Футбол 24 спільно з Nemiroff констатує, що новий сезон англійської Прем’єр-ліги підсвітив чергову зірочку. Після повернення Іпсвіча в еліту, вболівальники перепитували і ще досі перепитують: "Це син того самого Ділепа?" Так, це син того самого Ділепа!
Челсі зацікавився відкриттям цього сезону АПЛ після провалу трансферів двох зіркових форвардів
Сток Сіті епохи Тоні Пюліса. Команда, яка була помітним явищем Прем’єр-ліги на перетині "нульових" і "десятих". "Гончарі" грали у, на перший погляд, примітивний футбол. Непрохідний захист, лонгболи, ставка на фізичні якості гравців. Тренер зібрав під своїм керівництвом гренадерів, сувору ватагу довершував на вістрі атаки двометровий Пітер Крауч. І це давало результат. Сток був міцним середняком АПЛ, а в сезоні 2011/12 навіть спробував сили в Лізі Європи, де двічі розписав нічию з київським Динамо.
Проста, але доведена до автоматизму тактика "англійського Кварцяного" потребувала ідеального обслуговування з флангів. Цю якість давав хавбек Рорі Ділеп. Англієць, який виступав за збірну Ірландії, вправно володів не тільки ногами чи головою, але й руками! Аути у його виконанні перетворилися на мистецтво, ставши вбивчою зброєю Сток Сіті. М’ячі після вкидання Ділепа летіли швидко, далеко і прицільно. Партнери нерідко матеріалізували їх у голи.
Ще навчаючись у школі, Рорі досягнув великих успіхів у метанні списа, тож – нічого дивного. Ставши футболістом, він просто змінив спортивний снаряд. Журналісти, підхопивши слова Мартіна О’Ніла, тодішнього наставника Астон Вілли, порівнювали аути Ділепа з кутовими чи навіть штрафними ударами.
"Це створює багато проблем для тих, хто обороняється, – не приховував задоволення Пюліс, який перетворив особливий дар підопічного на стратегію команди. – Я думаю, секрет у тому, що Рорі вкидає надто плоско. М'яч не здіймається високо в повітря, а йде креном, тож захисникам суперника дуже важко зрозуміти, куди він приземлиться".
Кар’єру в АПЛ маестро аутів зробив задовго до переходу в Сток, адже починав у Дербі Каунті кінця 90-х. У лютому 2003-го, коли Ділеп вже грав за Саутгемптон, а "святі" під усіма вітрилами мчали до сенсаційної путівки в Кубок УЄФА, дружина народила йому сина, якого назвали Ліам. Поки батько почав феєрити на Британії Стедіум, малий вже міцно стояв на ногах і зацікавлено переглядав усі матчі "гончарів". З м’ячем він, звісно, теж не розлучався.
Премудростей професії Ліам навчався у футбольній школі Дербі Каунті, а потім здібного нападника помітили скаути Ман Сіті і переманили до своєї значно престижнішої академії. Ділеп-молодший чекав шансу – і він невдовзі з’явився. Рік 2020-й пройшов під знаком коронавірусу, який, бувало, викошував по пів команди. Не дивно, що Пеп Гвардіола залучив у вересні кількох найкращих вихованців академії, використавши їх проти Борнмута у Кубку ліги. Ліам вийшов з перших хвилин і вже у середині тайму відкрив рахунок, скориставшись закиданням з глибини – удар в дотик у дальню "дев’ятку". Фінальний свисток зафіксував перемогу Сіті – 2:1. Гвардіола розпливався широкою усмішкою.
"Він вирізняється серед інших наших форвардів "фізикою", – зазначив Пеп. Холандом тоді навіть не пахло, а зріст Ділепа в його 17 років становив 185 сантиметрів. "На тренуваннях ми бачимо, наскільки він хороший у завершенні атак. Потрібно працювати далі", – підсумував наставник. Тренер спробував зіграти на куражі Ліама, тож випустив його і в матчі чемпіонату.
