Центральний матч 33-го туру Ла Ліги між Барселоною та Атлетіко переможця не виявив.
Барса перед матчем проти Атлетіко відставала від Реала на два очки, при чому мадридці свій поєдинок мали б провести у четвер. Допускати осічку каталонці не мали права, але й набирати очки було важко – ЗМІ після нічиєї із Сельтою смакували епізоди відкритого ігнорування Сетьєна з боку Мессі, та і сам Кіке міг бути звільнений в разі поразки "матрацникам". Можливо, саме тому місце у старті отримав Рікі Пуч.
Попри всі негаразди, "блаугранас" активно почали зустріч, вже на 2-й хвилині перевіривши на пильність Облака – це Суарес отримав пас від Пуча й пробив у дотик в руки голкіперу. Атлетіко огризнувся на 6-й подачею зі штрафного, яку ледь не замкнули Дієго Коста й Льоренте. Ще за дві хвилини Ракітіч обікрав Партея й завдав потужного удару метрів з 22-х – Облак парирував. Мадридці огризалися контратаками, Барса також активно йшла вперед, і, зрештою, на 12-й хвилині заробила стандарт на правому фланзі. Дієго Коста вибив подачу з нього на кутовий, а навіс з кутового несподівано переправив у власні ворота – форвард "замкнув" спиною до воріт задньою частиною ноги. 1:0!
Щастя Барселони тривало недовго. Вже на 15-й хвилині Карраско у повній самотності прорвався лівим флангом на край штрафного, прибрав Відаля й отримав ногою в коліно. Арбітр призначив пенальті, Дієго Коста пробив у правий кут – тер Штеген парирував! Втім, в епізод втрутився VAR, який помітив вихід Марка-Андре з воріт до удару. Пенальті довелося перебивати – цього разу стріляв Льоренте. 1:1.
Повернути перевагу в рахунку на 22-й хвилині міг Мессі, який увійшов на межу карного майданчика й красиво закрутив м'яч у дальню дев'ятку – аргентинцю до гола не вистачило лічених сантиметрів. Фактично, це був останній момент у наступні 20 хвилин. Надалі Атлетіко міцно закрився й час від-часу вилітав у контратаки без завершення, а Барса кружляла на чужій третині поля, іноді пробиваючи у захисників або кудись в бік від воріт. Аж на 43-й хвилині тишу порушив Мессі, який вистрілив зі штрафного під поперечину – м'яч трішки зрикошетив і пішов у протихід Облаку, але той в останню мить встиг парирувати.
Перший тайм завершився внічию, а вже через дві хвилини після початку другого Барса отримала право на пенальті за необачний фол Феліпе проти Семеду. Мессі вирішив виконати "паненку" – 2:1!
Втім, дотиснути мадридців не вдалося; в наступні 10 хвилин на полі взагалі нічого не сталося, окрім удару головою у виконанні Кости повз ворота. Після 60-ї хвилини всі вже очікували на заміни, адже гра остаточно зупинилася – і тут Феррейра Карраско несподівано увірвався на лівий край штрафного та впав. Арбітр призначив пенальті ніби-то за фол з боку Семеду, хоча на повторах його не помітно. Сауль з "позначки" пробив у правий кут – тер Штеген був близьким до сейва, але м'яч прошив його руки. 2:2!
В наступні 20 хвилин команди обмінялися двома негострими ударами із середньої дистанії у виконанні Відаля (повз ворота) та Феліша (в руки Облаку), більшу частину часу займаючись позиційною боротьбою та завантажуючи м'яч у штрафний банальними кросами. Був також суперечливий епізод на 68-й хвилині, коли при боротьбі за подачу з кутового Феліпе явно насів на Піке, але арбітр не призначив пенальті. От, в принципі, і всі цікаві події в середині другого тайму. Навіть замін було небагато – Сетьєн зняв Ракітіча й випустив Роберто, а Сімеоне змінив Косту на Морату та Льоренте на Феліша.
В ендшпілі зустрічі Сетьєн пішов ва-банк, знявши Бускетса й кинувши у бій Фаті, а на компенсований час і Грізманна. За цей час Барселона створила рівно нуль моментів – ну, не вважати ж моментом дуже неточний удар Бускетса головою на 82-й хвилині та невдалу спробу замикання подачу у виконанні Фаті на 87-й. Атлетіко також мало що створював, але все одно виглядав гостріше: на 90-й Партей з-за меж штрафного непогано пробив повз праву стійку, а на 90+3-й Лемар вискочив віч-на-віч з тер Штегеном – втім, Тома невдало обробив м'яч.
Зрештою, фінальний свисток зафіксував бойову нічию – 2:2. Барселона не змогла наздогнати Реал, залишившись на другій позиції з відставанням від "вершкових" у одне очко.
Сетьєн – out
Яким би крутим не був Чоло Сімеоне, проти Барселони його команда завжди виглядала слабенько – з 22 попередніх матчів Атлетіко виграв лише два рази і ще вісім разів розписав нічию. Зараз каталонцям аж ніяк не можна було втрачати очки, але вони подарували їх Мадриду. Це було заслужено і логічно.
Загалом, поєдинок нагадував той же матч проти Атлетіка в позаминулому турі – баски також закрилися й контратакували, поки були сили, тримаючи нічию до 71-ї хвилини й допускаючи обмаль моментів біля власних воріт. Дотиснути гостей вдалося завдяки класу та підвищенню темпу – Атлетік банально не витримав, відмовившись від контргри й притиснувшись до власних воріт. І навіть тоді Барселоні приніс перемогу випадковий рикошет. У мадридців же вистачало і сил, і класу, щоб пресингувати й контратакувати до кінця, та і помилялися захисники куди рідше. З більш потужним суперником Барселоні не вдалося організувати навалу.
Звісно, треба визнати – арбітр відверто подарував Атлетіко два голи з пенальті, однак тут є кілька "але". По-перше: обидва епізоди стали наслідком ідентичних проривів Феррейри Карраско по флангу в штрафний – і це не був наслідок високої лінії оборони чи контратаки. Яннік просто отримував м'яч і робив суперників на ривку. Зокрема, перед першим пенальті він поставив корпус Піке й відірвався від Відаля, а перед другим легко відклеївся, отримавши пас між Піке та Семеду. Цікаво, чи напише про це в своєму твіттері Жерар.
По-друге: тер Штеген знав, що в європейському футболі зараз дуже часто змушують перебивати пенальті через вихід з лінії. Так, всі воротарі виходять з неї, і так – правило дурне – але Марк-Андре сам підставився. В умовах, коли твоя команда точно впевнена, що судді будуть шукати найменший привід для того, щоб допомогти Реалу, така поведінка стає нелогічною.
Зрештою, давайте порахуємо кількість моментів Барселони після другого пропущеного м'яча? А тут немає чого рахувати. Барселона не створила жодного моменту ще після свого пенальті. Ну, хіба що Відаль класно вривався на лінію воротарського для удару головою на 74-й, але удар виявився вкрай неточним – 0,52 xG нарахували суто за позицію. До цього епізоду у каталонців можна згадати тільки удар Мессі повз дальню дев'ятку з гри та під поперечину зі штрафного. Все. Жоден інший момент не претендував на статус гольового.
Позиційні атаки Барселони розвивалися страшно повільно. Навіть обіграш одного двох-гравців і просування крізь лінії метрів на 20 не давали "блаугранас" жодної переваги – Атлетіко встигав перекривати все. Показовою є статистика проникних передач у підопічних Сетьєна – їх було всього чотири. І це при 72% володіння м'ячем, дворазовій перевазі в інтенсивності пресингу та 21 успішному обіграшу на дриблінгу.
Барселона могла виграти матч з Атлетіко, могла програти, але важливий інший факт – Барселона не змінюється. У поєдинку проти мадридців ми побачили те ж саме, що і з Атлетіком, однак у підопічних Сімеоне знайшлося більше сил і класу. Барселона слабко просуває м'яч, покладається в цьому тільки на Мессі й не знає, як розкрити масивний блок у центральній зоні. Що вже й говорити, якщо Сауль зробив 9 відбирань – це трішки неадекватна цифра для центру поля.
У Реала також періодично виникають проблеми зі створенням моментів, але у "вершкових" відчувається добре продумана система просування атак, простежується універсалізація позицій для всіх футболістів та дисциплінований рух в усіх фазах гри – у Барселони ж традиційно на два виконавця менше в при обороні, а переставляти їх в атаці немає сенсу, адже дві головні зірки не будуть грати так, як їм не хочеться.
