Фінал Кубка Ліги подарував вболівальникам нервове протистояння, у якому дещо сильнішими виявилися підопічні Пепа Гвардіоли.
Пеп Гвардіола доволі прогнозовано дав відпочити лідерам своєї команди, хоча основний склад все рівно виглядав потужно – в ньому знайшлося місце Стерлінгу, Давіду Сілві, Агуеро, Родрі та Гюндогану. Вийшов на поле і Зінченко, для якого фінал Кубка ліги став дуже важливим шансом довести свою конкурентноспроможність. Астон Вілла очікувано виставила основу.
Перша половина першого тайму не вразила вболівальників гольовими моментами та швидкостями. Єдиний дійсно небезпечний епізод стався на 3-й хвилині, коли Ель-Газі замикав подачу з правого флангу ударом головою – над поперечиною. Впродовж наступних 38 хвилин цей удар стане для бірмінгемців єдиною світлою плямю в атаці, а от Сіті з кожною хвилиною захоплював контроль над грою. Так, ще на 10-й хвилині Агуеро пробивав після навісу на лінію воротарського, а Зінченко перед цим стріляв з-за меж штрафного з рикошетом. В обох випадках м'яч пролітав повз ворота.
На 20-й же хвилині Сіті відкрив рахунок: Стерлінг пройшов лівим флангом, розвернувся й віддав передачу в зону перед карним майданчиком на Родрі, а той виконав навіс в район правої стійки на Фодена – Філ же скинув м'яч під удар Агуеро. 0:1! На 27-й Фоден міг додати до асисту гол, прийнявши шикарну діагональ від Зінченка й вистріливши з правого край штрафного, однак м'яч пролетів у сантиметрах від дальньої стійки. Крім того, по воротах били Стерлінг (повз ближній кут) та Агуеро (з близької дистанції у Мінгза).
Тиск Манчестер Сіті цілком логічно призвів до другого взяття воріт Астон Вілли. Гол вийшов простим: "містяни" на 30-й хвилині заробили кутовий, Гюндоган виконав подачу, а Родрі, відірвавшись від Жільбера, замкнув ударом головою – 2:0. Після цього підопічні Пепа провели ще низку атак, в яких виділялися Зінченко та Стерлінг, однак бірмінгемцям вдавалося відбитись. Чинні чемпіони дещо страждали від бажання розіграти атаку до останнього.
А от Астон Вілла нічого не вигадувала. На 41-й хвилині команда Діна Сміта просто покарала іменитого суперника за марнотратство та розконцентрацію: Стоунз втратив м'яч перед власним штрафним, Ель Газі пройшов по лівому флангу й подав у центр штрафного на Саматту, а той пробив головою – 1:2 Зінченко мав накривати Мбвану, хоча й до Фернандіньо виникають претенезії. Зрештою, саме з цим бойовим рахунком команди й пішли на перерву.
На старті другого тайму Манчестер Сіті накрив Астон Віллу високим пресингом, однак контроль території нічого не давав "містянам". Єдиний дійсно гольовий момент у перші 15 хвилин стався після подачі зі штрафного та виносу Мінгза прямо на Фодена – Філ вистрілив з відскоком від газону, але м'яч пролетів поруч з правою стійкою. Крім того, темп гри залишався невисоким, тому Пеп на 59-й хвилині наважився кинути у бій Де Брюйне.
Вихід Кевіна на кілька хвилин прискорив гру Манчестер Сіті, подарувавши кілька перспективних атак, але агресія "синіх" продовжувалася недовго. Більше того: в середині другого тайму небезпечних моментів взагалі не виникало, окрім подачі з кутового на 74-й хвилині із замиканням Родрі – Нюланд витягнув м'яч з лівого нижнього кута. Також був неточний дальній удар Де Брюйне, але загалом Астон Віллі вдавалося тримати суперника на дистанції. Щоправда, бірмінгемці і самі нічого, крім кількох стандарів, не створили.
В останні десять хвилин основного часу "вілланам" потрібно було йти уперед, але завершальний період зустрічі залишався за "містянами". Так, на 81-й хвилині Агуеро міг поставити крапку в протистоянні, пробивши метрів з восьми після навісу Бернарду Сілви з лівого краю штрафного – м'яч влучив у зовнішній бік сітки. Крім того, по воротах Нюланда з дистанції стріляли Вокер (заблоковано) та Стерлінг (вище воріт), а Жезус на 87-й хвилині увірвався на край карного майданчика, хитнув захисника та пробив з рикошетом – удар накрили, але там і офсайд був.
На 89-й хвилині Астон Вілла отримала шанс зрівняти рахунок, але Манчестер Сіті врятував Браво – він перевів удар Енгельса головою у стійку власних воріт. Підопічні Пепа за хвилину відповіли контратакою з прострілом на лівий край карного майданчика та замиканням Бернарду Сілви низом метрів з 14-ти, але тут вже Нюланд був героєм. Зрештою, була і фінальна навала Вілли з походом Нюланда у штрафний Сіті, але нічого не вийшло. Фінальний свисток зафіксував перемогу Манчестера.
Астон Вілла поплатилася за обережність
Якби не нервове завершення, коли Астон Вілла ледь не вирвала нічию, можна було б спокійно забути про цей фінал як про занадто нудний і прогнозований матч. В першу чергу, він став таким через тактику Діна Сміта, який вирішив зіграти у максимально обережний футбол – його підопічні повністю віддали ініціативу (30% контролю м'яча), територію (36% гри на третині поля бірмінгемців) та зовсім не збиралися атакувати. За весь поєдинок андердог завдав всього п'ять ударів по воротах, тричі влучшивши у площину. Цього занадто мало.
