Рівно 19 років, 30 червня року, був зіграний найвидовидовищніший поєдинок мундіалю у Франції. Поєдинок, за який хотіли давати Золотий м’яч Овену, а Бекхему бажали смерті.
Англійці ускладнили собі життя з власної вини. Зустрічі з іншими фаворитами мундіалю аргентинцями на стартовій стадії плей-оф вони мали уникати. То якби не натворив справ лівий латераль команди Ґрем Ле Со. Його помилка на заключних секундах останньої зустрічі групового турніру проти румунів призвела до голу Дана Петреску, поразки і другого місця в групі. А отже поєдинок, який за якістю був достойний фіналу, відбувся вже в 1/8-й.
Склади і тактика
Тренери обох збірних впродовж чемпіонату вперто не відходили від схеми 1 – 3 – 5 – 2. Дарма, що Даррен Андертон у Ґленна Ґоддла і Дієґо Сімеоне у Даніеля Пассарелли на роль класичних латералів, здатних тримати фланг від прапорця до прапорця, підходили слабо. Дарма, що у аргентинців був потенціал грати з трьома нападниками і тому ж шульзі Клаудіо Лопесу діяти з акцентом на лівий фланг було б комфортніше, ніж виходити на вістрі атаки в парі з Ґабріелем Батістутою.
Також чимало дискусій точилося й навколо використання Годдлом Девіда Бекхема в ролі плеймейкера. Зрештою, "небесно-білих" тренерські прорахунки погублять трохи згодом, у чвертьфіналі. Англію ж в 1/8-й згубила зовсім не тактика.
ПРОТОКОЛ
1/8 фіналу чемпіонату світу-1998
Аргентина – Англія – 2:2, по пенальті 4:3
Голи: 1:0 – Батістута (5, з пенальті). 1:1 – Ширер (9, з пенальті). 1:2 – Овен (16). 2:2 – Санетті (45+1)
Пенальті: Серхіо Берті – 1:0. Ширер – 1:1. Креспо – 1:1 (воротар). Інс – 1:1 (воротар). Верон – 2:1. Мерсон – 2:2. Ґальярдо – 3:2. Овен – 3:3. Р. Айяла – 4:3. Бетті – 4:3 (воротар)
Аргентина: Роа – Вівас, Шамот, Р. Айяла – Санетті, М. Алмейда, Сімеоне (к) (Серхіо Берті, 91) – Аріель Ортеґа, Верон – Батістута (Креспо, 68), Клаудіо Лопес (Ґальярдо, 68). Тренер – Даніель Пассарелла
Англія: Сімен – Ґ. Невілл, Адамс, С. Кемпбелл – Андертон (Бетті, 97), Скоулз (Пол Мерсон, 78), Ле Со (Саутґейт, 71) – Бекхем, Інс – Ширер (к), Овен. Тренер – Ґлен Годдл
Судді: Кім Мілтон Нільсен (Данія) – Абдул Хамід (Малайзія), Аль-Мусаві (Оман)
Попередження: Верон (44), Сімеоне (47), М. Алмейда (73), Роа (120) – Сімен (5), Інс (10)
Вилучення: Бекхем (47)
30 червня 1998-го. Сент-Етьєнн. Стадіон "Жоффруа Ґішар". 30 600 глядачів
Алогічний дебют
На старті поєдинку перевага аргентинців у контролі над м’ячем була тотальною. Команда Пассарелли вела гру через дует диспетчерів Аріель Ортеґа – Хуан Себастьян Верон. Англійці бігали за суперниками вхолосту, але вагомих провалів в обороні при цьому не допускали.
Навіть в епізоді на шостій хвилині, який призвів до призначення пенальті, злий жарт з Андертоном зіграла радше самовпевненість, ніж прорахунок. Після скидки Батістути головою оборонець англійців начебто контролював ситуацію, залишаючи м’яч воротареві Девіду Сімену. Андертон явно не очікував, що відчайдушний ривок Сімеоне може дати якийсь ефект. Проте Дієґо вискочив з-за спини Даррена і, намагаючись проскочити Сімена, спровокував голкіпера на порушення – пенальті. З позначки Батістута пробив так сильно, що Сімен хоча й вгадав напрям, і навіть зачепив м’яч, шансів врятувати команду не мав – 1:0.
Співавтор голу...
...і автор
Повівши в рахунку, аргентинці продовжували контролювати хід подій, але видумали проблеми собі самотужки. Після обрізки в середині поля м’яч потрапив до Майкла Овена, а той миттю прокинув м’яч між двох оборонців і вже збирався бити. Не вдалося, бо на вході до карної зони шлях Майклові своєю могутньою статурою перегородив Роберто Айяла. Ледь помітний контакт – і Овен на газоні. Знову пенальті, який Алан Ширер, спрямувавши м’яч у "дев’ятку", виконав бездоганно – 1:1.
