"Футбол 24" поговорив з Віталієм Бордіяном, який опинився в "Металісті" ще до приходу Маркевича, а під керівництвом Мирона Богдановича залишався гравцем основи п'ять сезонів, лише в сезоні 2010/11 поступившись місцем в основі Крістіану Вільягрі.
"Пішов на тренерські курси"
- Віталію, ви цього року повернулись у Харків, та не у "Металіст", а у першоліговий "Геліос". Не було можливості повернутись у "Металіст"?
- Можливо, мене б і запросили, але на момент комплектації команди для нового сезону я був травмований. Коли відновився, тренувальний процес завершився і стартувала Прем'єр-ліга. Я спілкувався з керівництвом "Металіста", вони поруч живуть зі мною у Харкові. Але відповів їм, що поки не вилікую травму, нічого не відповім. Звичайно, повернутися в рідний клуб хотілося.
- У квітні ви пішли на тренерські курси. Вже подумки себе готували, що пора закінчувати, і стали освоювати нову професію?
- Я не знав, як у мене складеться з відновленням після травми. У мене довго зросталась кістка. Подумки я себе готував, що може й доведеться завершувати. А щоб не витрачати час даремно, пішов вчитися. І для себе багато нового дізнався, і на футбол став дивитися по-іншому.
- Хто покликав у "Геліос"?
- Агент. Він запропонував потренуватися з "Геліосом", сказав, що якщо буду живий-здоровий, то контракт підпишуть. Скажімо так, Бордіяна знали, але ніхто ж не знав, в якому він стані. У підсумку - потренувався кілька днів і переконав тренерський штаб, що можу ще приносити користь.
- У "Геліос" пішли не щоб заробити, а пограти для задоволення?
- Ви самі знаєте, які зарплати водяться у першій лізі. У мене була одна мета: набрати форму і отримувати ігрову практику, щоб вийти на колишній рівень. Я підписав угоду до кінця першого кола, після чого можу покинути "Геліос" без фінансових зобов'язань. Але наперед не загадую. Вдасться вийти на більш сильний клуб - добре, ні - продовжу грати у "Геліосі".
- Перед "Геліосом" стоїть завдання потрапити у Прем'єр-лігу?
- Президент ставить плани поетапно. Цього року він хоче потрапити до трійки. Але президент "Геліоса" людина амбітна і, мені здається, в душі він хоче грати у Прем'єр-лізі. Так що, думаю, буде така мета поставлена найближчим часом, можливо, на друге коло.
- Фінансово "Геліос" подужає вишку?
- Зрозуміло, що це інший рівень у багатьох питаннях. Потрібно і фінансово зміцнюватися, і склад посилювати, а це великі додаткові витрати. Думаю, президент до цього готовий. Тут більше залежить від наших результатів у першій лізі. Своїми результатами ми можемо підштовхнути його на такий крок!
"Волга" не повинна була вилітати"
- Перед "Геліосом" у вас був період у "Волзі". Залишились задоволені?
- Все йшло непогано до того моменту, коли перестали платити зарплату і коли я отримав травму, через яку пропустив все друге коло. Останні півроку випали. Тоді ж і тренерський штаб на чолі з Юрієм Калитвинцевим пішов. Але в цілому в "Волзі" мені сподобалося. Футболісти були хорошого рівня, і команда не повинна була вилітати. Але з фінансуванням стались великі проблеми, тому неприємна доля спіткала "Волгу".
- "Волга" залишилась винна?
- Ні, розрахувалася. Все до копійки на рахунок надійшло. Слава Богу, контракти футболістів у Росії захищені.
- У чому відмінність російської першості від української?
- Зараз рівень українського чемпіонату сильно впав. Але ще рік тому рівень двох ліг нічим не відрізнявся. У Росії перші вісімка команд більш збалансована. Середній клас - вищий. В Україні завжди було 3-4 хороших колективи, але без середнього класу. Решта за рівнем помітно нижче. У першості Росії чемпіонат рівніший. Плюс фінансування колективів, звичайно, в Росії вище, тому й середній рівень легіонерів вищий.
- У "Волзі" грали Каряка, Алдонін, Колодін, а також Буликін і Сичов, які на двох не забили жодного гола в сезоні. Виявляється, досвід не завжди йде на благо?
- Безперечно, всі перераховані футболісти високого рівня. Їх якраз взяли в той період, коли команда непогано грала. Але раптово пішли великі затримки, і начебто грають ті ж футболісти, але щось надломилося і не могли нікого обіграти.
"Справжній "Металіст" починається з "Евертона"
- "Металісту" ви віддали вісім років. Згадаєте свій перший день у "Металісті"?
- Я пам'ятаю день підписання контракту. Тоді півкоманди розбіглося, більша частина - у харківський "Арсенал". У "Металісті" залишилося чоловік сім. Підписав я контракт 3 січня. Поїхав на базу. Тренувалися в основному молоді хлопці. Днів десять працювали на штучному полі і на снігу. Ось так проходили перші дні. Навіть тренерський штаб не був призначеним, командою керував Іванов. Пізніше призначили Заварова.
- З якого моменту, на ваш погляд, починається справжній "Металіст"?
- Напевно, з моменту зустрічей з "Евертоном". Всі зрозуміли, що ми можемо грати, рости і обігравати команди, які за рівнем вище нас.
- Це ж тоді вас похвалив (читай - благословив) після гри Філ Невілл, який зайшов у роздягальню "Металіста" зі словами настанови?
- Напевно, я в душі був в той момент (сміється). Але це відомий випадок. Хлопці розповідали. І було дуже приємно. Напевно, сам Невілл не очікував, що "Металіст" удев'ятьох вистоїть і вивезе з Англії нічию. До того ж, відігралися у меншості. "Евертон" іменами вражав. Та в принципі, "Евертон" завжди в Англії котирувався високо - п'ята-шоста команда по силі. У тому матчі "Металіст" проявив волю і характер, що, мабуть, і вразило капітана "Евертона".
- Не хотів би я їх бачити у "Дніпрі", але раз так життя розпорядилося, я не можу їх осуджувати. Це їхній вибір. Вони вважали, що не соромно перейти у "Дніпро".
- Що для вас означає "Дніпро"?
- Це суперник і ворог номер один "Металіста".
- Коли "Дніпро" грав із "Севільєю", кого ви підтримували?
- Зрозуміло, що "Дніпро". Навіть не обговорюється. За будь-яку українську команду в єврокубках я вболіваю - неважливо, "Дніпро" це, "Зоря" чи "Динамо".
- За напруженням саме матчі з "Дніпром", а не з "Динамо" і "Шахтарем", були найгарячішими?
- На початковій стадії - так! Ми з "Дніпром" боролися за третє місце. Але з кожним роком ми росли, і зустрічі з "Динамо" і "Шахтарем" стали в один ряд із "Дніпром". Ми реально розуміли, що могли вскочити на друге місце. Був період, коли ми йшли і на першому місці, але все одно опустилися на третє.
- Найбільш пам'ятний матч із "Дніпром"?
- У нас завжди були цікаві ігри. Завжди було весело, і є що згадати. Звичайно, приємніше говорити про перемоги. Ми два роки поспіль обігравали "Дніпро" 3:2 у Харкові. Особливо інтригуючою вийшла зустріч, коли ми після першого тайму вели 3:0 після дублю Жажі і гола Рикуна, а у другій половині "Дніпро" швидко відіграв два м'ячі, але нам вдалося в підсумку втримати перевагу. Другий раз перемагали вже 3:1, але теж мало не догралися до 3:3. І, звичайно, кожен раз не обходилося без вилучень в цих зустрічах.
- У Лізі Європи "Металіст" почав наводити шерех з сезону 2008/09. Які три єврокубкові матчі ви згадаєте?
- Звичайно, це "Бешикташ" 4:1 з божевільними м'ячами з центру поля. Дуже захоплюючі ігри були зі "Сампдорією", причому всі чотири. Ще перемога над "Галатасараєм" у Стамбулі при шалених вболівальниках, коли Едмар забив єдиний м'яч.
"Поразка від "Динамо" в Кубку УЄФА - найбільш неочікувана"
- Поразка від "Динамо" у 1/8 фіналу – найбільш болюча?
- Найбільш неочікувана. Судячи з матчу-відповіді, ніщо не віщувало того, що ми не пройдемо далі. Але забили безглуздий гол у свої ворота і, хоча перемогли 3:2, але в чвертьфінал Кубка УЄФА не пройшли. Після того, напевно, два тижні в пригніченому стані перебували, не могли відійти від поразки. Вважали, що незаслужено не пройшли далі.
- Чи могли на поразку в Києві вплинути нефутбольні обставини? З першого разу прилетіти до Києва не вийшло...
- Тоді нас ще добряче скупали в Добромилі. З незрозумілих причин зустріч з ФК "Львів" грали у Добромилі, коли матч повинні були скасувати. У день матчу пішов сніг, поле не було готове. Це було плавання на відкритій воді. У мене є фотографії з того матчу, де гравці по коліно в багнюці. Ми витратили нереально багато сил. Після тієї зустрічі я захворів і з температурою зліг, через що не грав у першому матчі, плюс ще деякі хлопці підхопили застуду. Через три дні була гра в Києві. Ну плюс і ця ситуація з літаком, коли він злетів, і виявилося, що один пропелер не працює. Довелося чекати на другий літак. Перетрусило команду за ці дні сильно. У футболі дрібниць не буває. Звичайно, все це вплинуло на наш стан.
- Сергій Валяєв вирішив машиною зі Львова добиратися на гру (не захотів знову сідати в літак). Крім нього хто-небудь ще на гру добирався машиною?
- Ні.
- Після ігор почалися словесні перепалки: Алієв відповів, що рано ще "Металісту" на таких стадіях в єврокубках грати, а Бадр Ель-Каддурі спровокував громадськість тим, що сказав, що не знає такого гравця, як Северин Ганцарчик...
- Я би подивився на Алієва, якби матч завершився 3:1. Не від великого розуму говорять такі речі. Ну а з приводу слів Ель-Каддурі, чесне слово, вже нічого такого не пам'ятаю.
"Розійшовся з "Металістом" по-людськи"
- Ви застали у "Металісті" Олександра Кучера. Що він тоді являв собою?
- Зрозуміло, що на той момент я не міг уявити, що Саша стане одним із незамінних гравців збірної на довгі роки. Але вже тоді він чудово чіплявся за м'яч при відборі, фізичні кондиції у нього завжди були на належному рівні - він спокійно міг два матчі поспіль відбігати. Я дуже радий за Сашу!
- Коли "Металіст" купував Крістіана Вільягру, не могли подумати, що він стане топ-захисником в Україні і, мабуть, найсильнішим правим беком, який коли-небудь у "Металісті" грав?
- Це, мабуть, більше питання до тренера. Але я згадую, що в "Металісті" була настільки дружелюбна атмосфера, що кожного легіонера, який приходив до нас, ми тепло зустрічали і у всьому допомагали. Можливо, з цієї причини всі латиноамериканці розкривалися і ставали провідними футболістами. Подивіться на Марлоса і Тайсона. Після "Металіста" вони перейшли на більш високий рівень і стали ключовими гравцями "Шахтаря". Якби не травми, то і Азеведо грав би в основі.
- Коли ви остаточно зрозуміли, що Маркевич на вас не розраховує?
- Моє становище ускладнила травма. На вісім місяців я опинився поза футболом. Команда вже була на ходу і, зрозуміло, тренер не стане проводити ротацію. Я розумів, що мені буде складно повернутися в основу і став думати про відхід, щоб мати ігрову практику. Якби залишився тоді в "Металісті", може бути, вже закінчився би футболіст Бордіян. Я вирішив піти іншим шляхом.
- Розійшлись з "Металістом" полюбовно?
- Звичайно. У мене залишалося півтора роки контракту, але мене відпустили з миром. Я підійшов до Краснікова і Волика, і вони пішли мені назустріч - сказали, заради Бога, без будь-яких компенсацій можеш йти, а якщо хочеш - залишайся! Все було порядно і чесно.
- Вважаєте, "Металіст" житиме чи його спіткає сумна доля київського "Арсеналу", донецького "Металурга"?
- Навіть не хочеться думати про погане. Сподіваюся, клуб буде живий. Ось під моїм вікном займаються діти в Академії, я їх бачу кожен день і мрію, щоб вони мали рідну команду. Але зараз важко щось говорити.
- У вас дуже велика сім'я – троє синів (Артем, Микита, Ян) і донька (Мілена). Старший, Артем, у футбол не пішов?
- Ні. Він поїхав вчитись закордон. Середній, Микита, і молодший, Ян, займаються в Академії "Металіста". Чи стануть вони футболістами - покаже час! Це буде вже залежати від них самих.
- Про що мріє Віталій Бордіян сьогодні?
- Про мир. Щоб всі були живі і здорові, і щоб було більше взаєморозуміння між людьми. І побільше доброти.
Валерій Пригорницький