Ліга чемпіонів або "Ліга сенсацій", як її прозвали у народі, вчора перевершила саму себе. Давненько ми не бачили справжніх триллерів.
Ні, звісно, в останній час було немало хороших, якісних ігор, але таких, щоб міцно вросли у пам’яті, в 2013-му році ще не було. Втім, сезон Ліги чемпіонів 2012/13 років від самого старту привчив нас: до кожної гри слід відноситись із шануванням і спостерігати від першої до останньої секунди.
Ось знаєте, на російському каналі "НТВ" виходять старі ігри Ліги чемпіонів, які називають "Класичні матчі ЛЧ". Іншими словами, "золотий запас" турніру. Так ось цей сезон подарував вже цілий ряд відмінних зустрічей і, не сумніваємось, що ще подарує не один такий. І вчорашні матчі в ньому посядуть найкращі місця. Зокрема один матч, який відбувався в Дортмунді. Він увійде в пам’ять кожного з нас на рівні з матчем "Баварія" - "МЮ" 99-го, "Ман Сіті" - "КПР" 2012-го, врешті-решт "Мілан" - "Ліверпуль" 2005-го (можна назвати ще з десяток протистоянь, втім вони будуть менш іменитими та драматургічними).
Ваш автор, як полюбляють висловлюватись, "з дитинства вболіває" за "Ліверпуль". Втім, іншою іноземною командою – дортмундською "Боруcсією" - активно почав цікавитись у 2008 році – акурат тоді, коли в команду прийшов Клопп. Завжди захоплювався командами, які демонструють характер на полі. Можуть програвати, але за вболівальників ладні померти. Крім того, маю величезну любов до команди, в якої проглядається чітко філософія розбудови команди, яка дає дорогу молодим, робить ставку на академію. Тому з кожним місяцем мій інтерес до "шершнів" зростав, а оскільки їхні результати під керівництвом Клоппа рвучко пішли вгору, став відверто "глорити" за Дортмунд.
Мало хто зараз говорить про те, які важкі часи переживав клуб, будучи у фінансовому колапсі. "Вестфалленштадіон" змушені були "продати" - арену перейменували на "Зіґнал Ідуна Парк" - від цієї назви просто нудить фанатів, які просять ніколи у розмовах з ними не вживати цих ганебних слів. Так чи інакше, а комерціалізація назви головної арени Дортмунда дозволила одній з найуспішніх німецьких команд зберегти прописку в Бундеслізі. Це відбулось у 2005 році. Вже за три роки в Дортмунд прибуде гер Юрґен з "Майнца" для того аби стати легендою Німеччини і зверне на себе увагу найбагатших власників клубів планети, а "Боруссію" не лише поверне на колишню стежку чемпіонства, але й зробить її зіркою.
Не маючи можливості здійснювати захмарні трансфери, Клопп почав робити ставку на молодь, яка за декілька років виросла у дуже потужну силу. Яскраво це може підтвердити той факт, що гравці "Боруссії" є лідерами в своїх національних збірних.
Дивлячись за грою Дортмунда, мимоволі ловиш себе на думці, що гра цієї команди чимось нагадує виступи "Динамо" кінця 90-х. Ми не говоримо конкретно про вчорашній матч проти "Малаґи", бо він став одним із виключень. Зараз від "Боруссії" очікують більш атакувального футболу, хоча типова гра" шершнів" під керівництвом Клоппа – це гра другим номером із застосуванням колективного пресингу і шалених контратак флангами. "Боруссія" так грає завжди, за виключенням матчів проти середняків та аутсайдерів чемпіонату.
На власні очі спостерігав матч в Донецьку проти "Шахтаря" - тоді команда зіграла дисципліновано і фактично не дала нічого зробити "гірникам" (будьмо відвертими – донеччани вичавили максимальний результат із тих нагод, що були, і то завдяки індивідуальній майстерності Срни і Кости). То ж і в загальному протистоянні у "Боруссії" проблем не було. Одначе, два з половиною роки перед тим, у ще не зовсім досвідчених в європейських баталіях дортмундців , були проблеми у Львові проти "Карпат". Так, тоді "Боруссія" зіграла вальяжно і змушена була здійснювати нереальний камбек на останніх хвилинах. Те саме стосується і двобою з "Малаґою". Схоже, вже тепер екс-чемпіони Німеччини серйозно недооцінили суперника. А дарма.
Писатиму тепер не як журналіст, а як вболівальник "Боруссії". Не слідкував за виступами іспанського клубу, тому для мене відкриттям стали тактичні схеми і склад команди. Образно кажучи, для пересічного фаната футболу Тулалан, Савіола, Демікеліс, Баптішта, Хоакін, Роке Санта Крус – це люди з позаминулого століття. Відверто кажучи, з ходу би не назвав їхній точний вік, бо мені здається, що грають рівно стільки, що і Ґіґґз (іронізую, звісно). Але це свідчить, що команда досвідчена. Крім того, "Малаґу", яка вчора була клубом-олігархом, а сьогодні ледь дає собі раду з боргами, відносно недавно було дискваліфіковано від участі в одному з наступних єврокубкових сезонів. Тому підопічні Пелеґріні пішли у "ва-банк".
