Видатного динамівського півфіналу Ліги чемпіонів сезону 1998/1999 могло і не бути. І справа не лише у непростій групі з Арсеналом, Лансом та Панатінаїкосом чи чвертьфінальному бар'єрі у вигляді мадридського Реалу. Виліт чемпіона України міг трапитися набагато раніше.
Команда Валерія Лобановського стартувала з Першого попереднього раунду, де впевнено та ще й з рекордом здолала валлійський Баррі Таун (8:0 та 2:1). Останнім суперником "біло-синіх" на шляху до групового етапу ЛЧ стала празька Спарта. На перший погляд, жереб прохідний і вдалий. Особливо, якщо врахувати імена інших потенційних опонентів: Інтера та Баварії.
Однак для киян і загалом для всього українського футболу та дуель виявилася однією з "найбільш валідольних" в історії. Якщо ви стежили за цими матчами у прямому ефірі, то точно не забудете їх до кінця своїх днів.
Лігу чемпіонів творять легендарні матчі, які приємно дивитися знову і знову навіть через десятиліття. Ностальгуй, згадуй минуле і доповнюй особливу атмосферу легендарною Żubrówka.
Żubrówka – ідеальне наповнення до матчів ЛЧ! Дізнатись більше про Zubrowka та коктейлі тут.
Київський матч шокував не лише своїм результатом, а й перебігом подій на полі. Динамо з перших хвилин кинулося атакувати, однак вже на 5-й хвилині забили гості. Мірослав Баранек відгукнувся на навіс з лівого флангу і головою пробив Олександра Шовковського. Як не намагалися кияни відповісти голом, та цього вечора чеський кіпер Томаш Поштулка зіграв на "сухо". Динамо, яке у чемпіонаті України громило суперників у пів ноги, серйозно розчарувало у єврокубках.
До того ж завершували команди київський поєдинок удесятьох. На 62-й хвилині здали нерви в Олександра Хацкевича, який відмахнувся від Іржі Новотни (і отримав згодом 5 матчів дискваліфікації). А менше ніж за 10 хвилин з поля пішов Властіміл Свобода за грубу гру проти Сергія Коновалова.
Ми повністю провалили перший тайм. Напевно, на команду вплинув швидкий гол. Після перерви вдалося ввімкнути швидкість, пресинг, натиск. Але втілити перевагу в голи не змогли. Проте здаватися ніхто не збирається, попереду матч-відповідь, – запевняв після матчу Олексій Михайличенко, асистент Лобановського.
Хід подій у Празі не особливо відрізнявся від того, що відбувалося у Києві. Динамо активно атакувало, Спарта не відсиджувалася в обороні. Щоправда, з кожною наступною хвилиною і наближенням фінального свистка напруга зростала, а випади гостей ставали гострішими.
На 88-й хвилині відбулася кульмінація. Володимир Маковський відзначився чи не найкориснішою дією у своїй кар'єрі (Лобановський кинув у бій одного з білоруських братів на 85-й хвилині). Маковський вирішив не виконувати навіс на Андрія Шевченка, а віддав точно в ноги форварду. Далі був крик Олексія Семененка "Треба забивати!" і магія у вигляді нереального автогола Петра Габріеля, який тільки-но вийшов на заміну.
Потім були "нулі" у додатковий час і серія пенальті з видатною грою Олександра Шовковського. А ще епічний діалог Валерія Лобановського зі своїми підопічними.
Перед стартом серії пенальті всі гравці присіли на землю, – згадує Сергій Коновалов. – Вийшло так, що я сидів недалеко від Лобановського, він запитував, хто буде бити. Відразу було зрозуміло: Шева, Ребруха, Каха. Потрібно було ще двоє людей. Багато познімали бутси і не хотіли брати на себе відповідальність. Васильович каже: "Мало, потрібні ще двоє!" Я мав необережність, сидячи на п'ятій точці, сказати тренеру: "Васильовичу, я можу пробити!" Лобановський після паузи, подивившись на мене, сказав: "Сергію! Пробити і я можу. Забити треба!"
Хід ударів у серії виглядав максимально драматично:
0:1 – Ребров, 1:1 – Чижек, 1:2 – Каладзе, 1:2 – Вотава (воротар), 1:2 – Шевченко (воротар), 1:2 – Страчени (воротар), 1:2 – Коновалов (воротар), 1:2 – Баранек (воротар), 1:3 – Дмитрулін.
Гусін проти Локвенца / фото з соцмереж
Автор переможного удару Юрій Дмитрулін згодом назве той матч зі Спартою найважчим у кар'єрі:
Особливо ніяких слів не було. Ніхто спеціально нічого не говорив. Хто впевнений, той і йде бити. У кого сил залишилося більше. Я дивлюся, що більше ніхто не хоче. Підняв руку.
І забив!
Після гри наставник пражан Зденек Щасни віддав належне супернику і справедливо зазначив: "Динамо безумовно має грати у Лізі чемпіонів. Без нього вже складно уявити ці змагання. Мені дуже шкода, що Динамо і Спарта зустрілися в кваліфікаційному раунді".
Однак їхня зустріч подарувала яскраві емоції і неймовірну розв'язку, про яку треба розповідати дітям.