"Не здатен реалізувати потенціал команди", "з ним нам ніколи не потрапити до єврокубків". Український коментатор розповідає про безсердечний до тренерів "Реал Сосьєдад", з яким тепер працюватиме Девід Мойєс.
У десятому турі «Реал Сосьєдад» програв на своєму полі 0:1. Турнірне становище команди особливого оптимізму не викликало і винним, як це часто буває, інтернет-дракони «призначили» тренера. «Не здатен реалізувати потенціал команди», «з ним нам ніколи не потрапити до єврокубків», — таким був лейтмотив глибоких оцінок лицарів клавіатури. Тренеру, за всіма ознаками, залишалося тільки слухняно попроситися у відставку, адже сезон «вже було провалено і попереду чекала боротьба за виживання». В одинадцятому турі «Реал Сосьєдад» здобув перемогу і потім до кінця чемпіонату програв лише двічі. Команда посіла четверте місце, а Філіпп Монтаньє швидко перетворився на «вмілого та кваліфікованого наставника».
Філіпп Монтаньє
У восьмому турі «Реал Сосьєдад» програв на виїзді 0:1. Турнірне становище команди особливого оптимізму не викликало і винним, як це часто буває, інтернет-дракони «призначили» тренера. «Не здатен реалізувати потенціал команди», «з ним нам не повторити успіх минулого сезону», — таким був лейтмотив глибоких оцінок лицарів клавіатури. Тренеру, за всіма ознаками, залишалося тільки слухняно попроситися у відставку, адже сезон «вже було провалено і попереду чекала боротьба за виживання». У дев’ятому та десятому турах «Реал Сосьєдад» здобув дві перемоги поспіль, поступово піднявся у таблиці й хоча на четверте місце вже претендувати міг, ще раз до єврокубків команда пробилася.
У десятому турі «Реал Сосьєдад» програв на своєму полі 0:1. Турнірне становище команди особливого оптимізму не викликало і винним, як це часто буває, інтернет-дракони «призначили» тренера. «Не здатен реалізувати потенціал команди», «з ним нам точно нічого не світить», — таким був лейтмотив глибоких оцінок лицарів клавіатури. Тренеру, за всіма ознаками, залишалося тільки слухняно попроситися у відставку, адже сезон «вже було провалено і попереду чекала боротьба за виживання». В одинадцятому турі «Реал Сосьєдад» обіграв чинного чемпіона країни. Але вже без тренера-винуватця. Головна відмінність цієї історії від двох попередніх полягає у тому, що президент клубу не витримав і таки відправив тренера у відставку.
Що саме змусило Йокіна Аперрібая піти на цей крок? Чому він, попри не надто видатний старт, два роки тому довірив Монтаньє, а минулого року Аррасате? Прямої відповіді, звичайно, футбольні функціонери у таких випадках уникають. Торочать щось про «інтереси клубу, необхідність змін». Є підозра, що саме успіх двох попередніх сезонів посіяв у серці президента зерна страху. А раптом цього разу команда не вибереться? А раптом і справді боротимемося за виживання? Якби два роки поспіль сан-себастьянці фінішували у середині таблиці, навряд чи це відчуття небезпеки було б настільки гострим та пекучим. До хорошого звикнути дуже легко. І забути, що кілька сезонів тому клуб вибирався з Сегунди, а не боровся за місце у Лізі Чемпіонів. Так, йдеться про клуб титулований, але у єврокубках більше одного сезону поспіль його не було з 1980-х аж дотепер.
Йокін Аперрібай
Президент «Реала Сосьєдад» не винен, що швидко звик до участі у міжнародних турнірах, та все-таки він замало зробив, щоб команда «наздогнала» свої досягнення. Згадаймо про що говорив Філіпп Монтаньє на своїй прощальній прес-конференції. Француз поводився максимально коректно, нікого ні в чому не звинувачував і лише м’яко натякнув: «У іспанському футболу замало проектів «довготривалих» чи бодай «на середній термін». Превалюють короткострокові». Самому Монтаньє, після четвертого місця у чемпіонаті, запропонували новий контракт на один рік.
