Перша гра за Парму
Це була дуже важлива гра проти Мілана. Ми тоді разом очолювали турнірну таблицю, маючи одинакову кількість очок. У складі "россонері" виступали такі зірки, як Веа, Савічевіч, Баджо та Мальдіні. Мені було всього 17 років. Зранку тренер сказав мені, що я вийду в стартовому складі. Пам'ятаю, що я не відчував страху, а, навпаки, радів, бо хотів показати усьому світу, що існує такий голкіпер, як Джанлуїджі Буффон. Щастя здолало страх у дуже важливому матчі.
Буффон оголосив про відхід з Ювентуса
Дебют у футболці збірної Італії
За збірну Італії я дебютував у 19 років. Це був матч проти Росії в рамках відбору до ЧС-1998. Пам'ятаю, що до цього Мальдіні вже викликав мене у національну команду 5 або 6 разів, але на той момент такі голкіпери, як Пальюка та Перуцці більше заслуговували грати. Приблизно на 25-й хвилині поєдинку Пальюка отримав удар в коліно та не зумів продовжити гру. Я був сильним хлопцем та нічого не боявся, але коли побачив, що Пальюка просить заміну, то зовсім не радів. Поле було покрите снігом, а Італія грала за путівку на Мундіаль. Однак, коли я вийшов на поле, то втратив страх, зробив класний сейв і це додало мені впевненості у власних силах.
Буффон може опинитися в Реалі або ПСЖ
Перемога на ЧС-2006
Той Мундіаль був особливим для усіх італійців. У Німеччині проживає багато італійських емігрантів, тому ми почувались як вдома. Я пригадую велику ейфорію, грандіозне святкування та неймовірну підтримку з боку цих людей. Ми ніколи не почувались одинокими на турнірі. Я маю два великих спогади про ЧС-2006. Півфінал проти Німеччини у Дортмунді був одним з найбільш напружених днів у моєму житті. Коли я пригадую цей момент, то мені здається, що жодна людина не здатна перенести такий тиск. Це було жахливо, але ми перемогли 2:0 у додатковий час.
Ми повернулись у готель, а в же о 5 ранку близько 10 тисяч італійців чекали нас під вікнами. Це було неймовірно. Після перемоги над Німеччиною ми заспокоїлись, так, ніби вже виграли чемпіонат світу.
З того часу минуло 12 років, але, коли я переглядаю фінал, то усвідомлюю, якою сильною була Франція. Ми вважали, що вже перемогли, але нам простияла команда-бестія. Однак тоді ми нікого не боялись та вірили, що зможемо обіграти будь-якого суперника. Це парадокс, але у фіналі ми відчували меншу напругу, ніж у матчі з німцями. Ми були дуже щасливі після перемоги над Францією, але справжня радість від тріумфу на ЧС з'явилась набагато пізніше, коли вщухли емоції.
Провал Італії у відборі до ЧС-2018
Щось в італійському футболі пішло не так. Мені не віриться, що ми вже не виховуємо великих талантів, як раніше. Коли я прийшов у збірну, то за неї виступали такі великі гравці, як Баджо, Дель П'єро, Тотті, Індзагі, Монтелла, Вієрі... У останні десять років я бачу, що Італія є хорошою командою, ми насправді не такі вже й погані, але нам не вистачає великих талантів. Важко розраховувати на щось серйозне без футболістів, які здатні робити різницю. Попри це, Італія вийшла у фінал Євро-2012 та непогано виступила на Євро-2016. Напевно, вирішальну роль зіграв патріотизм та почуття національної гордості.
Виліт Ювентуса в Серію B
Я охоче залишився в команді, бо вважаю, що футболісти, чоловіки мають можливість приймати рішення та давати хороший приклад усім прихильникам спорту. Це був момент, коли така людина, як я, повинна була подати сигнал: гравці також мають почуття, і вони важливіші за гроші та популярність. Зараз я зробив би так само. Я вважаю, що життя винагороджує вас, коли ви приймаєте правильні рішення. Шість років потому я знову виграв Скудетто.
Вдячність футболу
Я б точно став гіршою людиною, якби не обрав футбол. Я завжди говорю, що цей вид спорту зробив мене хорошою людиною. Я засвоїв просту істину: найважливіше – це колектив, сім'я. Розділяти з партнерами радість від перемог та гіркоту поразок – просто безцінно. Такі речі не дозволяють вам стати егоїстом. Бути альтруїстом, ділитися з іншими – це найкрасивіша річ, яку може вам дати життя.