Камерун, схоже, може отримати нового класного голкіпера, "Байер" у суперматчі із "Вердером" втрачає очки... Про ці та інші спонтанні враження за 9-16 вересня у новому блозі.
Фабріс Ондоа
Важливий офіційний матч, особливо якщо тобі протистоїть один з найпринциповіших суперників, ніби й не привід для експериментів. Тренер збірної Камеруну Фолькер Фінке вирішив інакше. У відбірковій грі Кубка Африки проти Кот-д’Івуару місце у воротах він довірив вісімнадцятирічному Фабрісу Ондоа.
Цей голкіпер вже виступає за "Барселону". Щоправда, за третю команду. (До другої Фабріса перевели цього літа, але навіть у запасі він ще там не з’являвся). А це ніби не зовсім той рівень, що може підготувати до протистояння одній з найкращих команд континенту. Фінке це анітрохи не бентежило. Ондоа вийшов у стартовому складі й відіграв так немов не вдруге у житті одягнув форму збірної.
Солідні воротарські традиції Камеруну добре відомі. Варто лише згадати Томаса Н’Коно та Жозефа-Антуана Белла. Останнім часом фігури подібного масштабу у збірній все ж не було. І коли у команді назріла зміна поколінь Фінке ризикнув зробити ставку на Ондоа. Без попередніх "перевірок" у товариських матчах. Фабріс зіграв у стартовому матчі відбору проти ДР Конго й вже у наступному турі — Кот д’Івуар.
Варто зазначити, що Ондоа минулого сезону виграв з "Барсою" юнацьку Лігу Чемпіонів й увійшов до символічної збірної турніру. Раніше у командах інших вікових категорій брав участь у міжнародних турнірах. І все одно поява у воротах першої збірної здавалася занадто гігантським кроком уперед. Чи витримає?
Ондоа не просто витримав. Зіграв він напрочуд впевнено та якісно. У всіх випадках, коли потрібно було втручатися у гру робив це розважливо й холоднокровно. Так, відбив м’яч на Яя Туре, коли гості забивали, але у тому епізоді сам сейв теж ще треба було зробити.
У збірній Камеруну вкрай необхідно було освіжити атмосферу, здихатися сморіду скандалів, останній з яких стався під час чемпіонату світу. Фолькер Фінке доречно вирішив, що молоді, талановиті, необтяжені спогадами про чвари футболісти якнайкраще зможуть впоратися як і з турнірними, так і із завданнями зовсім іншого штибу. Ризик у цьому звичайно ж був. Але зараз Фінке може із задоволенням відзначити, що у двох останніх матчах чудово проявив себе ще один дебютант Клінтон Н’жи (три м’ячі у двох матчах). Венсан Абубакар, у якого вже є певний досвід виступів за збірну, може стати справжнім лідером її атак. А Фабріс Ондоа дбатиме про те, щоб якомога менше атак суперників завершувалися взяттям воріт збірної Камеруну.
Байєр
Можливо не востаннє у цьому сезоні леверкузенська команда дає виставу під назвою: "Як розірвати суперника і не виграти матч". "Байєр" до цієї зустрічі не втрачав очок у чемпіонаті й двічі здолав "Копенгаген" у кваліфікації Ліги Чемпіонів. Компліменти на адресу, і компліменти абсолютно заслужені, лунали звідусіль, а дехто навіть наважувався натякати на… Хоча такий оптимізм мабуть варто списати на ейфорію від старту сезону. Боротися за титул з "Баварією" буде хіба що сама "Баварія". А от леверкузенці у першому таймі матчу з "Вердером" і виправдали сподівання своїх шанувальників, і перевершили очікування скептиків. Над командою Робіна Дутта "Байєр" знущався цілеспрямовано, довго й ефектно. Окрім ефектного голу Єдвая господарі мали б забити ще мінімум чотири.
І тут справді якось не повертається язик стверджувати, що "могли б". Леверкузен атакував з таким натхненням та напором, що м’ячу ніби тільки й залишалося, що слухняно залітати в сітку. Не залітав. Бився у штанги та перекладину, знесилений завмирав у руках голкіпера бременців, але у сітці більше не опинився. У сітці воріт "Вердера".
А у ворота "Байєра" залетів насамкінець тайму. Немов і не було шалених атак господарів, ефектних комбінацій, маси моментів. Ось воно табло. На ньому — 1:1. І що ти з цим зробиш? У другому таймі команді Роджера Шмідта навіть відіграватися довелося, та це вже інша історія. Після перерви у "Байєра" такої неймовірної ігрової переваги вже не було.