Вже тоді Аперрібай підсвідомо прагнув «законсервувати» успіх й занадто переймався можливістю невдачі. Парадоксальне поєднання цих протилежних емоцій призвело до призначення нового тренера. Яґоба Аррасате упродовж сезону 2012/13 входив до тренерського штабу Монтаньє. Тож Аперрібай міг говорити про «послідовність». Хоча до призначення Аррасате активно намагався перетягнути з «Ньюеллс Олд Бойс» Херардо Мартіно.
Під керівництвом Аррасате команда переконливо здолала «Ліон» у кваліфікації Ліги Чемпіонів, а у чемпіонаті після непевного старту зрештою видала кілька пам’ятних матчів. Зокрема, домашня перемога над «Барсою» була чистим тренерським успіхом. Схема, яку Аррасате підготував саме до цього поєдинку, спрацювала бездоганно. Безумовно Яґоба зберіг чимало ігрових рис, що були притаманні команді під орудою Монтаньє, але ці ідеї викристалізувалися у французького фахівця з характеристик футболістів. Монтаньє не прагнув натягнути на команду гамівну сорочку заскорузлої схеми, а гнучко вишукував оптимальні поєднання. І саме втрата конкретних виконавців теж стала викликом, з яким не дуже впоралися президент та спортивний директор клубу.
Влітку 2013-го пішов із команди Асьєр Ілларраменді. Півзахисник, що напрочуд ефективно і стабільно працював у центрі поля. Він не був у лідерах чемпіонату за багатьма статистичними показниками, але чи не у кожному з них витримував високий рівень, що й допомагало збалансувати гру команди. Компенсувати цю втрату «Реалу» не вдалося. Надії покладали на Рубена Пардо, проте найбільш якісно на місці опорника діяв Давід Сурутуса. Його, щоправда, регулярно використовували на інших позиціях. Він і тоді не розчаровував, але проблема з оптимальною заміною Ілларри залишилася невирішеною.
Цього літа перебрався до «Атлетико» Антуан Ґрізманн. У минулому чемпіонаті лише два футболісти частіше за француза били по воротах. Хто ці двоє, мабуть, зрозуміло й без зайвих натяків. Втрата Ґрізманна поставила перед керівництвом сан-себастьянського клубу завдання ніби скопійоване з фільму Moneyball. Ґрізманн забив 16 м’ячів і саме цей показник намагалися гарантовано компенсувати. У команді опинився забивний центрфорвард Альфред Фінбоґассон. І поки що він жодного разу не відзначився у чемпіонаті. Ісландець значно більше за своїми характеристиками схожий на Іманоля Аґіррече й ніколи не зможе видавати таку ж кількість ударів по воротах, як Ґрізманн минулого сезону. Адже у Фінбоґассона зовсім інші зони дії та відповідальності. Саме на пошуку атакувального півзахисника з такою ж кількістю ударів та відсотком ефективності, як у Антуана, варто було зосередитися спортивному директору клубу.
Втрата без належної заміни таких виконавців поступово позначається на ефективності дій команди. Оскільки з точки зори тактики та стилю суттєвих змін під керівництвом Аррасате ніхто не очікував, нагальні кадрові питання вирішувати слід було значно краще. Якщо, звичайно, Аперрібай мріяв і далі регулярно брати участь у єврокубках. Для завдань більш «приземлених» у сан-себастьянців і зараз досить пристойний склад.
Розбиратися з ним випало Девіду Мойєсу. Після мерзенного цькування, яке влаштували шотландцю минулого сезону недотямки в англійській пресі та серед «уболівальників» МЮ, він повертається до роботи у команді, що перебуває десь посередині між станом, в якому він колись приймав «Евертон» та ситуацією у МЮ після сера Алекса. Закріпитися у середині таблиці — зараз основне завдання команди. Усе інше буде приємним бонусом. Аби тільки президент клубу не вирішив, що так «повинно» бути завжди, й не забув ретельно проаналізувати, завдяки чому «Реал Сосьєдад» провів два вдалих сезони поспіль.
Дмитро Джулай