Здобувши чотири титули чемпіона СССР, Кубок володарів кубків і срібло Євро-1988, уродженець Маріуполя вирушив на Захід. Футбол 24 разом із Nemiroff розповідає, які радощі та розчарування його там очікували.
Чи кожен із вас пам’ятає момент, коли зародилася якась велика сокровенна мрія? Ось Сергій Балтача – пам’ятає. Це сталося другого червня 1984-го на легендарному стадіоні Вемблі. У товариському матчі зустрілися дві збірні, які пролетіли повз фінальну частину чемпіонату Європи – престижний турнір стартував через кілька днів на полях Франції. Балтача відмінно зіграв проти англійців у захисті, а попереду шанси гостей матеріалізували в голи Гоцманов і Протасов, жертвою яких став легендарний Пітер Шилтон – 2:0.
З того моменту зачарований тамтешньою атмосферою універсальний солдат Лобановського почав марити кар’єрою в англійському клубі, а це можна було прирівняти до "зради батьківщини". Десятиліттями між тюрмою народів та західним світом пролягала залізна завіса. Геніальні футболісти спалахували і гаснули, отримуючи зарплату в кілька сотень рублів. Явити світу свій талант вони могли хіба що у єврокубках чи матчах збірної. А потім безслідно зникали. Про жодні трансфери у Барселону, Реал або Баварію не могло бути й мови. Але Балтачі певною мірою пощастило. Розпочиналася горбачовська "перестройка".
Кожен матч – це виклик, кожен гол – історія. Не пропусти гру улюбленої команди – запалюй з Nemiroff – офіційним партнером футбольних клубів АПЛ, українським брендом, що підкорює світ! That's my spirit! Нестримний дух з 1872.
У 1988-му, вже після фіналу Євро проти Нідерландів, зірки київського Динамо отримали пропозиції з-за кордону. Балтачу викликав Лобановський і повідомив: є інтерес від клубів з Іспанії, Італії, Швейцарії та Англії. Сергій, не вагаючись, обрав Іпсвіч, який на той момент виступав у другому англійському дивізіоні (зараз – Чемпіоншип).
Над трансфером почали працювати наприкінці року. Зустріч сторін відбулася у Москві. Інтереси футболіста представляв Совінтерспорт, який – у це зараз важко повірити – вимагав, щоб Балтача заробляв в Іпсвічі не більше, ніж совєтський посол у Лондоні. Тобто, 500 фунтів на тиждень. До того ж, всю суму за трансфер отримувала держава, а не Динамо. Зараз буде взагалі смішно: динамівця в ультимативній формі змусили підписати контракт із "Ладою", хоча Іпсвіч надавав йому новенький Mercedes. Консервну банку совєтського автопрому гордо перегнали аж у Британію. Із особистими умовами контракту вийшло значно краще.
"У нас був неформальний обід із представниками Іпсвіча, ми з Мішею (Ошемковим, – Футбол 24) пояснили їм усю ситуацію. Англійці про це не були в курсі і запропонували укласти договір, про який не дізнаються в спорткомітеті. Паралельно я в радянському посольстві отримував свої 500 фунтів за офіційним договором. Ми уклали того ж вечора нову угоду: "Заплатимо їм менше, а ти отримаєш те, на що заслуговуєш", – розповідав Сергій Балтача в інтерв’ю Українському футболу. – Суму називати не стану, але сума хороша. Мені платили більше, ніж англійцям".
На Острови українець з дружиною та двома дітьми перебрався у січні 1989-го. В аеропорту його вже чекали. Десятки журналістів і відеокамер – ажіотаж неймовірний. Ще б пак – перший совєтський футболіст за кордоном! Уявіть, що замість Хин Мін Сона у Тоттенхем приїхав гравець збірної Північної Кореї. Ефект був би приблизно таким же. Довелося давати прес-конференцію "з коліс". Порозумітися з акулами пера та мікрофона Балтачі допомагав перекладач Джордж Скейтлент і президент Іпсвіча Патрік Кобболт.
