"Футбол 24" закінчує розповідь про групу В, намацавши сильні та слабкі сторони Соккеруз - команди, яка асоціюється, насамперед, із Відукою, Шварцером, К'юеллом, Кехіллом, хоча майже всі "мастодонти" вже на заслуженому відпочинку.
Марк Відука закінчив кар'єру ще в далекому 2009-му. Шварцер і К'юелл на совість попрацювали у відборі до ЧС-2014, особливо - Марк, який зіграв 13 матчів із 14-ти. Поважний вік взяв гору - обидві легенди англійського футболу завершили міжнародні виступи. Хоча! Вчорашній матч "Челсі" на "Вісенте Кальдероні" засвідчив: 41-річний Шварцер в повному порядку, то чому б не повернутися у збірну хоча б для того, щоб поїхати в Бразилію у якості резервного кіпера? Досвід у нього - колосальний.
Австралія
Прізвисько: Socceroos
Кольори: Жовтий, зелений, білий, синій
Рейтинг ФІФА: 59 місце
Титули: Чемпіон Океанії 1980, 1996, 2000, 2004
Найкращий бомбардир: Тім Кехілл - 31 м'яч
Найбільше матчів: Марк Шварцер - 109
Найбільша перемога: Австралія - Американське Самоа - 31:0 (2001)
Найбільша поразка: Австралія - ПАР - 0:8 (1955)
Топ-досягнення на Кубку світу: 1/8 фіналу (2006)
Шлях на Мундіаль
Це був другий відбір на чемпіонат світу, який збірна Австралії провела в азійській зоні. У середині 2000-х Соккеруз попросилися у компанію Японії, Китаю, Південної Кореї, щоб частіше грати із серйозними суперниками. В Океанії, як Ви розумієте, кинути виклик могла хіба що Нова Зеландія, а матчі проти команд рівня Тонги чи Самоа закінчувалися перемогами австралійців із двозначними рахунками - 31:0 або ж 22:0. Відповідно, коли за путівку на Мундіаль випадало грати стикові поєдинки проти команди з Азії або Південної Америки, "зелено-жовті" зазвичай поступалися - бракувало досвіду.
І все ж, азійський шлях на Мундіаль - значно тернистіший. Спочатку 16 команд із найгіршим рейтингом грають "на виліт" по два матчі між собою. В другому раунді до 8-ми переможців додаються ще 22 збірні, і знову грають по два поєдинки. А 15 збірних, які пройшли цю м'ясорубку, додаються до п'яти націоналів, що мають на континенті найкращий рейтинг. З них формують п'ять квартетів. Розпочинається раунд №3. Груповий.
З цього моменту Австралія розпочала свій шлях. За винятком виїзної гри проти Оману, "зелено-жовті" зіграли впевнено, вийшовши з першої сходинки у вирішальний - четвертий раунд.
Група D
2 вересня 2011. Австралія - Таїланд - 2:1 (Кеннеді, 58, Броске, 86 - Дангда, 15)
6 вересня 2011. Саудівська Аравія - Австралія - 1:3 (Аль-Шамрані, 66 - Кеннеді, 40, 56, Вілкшир, 77, з пен.)
11 жовтня 2011. Австралія - Оман - 3:0 (Холмен, 8, Кеннеді, 65, Єдінак, 85)
11 листопада 2011. Оман - Австралія - 1:0 (Аль Хосні, 18)
15 листопада 2011. Таїланд - Австралія - 0:1 (Холмен, 77)
29 лютого 2012. Австралія - Сауд. Аравія - 4:2 (Броске, 43, 75, К'юелл, 73, Емертон, 76 - Аль Доссарі, 19, Аль Шамрані, 45+2)
Підсумок: АВСТРАЛІЯ - 15, Оман - 8, Сауд. Аравія - 6, Таїланд - 4
По дві перших команди з п'яти квартетів сформували дві групи по п'ять збірних. Перша і друга сходинки напряму кваліфікували їх власників на поля Бразилії. Треті ж команди очікували стикові матчі між собою, а потім ще й вирішальний екзамен із представником Південної Америки. Зрозуміло, що перспектива третього місця не особливо зігрівала Австралію. Хоча після стартових трьох турів (2 нічиї і поразка) Соккеруз могли мріяти про "стики", як про найвище благо. Знову вперся рогом Оман, а Йорданія на своєму полі узагалі переграла австралійців. Надважливим у плані переломності моменту став візит на гру з Іраком у четвертому турі - вольова перемога, вирвана наприкінці, додала азарту і віри в свої сили. Соккеруз фінішували другими. Є щасливий квиточок!
