Микола Несенюк – про те, чому не потрібен VAR і в чому насправді унікальність футболу.
Розпочну із легендарного матчу Барселона – Динамо восени 1997-го, який ми виграли 4:0. Вже ніхто і не згадає, що на перших хвилинах тої гри арбітр не зарахував абсолютно чистий гол, який забив Андрій Гусін. А чому не згадує? Тому що наші забили ще чотири і ця помилка ні на що не вплинула. Тому що за явної переваги однієї із команд помилку арбітра сприймають саме так.
Інший приклад із тих же часів – у матчі Україна – Хорватія, який відбувся одразу після згаданого поєдинку у Барселоні, арбітр Педерсен не зарахував гол Косовського на перших хвилинах. Так само, як гол Гусіна Барселоні. Хто заважав нашим забивати ще? Суперник, який згодом зрівняв рахунок, а зовсім не арбітр. Ми ж завели "пісню про Педерсена", яку згадують ще досі.
Висновок – посилання на арбітра є аргументом слабаків. Лузерів.
Що дасть відео? Нічого. Тому що вирішувати, що саме дивитись на відео, а що не дивитись і як потім це оцінювати, теж буде вирішувати хтось. І в разі поразки саме він буде в усьому винний. Скільки суперечок точаться навколо моментів, які увесь світ бачив у повторах із десяти ракурсів! У підсумку усі залишаються на своїх позиціях, нікому нічого не доведеш. Те ж саме буде і з повторами.
А тепер про головне. Вже десять років я з колегами проводжу у моєму рідному місті Рівному масштабний футбольний турнір серед 11-річних школярів. Із жеребкуванням понад тридцяти команд, груповими турнірами, іграми на виліт і так далі. Що найбільш вражає – діти повністю копіюють дорослих футболістів, яких бачать по телевізору. Від ходи та манери носити труси до симуляцій "травм" – сміх та й годі. Що буде із цим турніром після введення відео? Хто і де його буде застосовувати?
Досі унікальність футболу полягала в його простоті – матч сільських команд проводиться так само як фінал Кубка світу. Таке саме поле, такий самий м’яч, такі самі правила. Із введенням відео футбол поділиться на "справжній" і "несправжній" і втратить свою чарівну простоту.
Підприємці знають – толковий бухгалтер завжди знайде спосіб надурити податкову, хоч із рахівницею з дерев’яними кульками, хоч із електронними платежами та звітністю. Так і в футболі – ті, хто захоче маніпулювати результатом, знайдуть для цього спосіб. Хіба що виробники отих VARів добряче зароблять на замовленнях від федерацій та ліг.
Тому, аби не було проблем із арбітрами, слід просто грати краще і забивати більше за суперників. Ну і мати совість. Причому не лише арбітрам, а й футболістам! Яким VARом виміряти затягування часу, "пірнання", симуляції та інші "маленькі футбольні хитрощі", до яких тепер вдаються абсолютно всі?
Футбол – це людська гра, яка складається із помилок – інакше ніхто би нікому нічого не забив. Помиляються всі, у тому числі і арбітри. І так буде доки існуватиме футбол. Десятками років тривають суперечки щодо тих чи інших дій арбітрів у великих матчах, журналісти пишуть про це книжки, режисери та знімають фільми. Навіщо забирати у самих себе хліб? Може, і ми колись таке напишемо?
Щодо можливої упередженості арбітрів, то на це немає ради. Тільки забивати і забивати, щоб у нього рука відсохла ці м’ячі не зараховувати! П’ять голів поспіль у Ліверпулі Ромі арбітр забив? Отож! І нема чого, перепрошую, скиглити щодо чогось там непризначеного у грі-відповіді.