– Руслане, у першому таймі моментів вистачало, але забили вже після перерви. Як це поясните – бракувало влучності, чи поле вплинуло?
– Трішки не вистачало точності, останнього удару чи останнього пасу. Плюс – поле було важким, не знаю, чи це було видно по телевізору, але для завершення атак воно справді створювало складнощі. Головне, що у другому таймі дотиснули й перемогли.
– Тренерський штаб коригував розташування в атакувальних зонах. На що саме звертали увагу у другому таймі?
– У грі ми нічого не чули (Сміється). У нас була установка перед матчем – як вони розпочинають атаки, де ми маємо перекривати й пресингувати. Декілька разів щось не виходило, але згодом адаптувалися. Наприкінці першого тайму трохи втомилися, але інтенсивність утримали. Вважаю, що останні 15 хвилин першого тайму ми зіграли дуже гідно.
– Зазвичай під кінець матчу здобувати результат найважче. Ваша команда навпаки додала. Як оціните фізичний стан?
– Ми тримали інтенсивність усі 90 хвилин. Так, були моменти, коли доводилось опускатися нижче і зустрічати, але загалом рухались добре. У функціональному плані виглядали сильно. Можливо, зіграло роль те, що багато їхніх гравців провели важку гру з Азербайджаном. Але вони все одно вийшли сьогодні боротися за перемогу. Вони багато контратакували, і були проблеми, коли підключали довгі передачі – це ставило нашу оборону у складні ситуації.
– Сергій Ребров перед матчем говорив, що вирішальним фактором стане характер. Вдалося проявити його?
– Так, сьогодні була команда. І це видно по емоціях – після першого і після другого гола всі хлопці, навіть із лави, побігли святкувати. Всі працювали один за одного. Хто виходив на заміну – усі підсилювали гру. Порівняно з Францією це був зовсім інший рівень навантаження, там було дуже важко. Якби ті самі одинадцятеро, що грали з Францією, виходили і сьогодні – не знаю, яким був би результат.
– У минулій зустрічі з Ісландією ви відзначилися двічі. Чи були сьогодні особливі очікування? І чи відчували, що Ісландія готувалася саме під вас?
– Вони теж готуються, аналізують. Ті моменти, з яких ми забивали раніше, сьогодні майже не з’являлися. Було менше простору між лініями, менше свободи у штрафному. Видно, що вони зробили висновки з попереднього матчу.
– Команда нарешті зіграла "на нуль". Наскільки це важливо психологічно?
– Я ще вчора казав: головне – не дати супернику забити. Сьогодні це вдалося. Трубін зробив кілька дуже важливих сейвів, врятував. А те, що ми забили під кінець, тільки додало позитиву. Існувало хвилювання, бо час ішов і гола не було. Але завдяки вірі, характеру і вдалим замінам ми здобули перемогу.