"Футбол 24" розповідає про "Байєр" з Леверкузена, одну із найсильніших команд Європи початку XXI століття.
"Фармацевти"… Ех, скільки приємних спогадів і водночас розчарувань подарували ці хлопці на початку двадцять першого століття. Вони були в кроці від того, аби не тільки вписати свої імена в історію німецького, але й світового футболу. Проте не склалось. Забракло якоїсь дещиці і все водночас пішло шкереберть, а разом із тим усі мрії леверкузенців про требл звелись нанівець.
Ще й досі болісно пригадувати про той жах під назвою "завершення сезону 2001/02". Хоча все повинно було статись з точністю до навпаки, адже "Байєр" бачили, як мінімум, чемпіоном Німеччини. Але, на жаль, клуб несподівано, втративши першу сходинку в Бундеслізі за два тури до кінцівки першості, програв як фінал Кубка Німеччини, так і вирішальний матч у Лізі чемпіонів.
Здавалось, це кінець. Принаймні після цього сезону "байєрці" отримали прізвисько "Неверкузен". Але хто б що не говорив – та команда все ж стала легендою. І просто неможливо не згадати про цих хлопців, особливо, в той момент, коли один із героїв тодішнього "Байєра" святкує сьогодні свої уродини. А хто ж саме – дізнаємось далі.
Ханс-Йорг Бутт
Дивина, але найбільше у своїй ігровій практиці Бутт запам’ятався не сейвами, а забитими голами. Так-так, ви прочитали все правильно, адже протягом своєї кар’єри страж воріт відзначився тридцять трьома влучними пострілами. У деяких випадках форварди пасуть задніх, а тут…
Можливо, Хансу потрібно було обирати іншу позицію на футбольному полі, га?
На сьогодні, колишній воротар "Байєра" повністю відійшов від футболу і займається сімейним бізнесом, що пов’язаний із вантажними перевезеннями.
Дієго Пласенте
Окрім добротної гри на лівому фланзі оборони, аргентинець зумів вляпатися у скандал щодо несплати податків. Як наслідок, Дієго довелось відсидіти вісімнадцять днів у кельнському СІЗО, доки адвокати не добились його звільнення. На щастя, для гравця цей інцидент став прикрою випадковістю.
Тому зараз Пласенте можна часто побачити на аргентинському телебаченні у якості експерта. Також екс-зірка "фармацевтів" володіє піцерією.
Лусіо
Справжня стіна в обороні леверкузенців на початку двадцять першого століття. Працелюбність і міць бразильця дозволили останньому згодом не пасти задніх у командах значно вищого рівня, ніж "Байєр". Більше того, у свої тридцять вісім центрбек підкорює Азію, захищаючи кольори індійського "Гоа".
Йєнс Новотни
Хто-хто, але цей чолов’яга заслуговує на порцію найщиріших овацій від усіх нас. Справа в тому, що Новотни з головою занурився в благодійність, допомагаючи голодуючим і невиліковним діткам у Камбоджі і Німеччині відповідно.
До слова, Йєнс дебютував за "маншафт" у матчі із національною збірною України. Це відбулось у далекому 1998-му році.
Борис Живковіч
Кар’єру хорвата слід поділити на "до" і "після" Леверкузена, адже, так б мовити, стати своїм, як це було на "Бай-Арені", йому більше ніде не судилось. Подорож по Європі після відходу із стану "левів" добігла свого логічного завершення на батьківщині, а саме у сплітському "Хайдуку". За який Борис відіграв п’ятдесять вісім матчів і забив навіть два голи.
На цей момент, продовжує свою діяльність у рідній царині, працюючи у футбольному агентстві на пару із Станічем і Влаовічем.
Карстен Рамелов
Тринадцять сезонів! Тринадцять! Саме стільки відіграв цей опорний півзахисник за "Байєр". За таку відданість Карстена називають "почесним капітаном" леверкузенців. Хіба не заслужено?
Звичайно, що ніхто інший, як Рамелов (зараз – займається бізнесом) повинен був підійняти бодай один із трьох трофеїв у тому злощасному сезоні. Проте, багаторічному "фармацевту" дісталось, можливо, значно більше, ніж металеві кубки чи медалі, адже його поважають і обожнюють у всьому Леверкузені – відданість винагородилась любов’ю десятків тисяч фанатів.