А ось тут виникає один цікавий нюанс. Після історії із жеребкуванням 1/8 фіналу Ліги чемпіонів, коли УЄФА за день до церемонії фактично "злила" майбутні протистояння телевізійникам, ніхто вже не сумнівається, що там роблять "потрібні пари". І здається, що "Малаґа" як клуб неугодний УЄФА, був приречений не добратись до фіналу.
Не хочу применшувати ціни перемоги улюбленої команди, але зважаючи на постійні суддівські баги в ході матчу, "Малаґу" направду шкода. Можливо, їм би більше пощастило, якщо арбітр був би трішки справедливішим до них. Адже і Шмельцер заслуговував на вилучення (картаю його за неприпустиму поведінку, маючи в пасиві "гірчичника"), кілька жовтих господарям не додали, та й третій гол "Боруссії" було забито з офсайду (зрештою, як і другий "Малаґи").
Дортмунд увімкнувся в матч тільки в кінцівці і вирвав епохальну перемогу. Наскільки команда безвольно перекатувала більшу частину гри м’яч на своїй половині поля, настільки ж потужно заграла в ендшпілі. "Боруссія" перемогла саму себе і вчорашня перемога для неї вже рівноцінна фіналу.
Боюся тепер, аби ця зустріч не стала особистим фіналом для Дортмунда. Юрґен Клопп вчора так само сказав на післяматчевій прес-конференції: "Мені потрібно звернутись до лікаря. Таке відчуття, що ми вже виграли трофей".
Насправді причин вважати, що цей європохід завершиться для "Боруссії" півфіналом, не так вже й мало. Гра "шершнів" навесні порівняно з тим, що команда показувала восени – небо і земля. Світова слава, трофеї, інтерес до провідних футболістів з боку топ-клубів Європи (хоча "Боруссію" теж можемо занести до розряду "топ") зробили своє діло – команда розслабилась, губить концентрацію, через що наразі не показує того футболу, який звикли бачити її фанати. Для того, аби повторити успіх 1997 року і виграти Лігу чемпіонів, "жовто-чорні" повинні не лише повернути собі колишню форму, але й перестрибнути себе. Суперники у півфіналах будуть суперпотужними.
Дуже цікаву тенденцію можна відслідкувати в історії "Борусії". Команда тріумфувала в Німеччині в 1995 і 1996 роках, а в 1997 виграла Лігу чемпіонів. Історія любить повторюватись і це може трапитись вже в травні. Адже після тріумфів 2011 і 2012 Дортмунд наблизився впритул до заповітної мрії кожного великого клубу Європи – виграти коловний трофей Старого Світу.
Хтозна, можливо з радістю невдовзі згадуватиму слова Мірчі Луческу, який перед двобоєм дортмундців та донеччан пророкував – та команда, яка пройде в чвертьфінал, потім зіграє і у фіналі.
Тим часом, Дортмунд всю ніч не спав. Протягом ночі мені надходили смс-ки від друзів з Дортмунда з вітаннями та емоційними словами. В цьому шахтарському німецькому місті є лише одна гордість і любов – це футбольна команда. Тому можна лише уявити, що твориться сьогодні там, позаздрити і розділити радісні переживання "шершнів".
В "Боруссії" ніколи не буде безліч глоріхантерів, як у інших командах. Від Дортмунда не пахне гламуром (хоча Ґетце і Ройс намагаються додати цього компоненту команді), клуб ніколи не купуватиме суперзірок – він їх створюватиме і "розкачуватиме". "Боруссія" - відмінний приклад того, як будучи на фінансовому та ігровому дні, можна піднятись на власних ресурсах і за лічені роки створити суперклуб. Тільки місцева школа, тільки хардкор. Таким можна захоплюватись і висловлювати шанування.
Та вже зрозуміло, що "Боруссії" доведеться пройти тест на стійкість: влітку команду намагатимуться розібрати. Досі кожну втрату команда компенсувала фантастичними молодими даруваннями: Ґюндоган замінив Шахіна (який в результаті таки повернувся), Каґаву змінив Ройс, ще раніше свого часу Левандовський абсолютно невідчутно увійшов в команду замість Барріоса, що був найкращим бомбардиром. Тепер без Роберта важко уявити команду, хоча він, очевидно, таки перебереться з Дортмунда в іншу команду.
Всіх своїх лідерів досі Клоппу вдавалось замінити і, здається, Юрґен готовий буде зробити це по завершенні чинного сезону. Але чи є життя в Дортмунді після Клоппа – таким питанням мучитимуть себе вболівальники "Боруссії", коли настане день прощатись із генієм, який створив команду-легенду, що видавала не менш легендарні результати і матчі. Вчорашня гра проти "Малаґи"вже увійшла в історію. І ніхто не посміє сказати, що ці дві команди не заслужили на те, аби про них знали всі наступні покоління.