"Мав нагоду взяти участь у зустрічі робочої групи УПЛ щодо наступного чемпіонату України з футболу. Серед декількох питань обговорювалось і місце проведення змагань. Сьогодні маємо два варіанти: перший – виключно в Україні в західному регіоні, другий – не обмежуватись тільки Україною, а дати клубам змогу грати також, наприклад, у Польщі.
Переважна більшість клубів підтримала другий варіант. На його користь йшлося про повагу до іноземних футболістів, тренерів та співробітників клубів, які не повернуться до нашої країни, допоки триває воєнний стан, а також про складнощі логістики для клубів, які гратимуть у єврокубкових змаганнях УЄФА.
Коли ми починаємо чемпіонат у воєнний час, потрібно відповісти на запитання: для чого? Для чого грати у футбол, коли триває війна? У мирний час футбол – це передусім розвага для вболівальників. Проте сьогодні в наших домівках війна. Про які розваги ми говоримо? Та ще й без уболівальників на стадіоні… Чи може футбол виконувати сьогодні якусь іншу функцію, яку ми дійсно могли би вважати корисною для суспільства? На мою думку, так. І ця функція – інформаційна.
Сьогодні, з одного боку, ми розуміємо, що перемога залежить від наших героїчних військових, від їхньої мужності й самопожертви. Але потрібно погодитись, що війна – це не тільки постріли наших військових. Це також постріли дипломатичної, економічної та інформаційної гармат. І футбол у нашому випадку – якраз інформаційна зброя. Розповсюджувати інформацію про війну – це та користь, яку ми можемо робити задля нашої перемоги.
І сьогодні інформаційний фронт є не менш важливим, ніж воєнний. Чому? Тому що нашим військовим потрібна зброя, потрібні ресурси для продовження боротьби. І нам потрібна не просто зброя, а потужна зброя – потрібні MLRS, "Гарпуни", HIMARS тощо. Ворог сьогодні не тільки чинить воєнні злочини та агресію, але й веде потужні інформаційні кампанії у Європі та світі.
Тому повертаюсь до питання щодо того, де має проводитись чемпіонат. Переконаний – у декількох країнах. Якщо ми гратимемо тільки на заході у Львові або в Ужгороді, то наша інформаційна гармата мовчатиме, тоді як інформаційна зброя агресора потужно стріляє на сторінках світових видань, переконує, що потрібно закінчувати, потрібно домовлятись, потрібно віддати заради миру. Але, запевняю, у Європі якомога частіше мусять бачити очі наших гравців, сповнені сліз, там мають майоріти наші прапори, лунати наші меседжі й відбуватись акції.
Усі повинні розуміти, чому ми граємо в Любліні, Гданську чи Бухаресті, а не в Донецьку, Луганську чи Сімферополі. Відповідь проста: тому що в нас триває війна, наші міста окуповані, нам потрібна підтримка. Бо вони втомляться... Футбол – це потужна інформаційна зброя під час війни. Разом переможемо", – написав Свірідов у блозі на Tribuna.