Задумайтесь на хвилину. Любов і повага значно коштовніші, ніж металеві брязкальця, адже, коли одні виграють трофеї, то інші завойовують ваші серця. Що важливіше? Кожен вирішує сам, але для мене у цій ситуації вибір очевидний.
Бернд Шнайдер
Ще один важковаговик із стану "левів", який провів у леверкузенський команді десять сезонів. Показник не менш вражаючий, ніж у вищезгаданого Рамелова. Але є й те, що за красою перевершило доробок капітана – фантастичний гол Шнайдера із п’ятдесяти метрів у ворота дортмундської "Борусії" на "Вестфаленштадіон". Таке не забувається!
Які емоції вирували всередині Бернда після такого взяття воріт здогадатись зовсім не важко. Проте колишній футболіст на цей момент вирішив надати перевагу спокійному ритму життя, граючи за ветеранів у рідному місті – Єні.
Зе Роберто
Фантастичний бразилець у свої сорок два продовжує виступати на професійному рівні за "Палмейрас". При тому, що взимку екс-хавбек низки європейських клубів продовжив контракт із "зелено-білими" до літа цього року. І це в такому віці! Щоправда, фізична форма Зе Роберто насправді дуже приємно вражає – схоже, що він здатен перебігати куди молодших за себе хлопчаків. Якщо коротко, то стара гвардія ще має порох у порохівницях і неодмінно ще покаже себе у найпотрібніший для команди момент.
Міхаель Баллак
От без кого не вимальовується в голові тодішній "Байєр" сповна так це без Міхаеля. Звичайно, що ви й самі знаєте про нього предостатньо, але хочу вам все ж дещо нагадати. А саме те, що Баллак – це справжній характер команди. Людина із двома серцями, яку свого часу на прощальному матчі в Лейпцигу прийшла підтримати заповнена вщент місцева арена.
Він готовий викластись на полі на максимум і покинути його лише із високо піднятою головою. Справжній професіонал своєї справи, який не зраджував своїм бійцівським ідеалам у жодній команді, за яку виступав.
По завершенні кар’єри "тринадцятка" "Байєра" захоплюється подорожами, коментаторським ремеслом і працює у власному бізнесі.
Дімітар Бербатов
Незважаючи на відоме ім’я, болгарин, який визнавався на батьківщині найкращим гравцем рекордні шість разів, на цей момент перебуває у пошуках нового клубу.
Само собою, що роки беруть своє і Бербатову скоріш за все вартує задуматись над завершенням кар’єри. Тим паче, що остання в нього видалась напрочуд яскравою. Тому очікувати на другу молодість болгарина не варто – кондиції вже далеко не ті, що колись. Але з іншого боку страйкер без особливих проблем здатен на хорошому рівні пограти сезон-другий за океаном або у Піднебесній.
Олівер Нойвілль
От і дійшла справа до нашого іменинника (сьогодні йому виповнюється 44), який незважаючи на те, що має німецьке громадянство (народився у Швейцарії і там же розпочав професійну кар'єру), вперше зіграв за команду із ФРН у віці двадцяти чотирьох років. Але це не завадило нападнику п’ять разів протягом кар’єри забивати у Бундеслізі десять і більше м’ячів.
У складі леверкузенців форвард розписався сорок два рази у воротах опонентів. Ідентична кількість влучних пострілів й у складі "Борусії" М, де яскрава кар’єра німця фактично й добігла свого кінця. Саме у стані "лошаків" Нойвілль працює асистентом головного тренера молодіжної команди.
Також цікаво, що у Олівера доволі мультинаціональна родина, а саме тато – німець, мама – італійка, а дід – бельгієць.
****
Не можемо не згадати про наступних персон: Томас Кляйне (головний тренер другої команди "Гройтер Фюрт"), Золтан Себескен (працює в консалтинговій компанії), Паскаль Ожигве (займається політичною діяльністю в Нігерії), Марко Бабич (відкрив футбольну академію), Юріца Враньєш (збирається стати футбольним тренером), Їлдирай Баштюрк (займається нерухомістю), Ульф Кірстен (працює в спортивному агентстві) і Томас Брдаріч (головний тренер ФК "Шкендія").