Політ у вічність, магія цифри 13 і гол, що приніс трофей: великий маестро Віталій Дараселія

Стара дорога через Рикотський перевал, що неподалік Зестафоні, особливо звивиста. Гірський серпантин із крутими поворотами та урвищами – цілком типовий для Грузії. Навіть для досвідчених водіїв та ділянка була серйозним тестом на вправність. Що вже казати про початківців або ж тих, хто за кермом почувається не надто впевнено.

13 грудня 1982-го тією дорогою за маршрутом Тбілісі – Очамчира їхав ВАЗ-2101. За кермом "Жигулів" перебував 25-річний Віталій Дараселія, один із найкращих тогочасних грузинських футболістів і справжня місцева зірка. Недарма йому вручили той автомобіль – Дараселія забив переможний гол у фіналі Кубка володарів кубків-1981.

Водійських навичок у гравця тбіліського Динамо було не надто багато. А тут ще й складна ділянка із вузьким узбіччям та без відбійника. Що трапилося тієї страшної миті – можна лише здогадуватися. На жаль, беззаперечним залишився тільки факт. Авто зірвалося з дороги, пролетіло у проваллі кількадесят метрів та опинилося у гірській річці.

Пасажир, друг Віталія, загинув на місці. А от самого водія знайшли не одразу. Ймовірно, течія річки віднесла його поодаль від місця падіння. До пошуків, які тривали майже два тижні, залучили сотні добровольців. Подейкують, натрапили на нього двоє чоловіків, котрі майже не зупинялися у пошуках.

Батькове тіло шукали 13 днів, – казав Віталій Дараселія-молодший, колишній футболіст київського ЦСКА. – Сама аварія трапилася 13-го числа. Тато грав з 13-м номером на спині. 13 травня тбіліське Динамо завоювало Кубок кубків. Свій дебютний матч у футболі батько також зіграв 13 числа. Він завжди казав, що "13" – це щось особливе для нього.

Кажуть, Дараселія надавав великого значення символам і знакам. Навіть свого первістка назвав Віталієм не просто так. 27 вересня 1978-го тбіліське Динамо зустрічалося з Наполі в матчі Кубка УЄФА. Ще до гри грузинський вінгер постановив дружині: "Хто заб’є гол, іменем того і назву сина". На 64-й хвилині Дараселія відкрив рахунок у Неаполі та приніс ім’я своєму синові.

Віталій Дараселія з сім'єю / фото з архіву

Наступного року Дараселія вперше зіграв з Динамо у Кубку європейських чемпіонів. Віталій не забивав, але взяв участь у драматичній перестрілці з Ліверпулем. На виїзді грузини поступилися команді Боба Пейслі 1:2, але все перевернули вдома за два тижні – 3:0 з голами Гуцаєва, Шенгелії та Чівадзе.

На стадії 1/8 фіналу тбілісців чекав німецький Гамбург. Дараселія цього разу знову не забив, а грузини поступилися в обидвох поєдинках: 1:3 та 2:3.

Віталій Дараселія / фото з архіву

Вершина Дараселії та Динамо датована сезоном 1980/81. Команда Нодара Ахалкаці здобула Кубок кубків, і другою серед представників СРСР завоювала євротрофей. На шляху до фіналу Дараселія відзначився двома голами у воротах ірландського Уотерфорда, а у вирішальному матчі приніс перемогу грузинам на 86-й хвилині. Пізніше Давід Кіпіані назве той гол найважливішим в історії Грузії.

"За тиждень до матчу я відчував, що заб'ю гол, – згадував Дараселія. – Я отримав м'яч від Кіпіані і зрозумів, що маю йти до кінця, взяти відповідальність на себе. Навіть не думав про пас. Я різко розвернувся з м'ячем і обдурив Хоупа, того самого Хоупа, який забив нам гол. Я опинився віч-на-віч з воротарем і не мав іншого вибору, окрім як пробити. Якби я запізнився на секунду, то міг схибити".

"Футболістів Динамо виносили з літака на руках, – розповідав Дараселія-молодший про святкування перемоги. – Коли батька несли, то навіть туфлі зняли. Я бережу всі татові нагороди, у тому числі маленький кубок за переможний гол у фіналі. Це був персональний приз, який дістався батькові. Як мінімум, раз на тиждень дивлюся у повторі цей переможний м’яч. І кожного разу на очі навертаються сльози. Забити такий гол у фіналі Кубка кубків за кілька хвилин до завершення матчу!"

У свої 25 Віталій Дараселія встиг виграти чемпіонат і Кубок СРСР, провести понад два десятки матчів за збірну Союзу та навіть зіграти на чемпіонаті світу. Оновлене Динамо після відходу Кіпіані наставник тбілісців Нодар Ахалкаці збирався будувати саме навколо Дараселії. Якраз Ахалкаці був тією людиною, яка знайшла для Віталія оптимальну позицію на полі та допомогла розкритися.

У рідній Очамчирі Дараселія мешкав поруч з морем та місцевим стадіоном. Спочатку він займався легкою атлетикою, але вже через рік перейшов у футбольну секцію. "Я надавав перевагу бігу з м’ячем, а не просто бігу. Моїм найпалкішим уболівальником був батько, який повернувся з війни інвалідом. Він був людиною, яка безмежно любила футбол", – казав Віталій.

"Сьогодні діти у дворі, коли красиво розвертаються з м'ячем на 360 градусів, радіють: "Зробив як Зідан", і не знають, що цей витончений прийом Дараселія використовував ще у 70-х. Та й взагалі, це настільки ризикований фінт, що якщо ти не відчуваєш м'яч як частину власного тіла, то неодмінно його втратиш. А у Віталія м'яч ніби був приклеєний до ноги", – писав про Дараселію грузинський оглядач.

Після того, як згасла зірка Віталія Дараселії, грузинський футбол подарував світові ще чимало великих майстрів — від Гіо Кінкладзе до Хвічі Кварацхелії. Але магія Дараселії залишилася особливою. Не лише через той гол у фіналі Кубка кубків, а й через те, яким футболістом він був і яким міг ще стати.

Можливо, колись грузинський футбол знову подарує світові великого Віталія Дараселію. Принаймні його ім'я не зникло.

"Мого сина звати Віталій, – розповідав Дараселія-молодший. – У нашому роду всі будуть Віталіями – на честь діда".