Група В
8 червня 2012. Оман - Австралія - 0:0
12 червня 2012. Австралія - Японія - 1:1 (Вілкшир, 70, з пен. - Куріхара, 65)
11 вересня 2012. Йорданія - Австралія - 2:1 (Абдель, 50, з пен., Дееб, 73 - Томпсон, 86)
16 жовтня 2012. Ірак - Австралія - 1:2 (Захра, 72 - Кехілл, 80, Томпсон, 84)
26 березня 2013. Австралія - Оман - 2:2 (Кехілл, 52, Холмен, 85 - Мугбалі, 7, Єдінак, 49, автогол)
4 червня 2013. Японія - Австралія - 1:1 (Хонда, 90+1, з пен. - Оур, 81)
11 червня 2013. Австралія - Йорданія - 4:0 (Брешіано, 15, Кехілл, 61, Крус, 76, Ніл, 84)
18 червня 2013. Австралія - Ірак - 1:0 (Кеннеді, 83)
Підсумок: ЯПОНІЯ - 17, АВСТРАЛІЯ - 13, Йорданія - 10, Оман - 9, Ірак - 5
Тренер
До відбору австралійську команду ретельно підготував німецький фахівець Хольгер Осієк. Він же і пройшов з австралійцями увесь тернистий шлях. Здавалося, надійним тилам екс-наставника "Бохума", "Фенербахче" і збірної Канади нічого не загрожує - головне завдання він виконав. Паралельно перед ним ставили нову мету: після Мундіалю розпочати підготовку до домашнього Кубка Азії-2015. Але лихо підкралося зненацька. У вересні Соккеруз "згоріли" у спарингу з бразильцями - 0:6. А вже наступного місяця з аналогічним рахунком потрапили під прес збірної Франції. Боси федерації швидко зметикували, що щось в Осієка вийшло з-під контролю, тож вирішили з ним попрощатися.
Новим керманичем Кехілла і Ко став Ангелос Постекоглу. Етнічний 48-річний грек більшу частину свого життя провів у Terra Australis. Ігровою кар'єрою Ангелос завдячує клубу "Саут Мельбурн", де він виступав на позиції захисника з 1984 по 1993 рік. Тричі Постекоглу ставав бронзовим призером національного чемпіонату, і навіть зіграв чотири поєдинки за збірну Австралії.
Куди багатшою виявилася тренерська кар'єра. З рідним "Саут Мельбурн" молодий тренер став чемпіоном країни, а також володарем Ліги чемпіонів Океанії. Упродовж семи років очолював збірну Австралії Ю20, працював на історичній батьківщині - з "Панахаїкі", а перед призначенням у головну команду Зеленого континенту встиг потренувати "Брісбен Роар" і "Мельбурн Вікторі". Та все ж складно собі уявити реальний тренерський клас цього фахівця, який змушений у часовому цейтноті готувати команду до головного випробування чотириріччя. Спаринг-кампанія Постекоглу поки що не вражає: перемога над Коста-Рикою (1:0) і поразка від Еквадору (3:4), хоча по ходу матчу Соккеруз вели - 3:0. Важко в навчанні, легко в бою?
Капітан
Лукас Ніл - найстарший і найавторитетніший гравець цієї команди. Центральний захисник "Блекберна", "Вест Хема", "Евертона" і "Галатасарая" чимало побачив упродовж своєї 20-річної кар'єри. У березні Нілу виповнилося 36 років, проте він не має наміру пригадувати, де розташований гвіздок для його бутсів, а 96 матчів за націонал стимулюють до перетину гросмейстерської позначки, звідки й до абсолютного рекорду Марка Шварцера недалеко.
Упродовж тривалого відбіркового циклу Лукас Ніл грав від дзвінка до дзвінка, пропустивши лише один матч із чотирнадцяти. Кожного разу незмінно виходив на поле із капітанською пов'язкою. І нехай він зараз баржує від "Чарльтона" до "Донкастера", а його найкращі роки далеко позаду, Ангелос Постекоглу просто зобов'язаний взяти ветерана у Бразилію.
