– Владиславе, вам пощастило бути в дуже сильному поколінні – кілька років до і після вас народжувались одні зірки!
– Взагалі тоді були шикарні часи та шикарні команди. Я знайомий з усіма хлопцями з академії Шахтаря молодшого віку, які зараз грають: Артем Бондаренко, Валерій Бондар, Юхим Конопля. Пам’ятаю, як усі сміялися з товстенького Толі Трубіна та травили його. Він – молодець. Вийшов з усього цього й показав свій рівень. Зараз вимахав під два метри зростом, і його більше товстеньким ніколи не побачиш.
В Динамо тоді виділялися мій найкращий друг Іван Калюжний, який, як завжди, на досвіді розбирався у центрі поля, Коля Шапаренко. Влад Дубінчак носився, як скажений – людина з двома серцями. Багато кого вже не згадаю. Металіст та Дніпро також мали божевільні команди. За останніх тоді грали Богдан Лєднєв, Єгор Назарина. Особливо можу виділити Лєднєва на той час.
Примітно, що в усій цій конкуренції Калюжний казав мені, що для нього найнеприємнішою командою був саме Олімпік, бо ми завжди огризалися та показували хороший футбол, – пригадав Владислав Хомутов в інтерв'ю Українському футболу.