Як починається літо "россонері" - "Мілан" заплатить "Ромі" за півзахисника збірної Італії 20 мільйонів євро.
Якщо поглянути на початкову літню трансферному діяльність у Серії А, то ми побачимо, що, перш за усе, якісну активність проявляють клуби, котрі мають ресурси, але не зовсім задоволені досягнутим. Це «Ювентус», «Інтер», «Мілан», «Рома» та «Наполі». Мабуть, вас здивувала наявність у списку туринців? Відповім: «Юве» тому і прогресує кожного року, що не залишається спочивати на лаврах. Але сьогодні давайте поглянемо на «Мілан», який у абсолютних показниках (у відносних – можна сперечатися) видав найгірший сезон серед грандів. Яка логічна реакція на таку ситуацію? Правильно – швидко і багато витрачати!
Ось, наприклад, Карлос Бакка. Так, чудовий форвард – швидкий, непоступливий, достатньо технічний, з вродженим гольовим чуттям. Колумбієць двічі поспіль ставав тріумфатором Ліги Європи, відзначившись по 7 разів у євротурнірі, а також зіграв ключову роль у останньому фіналі – українці, думаю, добре пам’ятають. Але чи вартий Бакка 30 мільйонів, які Галльяні готовий на нього витратити? Ми знаємо, що Карлос досить пізно прийшов до своєї мрії стати футболістом – до 2009 року ще торгував рибою та працював контролером у автобусі. Зараз йому майже 29 років і він знаходиться на піку кар’єри. Питання у тому, що буде далі. Я не впевнена навіть у тому, що Бакка зможе втримати наявний рівень у Серії А, не говорячи уже про те, щоб прогресувати. А це 30 мільйонів!
Йдемо далі. Якщо хтось сподівався, що група вихованців «Роми» знову об’єднається у рідному клубі, щоб вести його до нових вершин, то такі надії не справджуються. Алессіо Романьйолі та Андреа Бертолаччі, які безсумнівно стали відкриттями минулого сезону у своїх генуезьких клубах, до Риму таки повернулися, але не усі там залишаються. Бертолаччі перебирається у Мілан, щоб приєднатися до іншого вихованця «джаллороссі» – Алессіо Черчі, сподіваючись, однак, не повторити його невдалий старт у новій команді. Фантазіста уже прокоментував трансфер, заявивши, що зустріне земляка з розкритими обіймами, втім, як і новий тренер Сініша Міхайлович, котрому доведеться безпосередньо займатися вписуванням його у схеми нового «Мілану».
Боротьба до останнього
24-річний Бертолаччі пройшов типовий шлях до футбольного визнання у кальчо: гарна школа, оренда, співволодіння (чого, як ми знаємо, більше в італійській системі не буде), останнє з яких у «Дженоа» і позначило його злет. Бертолаччі – сучасний півзахисник, який має вміти і, справді, вміє усе: вести гру у центрі поля і асистувати партнерам, прориватися до воріт і забивати, особливо з ударної лівої, відпрацьовувати у обороні, коли м’яч опиняється у суперника. Статистика відповідна: 34 матчі, 6 голів, 8 ассистів, як і досягнення, адже Андреа став одним з тих гравців, які витягнули «Грифонів» у єврокубки (інша справа, як цим шансом у клубі скористалися). І, за решти сприятливих обставин, може стати одним з тих виконавців, з якого почнеться відродження «Мілану», але…
Але чи не задорого 20 мільйонів? Певні сумніви виникають, незважаючи на визнаний талант футболіста. Суму цієї оборудки, однак, можна логічно пояснити. Викупивши половину контракту у «Дженоа» за 8,5 мільйонів євро, «Рома» не прагнула позбутися чергового свого реалізованого проспекту. Враховуючи Лігу Чемпіонів, Гарсія б знайшов для нього місце, але, ймовірно, не в основі, бо у командній ієрархії ще є П’яніч, Найнголлан, Строотман, Де Россі… Бертолаччі ж розраховує на завоювання постійної прописки у «Скуадрі Адзуррі», для чого потрібно виходити на поле не час від часу, а регулярно. Отже, співпало бажання самого гравця і необхідність клуба заробити задля підсилення більш проблемної лінії – атаки. З іншого боку, шалена мотивація Бертолаччі говорить на користь його успіху.
Мрія «Адзурра»
А, можливо, так мало статися, що жовто-червона футболка не для нього? Пригадую минулорічне інтерв’ю, у якому Андреа, поміж іншим, розповідав, як, тренуючи свою фантастичну ліву, розбив сімейну реліквію – келихи 19 сторіччя, що передавалися з покоління у покоління. А також про сімейні спортивні традиції: дідусь займався перегонами на велосипеді, а тато був чемпіоном світу у змаганнях на катері. У віці 8-ми років Бертолаччі, нарешті, вмовив батька взяти його на борт, але довго швидкості на воді не витримав і взагалі перестав мріяти про катери, зосередившись на футболі.
Фабіо Бертолаччі на змаганнях
У футболі пухкенький хлопчик не справляв враження і дехто навіть вважав, що йому варто залишити «Рому» та просто грати у своє задоволення у районній дитячій команді. Але Андреа не здавався – і усе змінилося, коли у молодіжку прийшов Страмаччоні, а потім Спалетті викликав 17-річного юнака у першу команду. До чого тут «Мілан»? Це як раз той випадок, коли футболіст щиро може зізнатися, що вболівав у дитинстві. Кумиром малого Бертолаччі був Робі Баджо часів «россонері», і хлопчина усіляко їх підтримував, поки одного дня тато не покликав і не пояснив, у якому місті він народився. Але від долі не втечеш.