У третьому турі, 27 вересня, Ман Сіті приймав Лестер. Марез швидко відкрив рахунок, але перед перервою Варді зрівняв з пенальті. На 51-ій хвилині Гвардіола кинув у бій Ділепа замість Фернандінью. Ризик себе не виправдав, гра завершилася повним провалом господарів – 2:5. Горе-дебютант надовго повернувся в юнацьку команду "містян".
У 2021-му життя Ліама могло круто змінитися. Проспектом зацікавилася дортмундська Борусія, а на Сігнал Ідуна Парк, як відомо, вміють працювати з англійськими талантами (Санчо, Беллінгем, Байноу-Гіттенс). Німці навіть не поскупилися на 15 млн фунтів за трансфер. Проте відповідь Сіті була категоричною: "Він нам самим потрібен". Виявилось, що "потрібен" для того, аби вийти на 9 хвилин проти Норвіча в чемпіонаті (перемога 4:0) і на 6 хвилин – проти лісабонського Спортінга в ЛЧ (перемога 5:0). У такому цейтноті вмів забивати хіба що легендарний Уле Гуннар Сульшер.
Влітку Ділеп став зі збірною Англії чемпіоном Європи U-19. Найкращим бомбардиром родоначальників на цьому форумі виявився Чуквуемека, а наш герой відзначився єдиним, проте переможним м’ячем у ворота ровесників з Ізраїлю. Сезон 2022/23 він розпочав в оренді – Сіті віддав його Стоку. "Гончарі" з величезним трепетом зустріли нащадка своєї легенди. Вони обдарували Ліама довірою та ігровим часом, але отримали натомість лише три голи. Другу частину сезону Ділеп догравав у Престоні – там результативність впала майже до нуля.
Справи пішли на лад, коли форвард потрапив у третій клуб Чемпіоншипу – Халл Сіті. Тут провів усю кампанію 2023/24 – 31 матч, 8 голів. Уже краще! Свій останній м’яч за "тигрів" Ділеп поклав у ворота Іпсвіча, який прямував до Прем’єр-ліги. Команди розписали феєричні 3:3, а "трактористи" гідно оцінили потенціал форварда типажу Артема Довбика. У липні Іпсвіч викупив його контракт у Ман Сіті за майже 18 млн євро.
Дебютного голу серед еліти не довелося довго чекати. Ділепа прорвало у третьому турі проти Фулхема (1:1). Ще через два тури він оформив дубль у ворота Астон Вілли (знову нічия – 2:2). Також забивав Вест Хему (1:4) і Брентфорду (3:4). А свій найкращий матч провів на полі Тоттенхема. Гол + пас Ліама принесли Іпсвічу першу перемогу (до того ж – сенсаційну!) після повернення в Прем’єр-лігу.
Упродовж кількох турів Ділеп-джуніор навіть входив до десятки найкращих бомбардирів АПЛ. Ним уже зацікавилися два столичні гранди – Арсенал та Челсі. Пишуть, що й Ман Сіті встиг пошкодувати про грубу недооцінку свого вихованця. Особливо зараз, коли криза команди перетнула всі червоні лінії, а Холанд, розніжений відсутністю конкуренції, помітно знизив вимоги до себе, прихід Ділепа міг би стати ковтком свіжого повітря для Гвардіоли.
А як у цього хлопця з аутами? Кажуть, у зовсім юному віці Ліам намагався копіювати батька, проте отримав на свою адресу багато насмішок. З того часу він зарікся вкидати м’яч у гру. Та й, зрештою, місце форварда – у штрафному майданчику. Справу Рорі може продовжити молодший син – Фінн. Зараз йому 19 і виступає він у Лізі 1 за Бертон Альбіон. Фінн – центральний захисник, іноді бігає правим флангом. Тож практики вкидання аутів у нього предостатньо.