Новий матеріал "Футболу 24" про історію гімнів найвідоміших клубів планети.
"Аталанта" – це унікальне явище у кальчо, бо "нерадзуррі" зберігають своїх уболівальників та свій невід’ємний шарм, незважаючи на порівняно невеликі турнірні досягнення та близькість Бергамо до такого футбольного гіганту як місто Мілан. Звичайно, бергамаски славляться своєю футбольною школою та її вихованцями, але це важливіше для самих гравців, ніж для тіфозі…
Одним з проявів пристрасті бергамасків є Festa della Dea, Свято Богині, яке ультрас Курви Норд проводять кожного літа, починаючи з 2002-го. Своєрідний фестиваль з рок-музикою, виставками, місцевими стравами та зустрічами з футболістами, тренерами й, взагалі, персонажами, пов’язаними з минулим та сьогоденням "Аталанти", зазвичай триває декілька днів, а задля його успіху сотні вболівальників під керівництвом свого лідера Клаудіо "Боч’я" Галімберті працюють день і ніч на волонтерських засадах.
Останнє Свято Богині (уже одинадцяте!) відбулося з 12 по 17 липня. Його відвідали більше, ніж сто тисяч людей різноманітного віку та соціального статусу, яким небайдужі Бергамо та "Аталанта". Були і вечір пам’яті П’єрмаріо Морозіні за участі його нареченої, і дискусія на тему "Ультрас: майбутнє?", і збір коштів для тих, хто цього потребує. Зокрема 200 тисяч євро для постраждалих від землетрусу у Мольї, а також для дитячої лікарні у Руанді. Тут благодійність – давня традиція: у 2009 році тіфозі віддали усю виручку фестивалю у 15 тисяч євро регбійній команді Аквіли, яка тоді постраждала через землетрус.
Як бачите, Курва Норд "Аталанти" – більше, ніж спільнота вболівальників. Це соціо-політичний феномен Бергамо. А тутешні ультрас – більше, ніж збіговисько волаючих фанатів, які здатні лише на насильство. Так ламаються стереотипи…
Звичайно, у таких вболівальників не може не бути власної пісні, якак б звучала на честь "Богині" під час будь-якого заходу – матчу чи фестивалю. Багато років офіційним гімном вважалася композиція у виконанні одного з найкращих футболістів "Аталанти" 1980-х та ідола "нерадзуррі" Маріо Магріна. Півзахисник, який відзначався неймовірними ударами зі штрафного (усього забив 40 голів у 190 матчах), настільки прикипів до чорно-синіх кольорів, що у 1984-ому сам ініціював написання титульної пісні "Forza Atalanta" (автори: Алессандро Полі, Енцо Конті та Беппе Гуеріні), яку потім і заспівав. Мотиви не сучасні, що природньо, але красиво.
Ось послухайте:
Однак нові часи вимагають змін. До сторічного ювілею "Аталанти" у 2007 році гімн клубу вирішили оновити, доручивши цю роботу композитору та співаку з відомого гурту Pooh Робі Факкінетті, враховуючи його бергамське походження та давню любов до "Богині" (хоча симпатії до "Мілану" тут теж мають місце). Презентація пісні відбулася 1 квітня у день святкування на стадіоні. Автор вийшов зі словами: "Цю пісню, яку ви вивчите на пам’ять, маєте поширити на весь Бергамо. Тому що це подарунок "Аталанті" від усіх бергамасків!"
Композиця "Богиня" відображає традиційний стиль Факкінетті та Pooh й у той же час збагачена вболівальницькими емоціями. Простий та прямолінійний текст полегшує запам’ятовування та майбутнє виконання трибунами: