«Маслов умовляв нас багато не забивати»
«Маслов умовляв нас багато не забивати»
Андрій Біба
Народився 1937 року. Заслужений майстер спорту (1967), півзахисник. Грав у командах «Динамо» (Київ), «Дніпро» (Дніпропетровськ), «Десна» (Чернігів). Чемпіон СРСР 1961, 1966, 1967, срібний призер першості 1960, 1965 рр. Володар Кубка СРСР 1964, 1966 рр. Провів 234 матчі в першостях СРСР, забив 67 голів. Кращий футболіст СРСР 1966 року. Зіграв один матч за збірну СРСР. Заслужений тренер України.
Андрій Біба-легендарний капітан "Динамо" (Київ). Таких, як він, було досить мало в історії клубу. В свої кращі часи він вів команду за собою. Але потрібно розпочати все спочатку...
Він виріс на Бессарабіці. Грав за “Динамо” (Київ). Забивав голи-красені. Це все можна сказати про нього.
В часи дитинства грав у футбол під вікнами із хлопчаками такими як і сам. Батько не хотів, щоб він став футболістом. Якось позвонив до татуся Олега Базилевича і запросив його на футбол, де грала "Іскра" - клуб за який грали сини. Після матчу вони переповнялися емоціями. Адже, Біба забивав. Після яскравих виступів в скромній команді, Андрія запросив "Динамо" (Київ).
Про політику Маслова:
"Маслов первым из отечественных тренеров начал строить команду-звезду. Лобановский же был индивидуалистом и не вписывался в его видение игры. Валерий Васильевич любил повторять: «Пусть бегает тот, кто играть не умеет». Начались какие-то трения. Хотя Лобановский, став тренером, признал правоту Деда."
Андрій Біба кілька разів зустрічався на полі з “королем футболу” Пеле, якого він вважає неперевершеним, «гравцем від Бога». Коли в 1965-му збірна СРСР у Москві приймала бразильців, Біба з’явився на полі хвилин за 15 до закінчення матчу, коли наші програвали 0:3. Андрієві дуже кортіло помінятися футболками з Пеле, та, коли пролунав свисток, бразилець був від нього далеко. Проте автограф “короля” йому вдалося взяти на бенкеті у славнозвісному «Метрополі», де вони сиділи навпроти один одного.
Це був дійсно талант, який заграв в такому великому клубі. Андрій Біба першим із гравців київського «Динамо» удостоєний звання кращого гравця Радянського Союзу (1966 р.).
Продовжувалося це не досить довго. Капітанство перервалося з приходом Віктора Колотова. Так йому і не вдалося підняти Кубок Кубків, і Суперкубок над головою.