"О шостій ранку 24 лютого мій помічник розбудив мене і повідомив: почалася війна. Я був шокований! У це було важко повірити. Ми зустрілися, поїхали на базу, а потім до церкви – туди планували навідатися ще раніше, а якщо зважити на ситуацію, то й поготів. Після богослужіння було зібрання команди, на якому я висловив надію, що війна не затягнеться надовго. Всі роз'їхалися по будинках, у тому числі ми з помічниками.
Нині я в Олександрії. Коли приїхав додому, сказав дружині, що є можливість перебратися до Ужгорода – там є квартира, яку мені винайняв президент клубу. Проте сім'я категорично відмовилася кудись їхати з Олександрії. Моя дружина має дуже сильний характер, вона сказала: "У мене тут мама та бабуся, якій зараз 90 років. Я їх не залишу". Після цього питання відпали, і досі ми всі разом перебуваємо на Кіровоградщині.
Ми всі чекаємо кінця війни, і віримо, що настане мир. Що й казати, ніхто війни з боку Росії не очікував. Але це сталося. На нашу мирну державу напали справжні орки, для яких немає нічого святого. Те, як вони поводяться в нашій країні нічим іншим, окрім варварства, не назвеш.
Знаю точно, що багато років їх весь світ не поважатиме. Та що там "роки" – багато десятиліть! Можна не сумніватися: якщо хтось знатиме, що поруч знаходиться людина з російським громадянством, з нею ніхто не захоче спілкуватися. Навіть якщо він не має відношення до цієї страшної війни. Адже росіяни повністю зомбовані.
У мене є багато знайомих у Москві та інших містах Росії, і коли я телефонував на тему війни, мені відповідали: "Ні, ніхто на вас не нападав!". І відразу ж починали нести таку нісенітницю, що це в голові не вкладається!
І я гордий, що український народ ніколи нічого не боїться. Усі українські воїни тримаються, як і вся наша країна. Ми віримо у перемогу", – цитує Шарана UA-Football.