Кілька днів тому після цікавого десятиденного поринання у іспанський футбол повернувся до Львова спортивний директор ФК "Карпати" Юрій Беньо. Про те, що спонукало його вирушити у цю подорож і що він із неї привіз, а також про зустрічі із Євгеном Коноплянкою та Мар’яном Шведом, які грають за "Севілью" - у інтерв’ю "Футбол 24".
"Для "Севільї" ігри з "Бетісом", як - "Барселони" з "Реалом"
- Юрію Володимировичу, з якими враженнями повернулись із поїздки?
- Цікаво, дуже цікаво! За час, проведений в Іспанії, почерпнув дуже багато цікавої для себе інформації. І головне, що побачив - те, що ми у клубі правильно працюємо, йдемо у правильному напрямку. Можу тепер порівняти, чого не вистачає, що треба додати, а також і те, що є у нас, а в них немає, а такі речі присутні.
- А де побували і що бачили?
- Спочатку був у Валенсії. Потрапив відразу ж на гру "Валенсія" - "Ліон". А потім ознайомився з їхньою інфраструктурою, менеджментом, як працює дитячо-юнацький футбол. Тренування подивився - U-19 і другої команди. Познайомився із людиною, яка тренує - Курро Торресом. Він колись був захисником і грав за збірну Іспанії, а зараз тренує другу команду і відповідає за юнацький футбол у "Валенсії". Поспілкувалися по структурі тренування, по тому, як вони планують змагальний мікроцикл. Зустрівся і поспілкувався зі скаутом "Валенсії". Розмовляли про те, як у них організована скаутська служба, як проводять відбір, шукають і привозять футболістів.
У Валенсії я пробув два дні і пізніше поїхав у Вільяреал. І у “Вільяреалі” дуже сподобалося. Умови там для футболу створені чудові, база за іспанськими мірками - просто шикарна. А сама академія як працює! Недарма ж вважається однією із провідних з підготовки молодих футболістів в Іспаніїї. У Вільяреалі я також пробув три дні. Теж ознайомився зі структурою, тим, як працює менеджмент, які умови на базі, в клубі. Зустрівся з відеоаналітиками з питань відеоаналізу: як проводять відеоаналіз ігор, як готуються до суперника, як свої ігри розбирають. Також було досить цікаво.
Пощастило мені там ще і тим, що директор їхньої академії працював в Росії, у казанському "Рубіні", де допомагав Раулю Ріанчо, знає трохи російську мову. Тому два дні з ним спілкувався. Він розповів, як працюють академія, структура, тренери, на що звертають увагу у підготовці молодих футболістів.
Ну, і подивився більшість тренувань "Вільяреала": і юнаків, і команди, яка грає у "F" дивізіоні - вважається їхній дубль (хоча в них там нема як такого дубля, бо вони грають у другій лізі, і в цій команді поряд з молодими грають і старші футболісти). Там дуже хороший рівень. Потім побував на грі "Вільяреал" - "Реал". Також подивився матчі і дитячих, і юнацьких команд. Мені дуже сподобалося, як все організовано у "Вільяреалі". Особливо у дитячо-юнацькому футболі.
- Ця поїздка - це було відрядження з обміну досвідом, запрошення іспанських клубів чи приватна ініціатива?
- Коли ми продавали Шведа у "Севілью", то налагодили співпрацю з людьми, які пов’язані із цим клубом і з людьми із агентства, які ведуть того ж Мар’яна в Іспанії. І ми домовлялись із ними, якщо виникне можливість чи перерва буде, щоб можна було у Севілью поїхати. Тож я їхав власне у Севілью. Але виникла можливість ще побувати у двох клубах, про які я розповів, тому я нею з задоволенням скористався, щоб подивитися і там, як працюють клуби, а також - їхні структури, менеджмент.
Ну а найбільше, майже чотири дні, я пробув уже в Севільї. І Мар’яна побачив, і з Коноплянкою поспілкувалися. І головний тренер "Карпат" - Ігор Йовічевіч там до мене доєднався. Ми вже там разом були. А також потім і тренер воротарів Вадим Деонас долучився.
Вдалося і з Емері поспілкуватися, і тренувальний процес першої команди подивитися. Хоча вони готувалися до дербі із "Бетісом", і відчувалася напруга в клубі і в команді. Тому що для них ігри з "Бетісом", як - "Барселони" з "Реалом". Це дуже відчувається і у місті: у день гри одна його половина стає зелено-білою, а друга - біло-червоною. Так ніби з одного міста їх стає два. Оце і є знамените севільське дербі.