"На першому запитанні у Джорджа колір обличчя змінився. Антирадянська газета, перше запитання: "А ти комуніст?" Останнє слово зрозуміле без перекладу, – пригадує Сергій. – Я повертаю голову до Джорджа і кажу: "Якась провокація". Він мене заспокоїв і сказав, що перекладе зараз. Ми поки тихо обговорюємо це, власник Іпсвіча Патрік Кобболт зривається з місця і каже: "Хлопці, ми зібралися тут, щоб поговорити про трансфер першого радянського гравця в історії Британії. Якщо хтось хоче говорити про політику – fuck off. Усі питання тільки про футбол". Джордж мені перекладає цю фразу: "Сірий, все нормально. Він усіх послав на три букви". Кобболт уже тоді всіх відправляв за російським кораблем.
Після цього всі півтори години були про футбол. Я тоді зрозумів, який вплив ЗМІ в Англії. Ми приїхали в Іпсвіч дуже пізно. Так і почалося моє нове життя".
Потренувавшись і зігравши пару матчів за "трактористів", 30-річний Балтача пережив культурний шок. Виявилось, що він серед нових партнерів – наче Пеле. Кожен гравець Динамо був набагато сильнішим за кожного гравця Іпсвіча, зробив очевидний висновок. Команда сповідувала класичний принцип "бий-біжи". "Тренер, шотландець Джон Данкан, завжди любив повторювати: "Серьога, не пасуй, бий цей м’яч у боротьбу". А я йому завжди говорив: "У київському Динамо я грав у футбол".
Підсилившись віце-чемпіоном Європи із ворожого СССР, провінційний клуб спробував поборотися за вихід в елітний дивізіон, але фінішував лише восьмим, відставши від зони стикових матчів на три очки. Прямі путівки здобули Челсі та Манчестер Сіті. Розчарування титулованого легіонера наростало. Його уявлення про потужний і прогресивний англійський футбол зіштовхнулося з реальністю. Країна, люди, атмосфера на стадіонах – плюс, рівень гравців тотальної більшості команд, тактичний рівень головних тренерів – мінус.
Балтача ще розпочав на Портман Роуд наступний сезон, відіграв у синій футболці три десятки матчів (і навіть забив 1 гол), проте під кінець року захандрив остаточно, замислюючись над кар’єрними змінами.
"Коли мій контракт добігав завершення, я своєму агенту сказав, що буду повертатися у Динамо. В Іпсвічі не грають у футбол. Він сказав, що є варіант поїхати у Шотландію, де команда не грає "бий-біжи". Я сказав, якщо там грають у футбол – я поїду".
У 1990 році Сергій підписав контракт із Сент-Джонстоном і цього разу не помилився. Середняк шотландського чемпіонату демонстрував пристойний рівень, час від часу покусуючи навіть грандів – Селтік та Рейнджерс. Три роки, проведені в місті Перт, стали найщасливішим періодом британської кар’єри нашого першого легіонера.
Цікаво, що ще в Іпсвічі на аудієнцію з Балтачею напросився головний тренер збірної Англії Боббі Робсон. "Ми пообідали, дружина нас залишила. Сидимо я, сер Боббі та Джордж (перекладач – Футбол 24). Я поцікавився в Робсона, яка була мета його візиту, на що він мені відповів: "Я хочу, щоб ти був зі мною чесний. Чому ви нас весь час обігруєте – Динамо Київ і збірна Союзу?"
Українець буквально на пальцях пояснив знаменитому тренеру деякі очевидні, здавалося б, речі. Незабаром, на ЧС-1990 в Італії, збірна Англії дійшла аж до півфіналу. Повернувшись додому, Робсон набрав Балтачу: "Сергію, велике спасибі тобі. Четверте місце на ЧС – це і твоя заслуга".