Так, не дуже справедливо критикувати команду, яка коштує приблизно як половина Де Брюйне – а тим паче, коли ця команда забиває один гол і проводить відносно сухий другий тайм. Дійсно, навіщо розкриватися раніше потрібного часу за слизького рахунку 1:2? А за тим, що без контргри гол Манчестер Сіті був лише питанням часу. Так, "віллани" непогано оборонялися, але все могло завершитись на 52-й, 75-й чи 81-й хвилині. "Містяни" йшли вперед дуже в'яло, але не зазнавали проблем на стадії організації атак і тим паче не переживали за контрвипади суперника.
Астон Вілла вирішила зіграти у дуже ризикованій манері, зробивши ставку на автобус та вирішальний ривок на останніх хвилинах. Це доволі прикро, адже підопічні Діна Сміта нічого не втрачали – вони вже герої. Звісно, з дивану легко вимагати від футболістів рівної гри проти одного з претендентів на перемогу в ЛЧ, однак бірмінцемці навіть не спробували дати бій.
Зінченко провів хороший матч
Вихід Олександра у фіналі читався – хоча б тому, що в Кубку ліги прийнято випускати резервістів. Крім того, за день до фіналу Пеп публічно дякував українцю та кільком запасним за терпіння, говорячи, що він хотів би випустити усіх і на Бернабеу. Зрештою, проти Реала не зіграє Менді, тож для Зінченка матч проти Астон Вілли мав стати іспитом на готовність до стримання мадридців у ЛЧ. Схоже, він його склав.
Зінченко не виконував притаманну для себе в Сіті роль фальшивого фулбека, діючи у класичній манері лівого захисника – по бровці. Щоправда, в періоди затяжного контролю м'яча у першому таймі Олександр дозволяв собі зміщуватись в центр, але це були ситуативні епізоди. Українець просто грамотно заповнював зони, тримаючи загальну компактність гри. Взагалі, щодо позиційної роботі на чужій половині поля наш співітчизник приємно вражав. Особливо до перерви.
Хороший рух на чужій половині поля поєднувався з високою ефективністю. Зічненко став лідером Манчестер Сіті за кількістю дотиків до м'яча (112) та передач (101) – зокрема, і під удар (4). Щоправда, два key passes Олексадра були звичайними скидками в центр під постріли Вокера з дальньої дистанції, але були й дві прекрасні діагоналі. Пеп, до речі, дуже їх поважає. Більшість же пасів традиційно стали підготовчими. Бігаючи по бровці, Зінченко таки продовжував грати як футболіст-функція, займаючись створенням варіативності у атаці та сприяючи загальній перевазі Сіті у контролі м'яча та території.
Варто відзначити, що атакувальна активність Олександра припала на перший тайм, а от в другому йому довелося оборонятися – хоча й не так, щоб багато. Якщо ж брати фінал загалом, то можна відзначити прекрасну гру на другому поверсі (6 знятих верхових м'ячів у 8 епізодах) та в єдиноборствах (9 виграшних епізодів з 13-ти) – за цими показниками Зінченко найкращий у Сіті. Також українця жодного разу не пройшли на дриблінгу (3 відбирання), і він тричі виносив м'яч зі штрафного.
При цьому слід не забувати, що атакувальна гра Астон Вілли не була інтенсивною, але гол забили саме з-під Олександра. Тут проявилися старі проблеми з позиційною роботою біля власного карного майданчика – хоча епізод не такий і однозначний. При подачі Ель-Мухамаді Саматта почав зміщуватись за спину Фернандіньо, який відверто проспав ривок, а Зінченко не пішов страхувати бразильця до кінця, залишившись у напівпозиції. При цьому варто розуміти, що в центрі захисту все крутиться навколо чітких команд, але не схоже, щоб Ферна передав Саматту українцю. Вийшло непорозуміння, в якому винні обидва оборонці.
У матчі з Реалом інтенсивність подібної роботи буде набагато вищою. Ривків за спину буде не один, не два, а двадцять – а у Зінченко доволі часто стаються непорозуміння з партнерами по захисту. Сашко нікому не поступається в індивідуальному плані, але відсутність школи позначається на командній взаємодії в обороні. Матч з Астон Віллою знову це довів.
Фоден – герой зустрічі
Філ – ще один футболіст Манчестер Сіті, який перебуває у статусі улюбленця Гвардіоли, однак при цьому залишається гравцем ротації з туманними перспективами. Для англійця поєдинок проти Астон Вілли був навіть більшим іспитом, ніж для Зінченка, адже українцю не потрібно було багато оборонятись, а в атаці з нього попит невеликий. Відсутність же гостроти з боку Фодена була б помітною моментально й швидко б завершилась заміною. Фоден свій шанс довести профпридатність не проспав.
Статистичні портали Whoscored та Sofascore синхронно визнали вінгера Манчестер Сіті найкращим футболістом фіналу Кубка ліги, хоча він не забивав голів. Втім, саме від нього йшла найбільша небезпека – Фоден виконав п'ять ударів по воротах (два пройшли поруч з каркасом), віддав дві передачі під удар (один асист), тричі переграв суперника на дриблінгу (з чотирьох спроб) і став другим після Зінченка за інтенсивністю єдиноборств (10 епізодів, 7 перемог).
Активність молодого вінгера дещо впала в другій половині другого тайму, де вже виділявся Бернарду Сілва, але загалом Фоден заслужив право називатися найбільш агресивним футболістом у фіналу Кубка ліги. Для матчу, в якому "містяни" не особливо поспішали, це було дуже важливо.