Поспілкувалися з тренером з фітнесу. Подивилися організацію тренувального процесу, підготовчого - як вони готуються до чемпіонату, під час чемпіонату, ознайомились із змагальним мікроциклом, з тим, як побудована і працює їхня піраміда, скаутська служба, на що звертають увагу тренери з фізпідготовки.
"У Шведа важкувато проходить період адаптації"
- Вихованця клубу, Мар’яна Шведа, бачили у новій "іпостасі"?
- Дивився тренування Мар’яна. Він тренувався із "В"-командою. Два дні спілкувався із його тренером Дієго (Дієго Мартінес - прим. "Футбол 24"). Мені було дуже цікаво дізнатись, як проходить адаптація, чим відрізняється наш тренувальний процес від їхнього, чого не вистачає нашим футболістам, щоб швидше адаптуватися. Адже знаю, що в інших іспанських клубах є зацікавленість у деяких наших молодих футболістах. Дуже хотілося дізнатися, над чим треба більше працювати хлопцям вдома, щоб потім легше адаптуватись десь за кордоном.
Тож поїздка видалась досить продуктивною і цікавою. Десять днів так швидко пролетіли. Зранку до вечора весь час - зустрічі, робота, тренування, ігри. Час пролетів занадто швидко.
- Зрозуміло, що найбільше зацікавлення у вас все ж таки викликали питання, що стосуються організації, становлення та розвитку навчально-тренувального процесу юнацько-молодіжного футболу?
- Ні, цікавило усе: від перших команд і до дитячо-юнацьких. А також - як працює клуб і його менеджмент, на що звертають увагу. Як це все у них побудовано, на чому клуб заробляє кошти, як працює скаутська служба, як це все у них організовано? Тому що усе ж таки усі їхні клуби є прибутковими.
- Як вважаєте, отриману інформацію і знання можна буде уже використати на практиці в "Карпатах"?
- Та не те що можна, а й треба! В принципі, "Карпати" у нас в Україні і рухаються приблизно таким же шляхом, який має привести клуб до самоокупності.
Я вам скажу, що в Іспанії у цьому питанні не визнають дрібниць. На кожну, здавалося б, дрібницю вони звертають увагу і намагаються зі всього, з чого можна, заробити кошти. Зрозуміло, що можливостей щодо цього там значно більше, тому що рівень глядацької аудиторії там на багато вищий плюс телевізійні права. Але скажу, що і в Україні також можуть потрохи у цьому напрямку рухатися, щоб заробляти більше коштів.
У "Карпатах" ми обрали правильний напрямок розвитку. Робимо ставку на своїх вихованців. Тепер головне правильно розпорядитися ними, щоб підвести їх до такого рівня, щоб була зацікавленість щодо них - інших клубів. Бо, чесно кажу, був в Іспанії, і "Карпати" там з-поміж більшості українських клубів уже знані. Завдяки тому, що щойно продали у "Севілью" того ж Мар’яна Шведа, що трохи там наробило шуму. Плюс до того ж зараз в "Депортіво" грає Лукас і досить непогано - один із кращих бомбардирів чемпіонату, а в нього значиться, що він виступав за "Карпати". Тобто є уже зацікавленість в наших гравцях.
Раніше ж для них Україна була чимось таким далеким і недоступним. Плюс Коноплянка зараз почав досить вдало грати за ту ж "Севілью". Це також українець, і вони уже на нас звертають увагу.
- Знаючи про зацікавленість вихованцями "Карпат" у тій же Іспанії, і маючи досвід продажу у "Севілью" Мар’яна Шведа, що вас найбільше цікавило з огляду на таку перспективу?
- У цьому плані дуже цікаво було знати, як проходить адаптація у Мар’яна Шведа, Євгена Коноплянки. Хоча кажу - це досить непросто. Коноплянці два-три місяці було важко і Мар’янові теж. Тому що інший менталітет і не самих футболістів, а людей. А найбільша проблема - це мовна. Тому що незнання мови обмежує спілкування. А це має дуже велике значення. Плюс цікаво було дізнатись, як адаптуються хлопці у технічному, тактичному планах, а також побутовому.