Таким чином, можна констатувати: Кіке Сетьєн не тільки не подолав проблем епохи Вальверде, а й навіть загострив їх – Барселона стала ще більш прогнозованою, але в ній менше прагматизму й надійності при обороні. При цьому помітна відсутність дисципліни як на полі, так і поза ним – і це при відставанні від Реала в одне очко та високій ймовірності осічки конкурента в наступних п'яти турах (а там доволі непрості суперники). Сетьєн не впорався, але камон – всі знали, що саме так і буде. Не може тренер, який нічого не виграв за все життя, змусити зірок поважати себе в скрутний момент. Він не Зідан.
Рікі Пуч – непогано, але не без проблем
Пуч отримав місце у старті в другому матчі поспіль. Враження від його гри більш позитивне, ніж навпаки: Рікі намагався рухати м'яч уперед та шукати варіанти у вільних зонах, блискуче працював на дриблінгу (6 обіграшів з 6 спроб) і загалом був помітною фігурою в атаках Барселони – власне, саме Пуч віддав перший пас під удар. У нього явно хороша культура паса – із 72 передач точними виявились 66 (92%), що відповідає приблизним показникам Бускетса та інших партнерів по центральній зоні. Із Сельтою, до речі, був такий же відсоток.
Попри мініатюрну комплекцію, Рікі здорово проявив себе у єдиноборствах, вигравши 11 з 17 епізодів – Пуч є лідером за кількістю переможних стиків і входить у топ-5 за їх загальним числом. При цьому він заробив на собі два фоли, але й в обороні не бив байдики – в активі центрального атакувального хава аж три відбирання при шести спробах пройти його на дриблінгу. Це більше, ніж у Піке!
Мінусом у грі Пуча виступає велика кількість поперечних передач. Нерідко він обігрував суперника, протягував м'яч, а потім просто переводив його на фланг – частково це можна пояснити відсутністю хороших відкривань і загальною позиційною слабкістю Барси. Такі переведення також продиктовані бажанням тримати м'яч у постійному русі між зонами, але частенько юнак просто перетримував його.
Втім, це лише питання досвіду. Загалом, Пуч виглядає світлою плямою на фоні слабко інтегрованих у філософію Барселони центрхавів – Рікі реально рухає м'яч уперед, діє сміливо й швидко. Дуже помітно його бажання грати тонко, між лініями. Саме навколо таких футболістів і повинна будуватися нова Барселона.
Ліонель Мессі – рекордний, але слабенький матч
Мессі важко критикувати, адже здебільшого він виявляється єдиним футболістом у складі Барси, який реально рухає м'яч між лініями та регулярно загострює. Статистично він також завжди в лідерах, та і взагалі – як можна критикувати бога футболу? Тим паче, коли Лео "паненкою" забиває 700-й гол у кар'єрі. Знаєте, скільки футболістів наразі мають таку ж кількість голів? Два. Другим є Кріштіану (729). Перегони легенд тривають. Відсвяткував Мессі також розкішно.
Втім, далі до гри Ліонеля виникають деякі питання. Так, Мессі став лідером за кількістю ударів (7), але лише один небезпечний пройшов з гри – коли аргентинець облизав пробив поруч з дальньою дев'яткою. Був також удар зі штрафного під поперечку. Всі інші постріли капітана не варті жодної уваги. За стандартами Мессі це дуже слабкий результат, хоча його партнери все одно виглядали гірше, а суперники зустрічали "Блоху" ось так.
Не пішло у Мессі і з обіграшами. Ну, як не пішло: коли футболіст 7 разів проходить суперника на дриблінгу – це вже геніально, але у Лео було 17 спроб. Втім, навіть до цього не так багато претензій, як до зон, в яких відбувалися ці обіграші – аргентинця явно виштовхували у фланг, а от у ключових зонах йому проходу не давали.
Всі свої дві передачі під удар Мессі довелося виконувати саме з флангу. За очікуваними асистами він другий – але показник критично малий (0,18). За гостротою Лео також не вразив – всього 0,22 xG при шести ударах по воротах (без урахування пенальті). Щоправда, система коефіцієнту очікуваних голів більше орієнтується на позицію, але Мессі все одно не виглядав гостро. Атлетіко його нейтралізував, а разом з ним нейтралізував і всю Барселону.