хвилин, але навіть фінал Кубка європейських чемпіонів не мав такого значення, як велика битва за титул найсильнішої команди Великої Британії.