Зрозуміло, що в тих командах, де я був, створено такі умови, щоб гравець думав тільки про футбол і більше ні про що. Всі проблеми, навіть побутові, вирішуються там на клубному рівні. Все побудовано так, що футболіст має прийти і віддатися повністю грі чи тренуванню і ні про що не думати. Система підготовки у них цікава, навіть у молодих. Тому що бачите - іспанці технічні футболісти, швидко рішення приймають. Досить цікаво мені було, як навіть на дитячому рівні у них побудована уся система підготовки гравців. Ми зараз більше уваги звертаємо на наш дитячий футбол, вихованню своїх талантів. Тож було цікаво побачити нюанси, які є у цьому в них.
- Тепер ваша черга поділитися побаченим і запозиченим із тренерами карпатівських дитячо-юнацьких шкіл та команд.
- Звичайно ж. Краще треба завжди брати, і вчитися ніколи не пізно, і навіть потрібно і корисно. Для чого є можливості адаптувати - будемо пробувати. Зрозуміло, що є відмінності, зокрема і в менталітеті, але треба завжди прагнути до кращого. Тож в тих умовах, що ми маємо, що ми можемо реалізувати - обов’язково треба брати.
- А як там Мар’ян дає собі раду?
- Відверто кажучи - важкувато у нього проходить період адаптації. Проблема номер один - це мовна. У нього з мовою тяжко. Тому що він один іноземець у "В"-команді. А в тренувальному процесі без знання мови і спілкування з партнерами та тренером - важко. На початках клуб йому надав перекладача, який допомагав порозумітися. Але, знаєте, як буває, наявність перекладача створила певний комфорт і притупила прагнення молодого футболіста до якнайшвидшого вивчення мови. І він десь послабив старання у цьому. А в їхніх клубах, як я уже говорив, все в адаптації продумано і враховано до дрібниць - кожен крок. Вони побачили цю ситуацію і забрали у Мар’яна перекладача. Той тепер допомагає сім’ї (батькам, братам) адаптуватися в тамтешньому соціальному житті, у школах. А він на тренуваннях у спілкуванні із партнерами мусить швидше освоювати іспанську.
"Щоб якнайшвидше адаптуватися і увійти "у футбольну сім’ю" "Севільї", Коноплянка посилено із репетитором вчить мову"
- У Коноплянки теж проблеми з мовою?
- Євген дуже серйозно ставиться до вивчення мови. Клуб взяв у тренерський штаб росіянина Дмитра Черишева, який чудово володіє іспанською. Він і допомагає Коноплянці під час тренувань якомога швидше адаптуватись в команді. Сам же Женя каже, що дуже активно займається мовою, просто наполегливо вчить. Бо розуміє, що ще не має належного контакту зі своїми партнерами у побуті, поза полем. Тому що не все ж життя футболіста зав’язане на тренуваннях чи іграх. Тож, щоб якнайшвидше адаптуватися і увійти "у футбольну сім’ю" "Севільї", він посилено із репетитором вчить мову.
- А за суто футбольними мірками, як виглядає Мар’ян на тлі своїх товаришів по команді?
- У нас, в "Карпатах", побудова тренувальної структури і мікроциклу є майже ідентичною іспанським. Тому для нього чогось наднового і надскладного у тренувальному процесі не повинно бути. Інша річ, що тактичні вимоги у кожного тренера - свої. Не виняток той же Емері. І він вимагає в тій же "В"-команді і в U-19, щоб тренери і гравці їх дотримувалися. Маю на увазі - по амплуа: що від гравця вимагають у теперішній команді, те й вимагатимуть у головній, залежно від тактики, яку застосовують у грі. А в решті, я думаю, йому легше, тому що тренування досить подібні, і вправ досить багато теж ідентичних і дуже схожих на ті, які ми робили. В тому плані, зрозуміло, що у нього немає проблем. Я розмовляв із його тренером - Дієго, а також з Емері. Вони кажуть, що у технічному, фізичному плані, в плані координації, пластичності, швидкості у Мар’яна немає проблем. Проблема лише в тому, щоб якнайшвидше він зміг адаптуватися і зрозуміти, що від нього вимагають тренери саме у принципах гри.
- Судячи з почутого, перспектива з’явитися в основі "Севільї" до Мар’яна стрімко не наближається...