Власне, не встигли аргентинці оговтатися, як їх очікував новий сюрприз. На цей раз гольову атаку, перехопивши м’яч на власній половині поля, розпочав Бекхем. Другим дотиком Девід виконав діагональ, якою знайшов у центральному колі Овена. Майкл вдруге ввімкнув максимальну швидкість, легко втік від Хосе Шамота, хитнув на вході до карної зони Айялу і, опинившись перед Карлосом Роа наодинці, метрів з 14-ти спрямував м’яч у верхній кут. Цей гол визнаний на мундіалі-1998 найкрасивішим.
Відповідь хитрістю
Отримавши перевагу, англійські футболісти до самого завершення першого тайму виглядали солідніше. Так, м’яч суперники тримали ліпше, однак оборонялися піддані Її Величності бездоганно. І навіть могли збільшити перевагу, коли Пол Скоулз після передачі справа опинився перед Роа зовсім один. Пробий хавбек МанЮнайтед з вбивчої позиції точно, відігратися аргентинцям було б складно.
Та в цій ситуації команді Пассарелли пощастило, а на перерву вона пішла за рівного рахунку. В нагоді "небесно-білим" стала хитрість і винахідливість їхніх лідерів. У компенсований арбітром час Верон, виконуючи штрафний метрів з 25-ти, імітував бажання пробити по воротах, а сам виконав коротку передачу повз стінку. Хав’єр Санетті, явно на такий розвиток подій розраховуючи, правою ногою м’яч прийняв, а з лівої точно спрямував кулю в дальній від себе верхній кут – 2:2.
Сімеоне ж на самому старті другого тайму схитрував трохи інакше. Бекхема в середині поля він штовхав рукою в спину свідомо. Штовхав, вклавши у поштовх всього себе, тому не дивно, що Дієґо впав на газон разом із суперником, на спину Девіду.
Коли ж Сімеоне підіймався, Бекхем у серцях відповів суперникові п’ятою. На лихо лідера англійців, арбітр Кім Мілтон Нільсен знаходився поряд і все бачив. Червона картка виглядала справедливою і цей момент визначив подальший хід подій на полі.
Вилучення, після якого Англія була приреченою
Народна творчість
Безперечно, за таких обставин Аргентина мала б добивати суперника в ігровий час. І передумови для цього були. Майже відразу після вилучення ідеальний момент втратив Батістута. Ґабріель опинився в районі одинадцятиметрової позначки після витонченої передачі Ортеґи один. Бо оборонець Тоні Адамс, помилившись при створенні офсайдної пастки, традиційно для себе підняв угору руку, але спостерігав за епізодом у статусі пасивного глядача. Батістута ж, склалося враження, не повірив у таке щастя і пробив головою поруч зі стійкою.
Ґленн Годдл
Невдовзі ледь не вразив нижній кут ударом метрів з 12-ти Ортеґа. Й ось у той час, коли перевага його команди ставала тотальною, Пассарелла вирішив замінити обох нападників. Наміри, можливо, хороші, але Ернан Креспо і Марсело Ґальярдо в цю насичену гру увійшли погано і наконечником аргентинських атак стати не зуміли. Володіння м’ячем жодного ефекту не мало.
Більше того, притиснувшись до власних воріт, англійці гарно контратакували. Спершу втретє в матчі втік від Матіаса Алмейди, Шамота і Айяли Овен. Ось лишень пробив Майкл на цей раз вище поперечини. Крім того, двічі штрафні з небезпечних відстаней виконував Ширер. Перший удар Алана Роа з великими труднощами відбив. А після другого м’яч від стінки вилетів на кутовий. Після подачі корнера Сол Кемпбелл, котрий продемонстрував видатну гру в центрі оборони, пробив головою влучно і вже почав несамовито радіти. Проте лайнсмен підняв прапорця, справедливо помітивши, що Роа до м’яча не пустив Ширер.
Правило миттєвої смерті
30 хвилин екстратайму обидві команди провели вкрай обережно. По-перше, вичерпувалися сили. По-друге ж, скутало суперників введене у середині 90-х правило "золотого голу" (то коли забитий в додатковий час м’яч означав "раптову смерть"). Розуміючи ціну помилки, команди діяли вельми обережно, своїм виглядом демонструючи, що розпочати серію післяматчевих одинадцятиметрових вони готові хоч вже.
Врешті, серії уникнути не вдалося. І виграв її воротар Карлос Роа, котрий через рік завершив кар’єру через релігійні переконання, очікуючи кінця світу. Карлос відбив удари Пола Інса і Девіда Бетті, тоді як Сімен парирував лише удар від Креспо. Черговий мундіаль завершився для Англії трагедією.
Бразилія – Італія на ЧС-1970. Мудрий Жерсон, магічний Рівеліно, великий Пеле