Нападник "Шахтаря" Густаво Бланко-Лещук прокоментував свою адаптацію в донецькому клубі.
"Коріння моєї родини виходять з Рівненської області. Це мамині родичі. Коли-небудь, обов'язково, з ними познайомлюся. Мені з дитинства розповідали про Україну. А я постійно стежив за кар'єрою Андрія Шевченка, коли він грав у "Мілані".
На жаль, українською знаю тільки кілька слів: "дякую", "на здоров'я". З Україною у мене існує якийсь невидимий зв'язок. Адже у мене були пропозиції з Колумбії, Іспанії, Бразилії. Моя сім'я порадила їхати тільки в Україну. І я жодного разу не пошкодував про свій вибір.
У "Карпатах" я був змушений спілкуватися тільки через перекладача. Навіть щоб поговорити з головним тренером. Зараз, все простіше, тому що розумію майже все, що говорить Фонсека.
Якби не травма, в стартовому складі на матч з "Сельтою" вийшов би Факундо. А так з'явився шанс у мене. У житті ми з Ферейрою хороші друзі і він дуже допомагає мені в адаптації, передає досвід.
Я був спокійний і до гри, і під час неї. Головне було забити м'яч, і я це зробив. Був упевнений, що Марлос вдарить раніше по воротах. І якщо воротар відіб'є м'яч, я першим його підберу і доб'ю в ворота. Тому побіг за ним. Але Марлос вирішив обводити воротаря, влучив у захисника і я був тут як тут. Це поки найголовніший гол у моїй кар'єрі.
Якщо я не помиляюся, Луїс Адріано забив за "Шахтар" 128 голів. Я спробую забити більше.
Я хочу грати за збірну України. У мене є велике бажання. Але в разі, якщо не буде шансів зіграти за збірну Аргентини", – сказав Бланко-Лещук.
Вацко: Бланко-Лещука необхідно "заграти" за збірну України