- Як кажуть тренери, все залежить від нього. Якщо за найближчі півроку він зможе швидше адаптуватися, увійти у колектив, то не виключено, що уже влітку він зможе тренуватися з головною командою, грати, поїхати на збори. Все залежить від того, наскільки сильним буде у нього бажання якнайшвидше адаптуватися, вивчити мову, швидше зрозуміти ті принципи, які від нього вимагає тренер і дотримуватися їх. Бо, як я зауважив, до тактичної дисципліни в клубі - дуже великі вимоги. Особливо в першій команді, у Емері. Навіть тому ж Коноплянці перші два місяці було дуже важко. Тому що Емері дуже вимогливий до тактичної дисципліни. Він каже так: "Ти можеш обігрувати по десять суперників, але у грі мусиш виконати установку і відпрацювати у захисті, повертатися на ту позицію, на яку вимагає тренер. Не повертаєшся - до побачення - не граєш". Тож хочеш не хочеш, а мусиш звикати, перебудовуватися. Той же Коноплянка каже, що довелось перебудовуватися, більше грати в захисті, повертатися назад, більше зміщуватися, більше шукати простір, більше відкриватися "за голову", чого в Україні йому доводилось робити значно менше. Адже він любив отримувати м’яч в ноги і вже по ходу обігрувати двох-трьох суперників і закінчувати ударом або гострою передачею. Тут варіативності більше.
Тут треба розуміти, що схеми, за якими грає "Севілья", відрізняються від тих, за якими грав "Дніпро" з Коноплянкою чи "Карпати" зі Шведом. В іспанському клубі вимоги - трохи інші до амплуа цих гравців. Це бачення тренера. І тому він хоче, щоб гравці дотримувалися його вимог.
- Власне у такий спосіб хлопці мають змогу відчути, що означає бути справжнім професіоналом у футболі?
- Безперечно. Адже там все-таки дуже багато уваги звертають на дрібниці, скажімо побутові, як ти себе в побуті поводиш. Ми контролюємо більше футболістів, а вони, можливо, дають їм більшу свободу, покладаючись на професіоналізм самого футболіста. Це - як він харчується, як він у побуті себе поводить - все це вони покладають на нього. Тому що заїздів на базу, щоб футболіста контролювати, як правило, у них немає. Навіть у тій же Німеччині, коли я був у Гвардіоли в "Баварії", більший контроль. У німців менталітет такий. Хоча, будучи в "Барселоні", Гвардіола того не робив, що в "Баварії", де дуже жорсткий контроль над футболістами. Вони, по суті, півдня під контролем - що тренерським, що лікарським. Там практикуються заїзди на базу ввечері або вранці, залежно коли гра, харчуються і проводять час - під контролем.
- Як загалом можна охарактеризувати вашу поїздку і за чий кошт вона відбулася?
- Зрозуміло, що я їздив за свої гроші, а тренери - за свої. Клуб нам допоміг тим, що він є. Не було б клубу, ми би не мали виходу на іспанську сторону. А так все через Мар’яна відбулося.
В першу чергу, для себе поїхали, щоб побачити щось нове - як там працюють клуби, як іде підготовка молодих футболістів, чи дотримуються там своєї системи? Тому що в нас є різні думки щодо цього. Хотілося переконатися, як працюють клуби, які готують футболістів і потім продають за великі кошти. Як вони їх відбирають? На що звертають увагу при вихованні та підготовці цих футболістів? Чому у них з того ж U-21 дуже великий відсоток футболістів грають якщо не в командах Прімери, то тієї ж Сегунди - першої ліги?
Зрозуміло, що там можливості відбору значно більші насамперед у фінансовому плані. Вони собі можуть дозволити купити в дубль гравця, який коштує три-п’ять мільйонів. Він може ще грати у тому дублі рік-два. У тому ж таки "Вільяреалі" є 19-річний аргентинець Лео Фарел, за якого три мільйони заплатили, і він уже півроку грає за так званий дубль. А йому кажуть, що треба ще півроку грати. Хоча я бачив - він у порядку і в нас би вже грав у будь-якому клубі, може, крім "Шахтаря" чи київського "Динамо". Але вони витримують період адаптації, щоб він зрозумів їхні ігрові принципи, які від нього вимагають. В цьому їхня сила.
Вони шліфують футболіста, цього ж Мар’яна, як ще не оброблений діамант. І вони його з усіх боків обробляють, щоб довести до першої команди, щоб він міг вийти і бути тим гравцем, який би не тільки міг грати за "Севілью", але й ще десь далі прогресувати в усіх аспектах: у психології, у тактиці, в техніці, у фізиці і ще додавати.
Володимир Дмитришин