Перший тайм розкрив причини видовищності цієї команді та ймовірні причини її вразливості. Енергійні атаки "Байєр" веде збираючи неподалік від м’яча трьох-чотирьох гравців. Таке розташування прискорює рух вперед, дозволяє точніше контролювати м’яч. Того ж принципу "Байєр" дотримується, коли атакує суперник. Відібрати у нього м’яч прагне одразу кілька леверкузенців. Іноді це призводить до банальних позиційних провалів, коли один лише пас навперек поля створює момент біля воріт Бернда Лено. Саме так "Вердер" забивав два зі своїх трьох м’ячів.
Концепція "Байєра" надзвичайно приваблива і вимоглива. Команда сама піднімає ставки чи не в кожному епізоді й має бути готова не лише краще реалізовувати свої моменти. Аби не ризикувати втратити все через власні прорахунки, які насправді можуть здаватися дріб’язковими на тлі масштабних задумів, але якраз такі деталі й впливають часто на долю команд, що йдуть на суперника з відкритим забралом.
Ще з одним прийомом, з яким теж треба навчитися боротися, "Байєр" зіштовхнувся у матчі Ліги Чемпіонів проти "Монако". Суперник "інфікував" леверкузенців повільним темпом, тягучим контролем м’яча. "Монако" був готовий розколоти гру на як завгодно дрібні шматочки, аби лише позбавити "Байєр" звичної динаміки. І леверкузенці не знайшли аргументів проти цієї тактики. Попри не надто якісну гру "Байєр" все ж створив кілька хороших моментів, але якщо леверкузенці їх не реалізовували у матчі, що складався за їхнім сценарієм, тим паче все пішло без ладу і на полі "Монако".
Clásico del Astillero
Еквадорський "Емелек", як і "Байєр", теж зіграв матч, у якому мав підстави розраховувати на приємніший результат. У черговому дербі з "Барселоною" "Емелек" дуже добре відпрацював без м’яча у першому таймі. Це важливо не лише у протистоянні з "Барсою" каталонською. Однойменник з Ґуаякіля теж здатен нарощувати тиск вміло маневруючи у атаці. "Емелеку" вдалося організувати високий та ефективний пресинг і "Барселона" мало була схожа на команду, що за кілька днів до цього якісно зіграла у Копа Судамерикана з парагвайським "Лібертадом".
На відміну від "Байєра", у "Емелека" було значно менше моментів. У складі цієї команди ніби й вистачає гравців технічних, з хорошим баченням полям, спроможних віддати результативний пас. Але у напруженій атмосфері "Класико Корабельні" вони починали занадто спішно розпоряджатися м’ячем й зводили нанівець усі попередні зусилля.
У другому таймі, коли "Барса" зуміла додати, активність "Емелека" вже не так вражала суперника. Одним довгим пасом за спини оборонців, що ніби й чітко витримували лінію, але розташувалися занадто високо, "Барселона" організувала результативну атаку. Ісмаель Бланко, який вперше грав у ґуаякільському дербі, забивав у порожні ворота після щедрої передачі Суареса.
Так, Суарес грає за "Барселону". Щоправда Крістіан Суарес і за "Барселону" еквадорську, але долю класико вже вирішує на користь своєї команди. "Емелек" втратив у цьому матчі одного з найкращих своїх гравців. За обставин, що навряд чи у клубі скоро забудуть. Після першого тайму Міллер Боланьйос помінявся футболками зі своїм братом, який грає за "Барсу". У другому, Алекс у боротьбі за м’яч порвав футболку Міллера, ніби знав до чого це призведе. Адже іншої просто не було. Адміністратор наївно намагався заклеїти розірвану футболку скотчем. Резервний арбітр м’яко пояснив, що повернутися на поле у такому вигляді він не дозволить, а у "Барсі" ніхто ж, звичайно, не поспішав до своєї роздягальні, за футболкою, що Міллер подарував брату. Вимушена заміна відбулася вже на 55-й хвилині й безумовно залишиться однією з найпам’ятніших у історії цього протистояння.
Матео Ковачич
Коли різниця між командами вимірюється сімома точними ударами, а три з них на рахунку одного гравця, саме він ніби й має бути героєм поєдинку. Або ж той, хто відзначився двічі. Але у матчі "Інтер" - "Сассуоло" творцем розгромної перемоги своєї команди був футболіст, який сам лише раз відправив м’яч у сітку.
Різниця між "Інтером" та "Сассуоло" насправді вимірювалася у цьому матчі не цифрами. У неї були конкретні ім’я та прізвище. Кожна цікава атака, кожне взяття воріт у першому таймі та упродовж двадцяти хвилин другого народжувалися у голові хорватського півзахисника. Матео Ковачич настільки майстерно єднав до купи зусилля партнерів, що іншим залишалося тільки не псувати його філігранну роботу недбалим завершенням.
Дмитро Джулай