Зірка
Тім Кехілл - гримуча суміш ірландської крові і екзотики Самоа. Його двоюрідні брати жваво розкидали суперників своїми могутніми корпусами у регбі, але Тім зупинив свій вибір на футболі. Пристрасть до силових розбірок у нього все ж нуртує: забиті голи він звик святкувати, боксуючи кутовий прапорець, наче грушу.
Українському вблівальнику Кехілл найбільше запам'ятався за виступами в "Евертоні", якому присвятив понад вісім років своєї кар'єри. Півтора роки тому Тім подався в МЛС - грати у "Нью-Йорк Ред Буллз", хоча міг ще не один рік виступати в АПЛ. У відбірковому циклі Кехілл виходив дев'ять разів - зазвичай тоді, коли Австралії протистояв більш серйозний суперник - і забив в цих матчах три голи. Як і у 2006-му - на нього покладають величезні надії. Як і в 2010-му - очікують важливих голів. Автор історичного - першого голу збірної Австралії на чемпіонатах світу приречений на те, щоб вести за собою інших.
Команда
Збірна Австралії, якщо коротко, - команда підстаркувата. З ветеранів наявні Лукас Ніл (36 років), Саша Огненьовскі, Арчі Томпсон - по 35, Тім Кехілл, Марк Брешіано - по 34, Бред Джонс, Джейд Норт і Люк Вілкшир - по 32 роки, Девід Карні, Алекс Броске - по 30, та ще кілька інших виконавців.
Після прощання Марка Шварцера із націоналом, надзвичайно актуально постало питання першого номера. Найімовірніше, в рамку стане Метью Раян, 22-річний кіпер "Брюгге", який не пропустив ані від Коста-Рики, ані від Еквадору. Ну а Мітчелу Ланжераку з дортмундської "Борусії" приготоване в кращому випадку місце в резерві. У двох матчах - проти Франції і Еквадору - він пропустив аж 10 м'ячів.
Центр захисту сформує капітан Лукас Ніл і хтось із пари Метью Спірановіч - Саша Огненьовскі. Праворуч звик діяти Люк Вілкшир - багаторічний оборонець московського "Динамо". При потребі сюди може вийти Марк Мілліген ("Мельбурн Вікторі"). Зліва діє Мет Маккей ("Брісбен Роар"). В опорній зоні домінують Міле Єдінак із "Крістал Пелас", а також Карл Валері (італійська "Тернана"). На атаку працюють хави Брет Холмен (екс-гравець АЗ та "Астон Вілли"), Алекс Броске, ветеранистий Арчі Томпсон ну й неперевершений Марк Брешіано ("Емполі", "Парма", "Палермо", "Лаціо"; 73 матчі за збірну і 13 голів). Попереду - Тім Кехілл, Роббі Крус (лише один м'яч у відборі, щоправда), Джошуа Кеннеді.
А що ж Микита Рукавиця? - запитаєте ви. У відборі етнічний українець вийшов на поле лише одного разу - проти Японії. За іронією, вже через хвилину японці відкрили рахунок. Відтак, шанси поїхати у Бразилію наш земляк має мізерні. Зате з'явилася в Австралії група молодих гравців, які прогресують. Це, зокрема, 22-річний вінгер "Утрехта" Томмі Оур, який забивав збірній Японії. Є 24-річний хав "Аустрії" Джеймс Холланд, а також 21-річний Том Рогіч із "Селтіка". Когось із них обов'язково побачимо на полях Бразилії.
Стосунки з суперниками
З Голландією Соккеруз мають, як не дивно, позитивний баланс. Нічия 1:1 в 2006-му, перемога 2:1 у 2008-му і нульовий мир у 2009-му. Всі матчі були товариськими. З чилійцями "зелено-жовті" вперше перетнулися на ЧС-1974 і розписали 0:0. Ще три матчі мали статус спарингу - в кожному з них Чилі святкували перемогу: 3:0 (1996), 1:0 (1998), 2:1 (2000). А ось із Червоною Фурією австралійці ще не зустрічалися.
Прогноз
У групі смерті збірна Австралії матиме статус аутсайдера і постачальника очок. Максимум, на який зможуть розраховувати Соккеруз, - це один пункт, з усіх сил відібраний у когось із необережних фаворитів. Такі реалії сучасної команди Зеленого континенту - зміна поколінь, новий тренер "з коліс", а також грандіозні суперники по групі.
Олег Бабій, Футбол 24
Twitter автора - @Gullit_87