"Ностальгія була б його кінцем": легенда Барселони, який приніс титул Мадриду і привів Ді Стефано

Хосеп Самітьєр народився 2 лютого 1902 року у Барселоні. В 11 років майбутня зірка каталонців почав займатися футболом у місцевій команді Internacional des Sants, де пробув до 17 років.

Однак любов до футболу у маленького Пепіту з'явилася ще змалечку, попри усі протести та скарги матері Кароліни, яка дуже піклувалася про нього та забороняла грати. Водночас його батько Хосеп вдавав глухого до слів дружини та дозволяв хлопчику копати м'яча з іншими дітьми. Пізніше зірка Барселони та Реала згадував цей період.

Отже, у чотири роки я почав грати у футбол у Кампо-Ондо. Якщо грати означає бігати за м’ячем, який ми зробили зі старих ганчірок. Коли ти дитина, ти ні в кого не вчишся. Тобі подобається грати годинами, і з кожним разом ти стаєш кращим. Це як дитина, яка вміє малювати, ніколи не навчаючись у школі.

А любов до Барселони Пепіту прищепив його дід Хосе. У дні, коли грала Барселона, він брав онука і йшов з ним на поле на вулиці Індустрія. Там, поки дід розмовляв із доглядачем поля, паном Торресом, маленький Самітьєр спостерігав за рухами гравців Барселони. Після смерті діда Хосеп не перестав відвідувати це місце.

А вже у 17-річному віці, власне, сам Самітьєр потрапив на радари Барселони, яка наприкінці сезону 1918/19 запросила юнака до своєї команди. Після переходу до "синьо-гранатових" замість звичного контратку, як це відбувається зараз, Хосеп отримав годинник із світним циферблатом.

У тому ж 1919 році Самітьєр дебютував за "блаугранас" та швидко став одним із найважливіших гравців команди. Спершу 17-річний юнак виступав переважно у центрі поля, а згодом його почали використовувати у нападі. Він мав чудове гольове чуття, техніку, швидкість, а також вміння грати головою.

За свої здібності Хосеп отримав прізвисько El Mago – "Чарівник", а також його називали El Hombre Langosta – "Людина-омар". Популярність Самітьєра була настільки великою, що Барселоні навіть довелося змінити старий стадіон, оскільки він не міг прийняти ту кількість охочих, які прагнули бодай один раз глянути на зірку каталонців. І у 1922 році команда переїхала на Лес Кортс.

А у 1924 році відбулася подія, яку назвали "Дербі монет". Під час матчу регіонального чемпіонату проти Еспаньйола суддя Пелайо Серрано вилучив Хосепа з поля після того, як він агресивно відреагував на поштовх Кайседо, у результаті чого в арбітра посипалася купа монет. Гру довелося перервати та відновити 15 січня 1925 року.

Самітьєр під час "Дербі монет" / Фото з відкритих джерел

За роки, проведені у Барселоні, Самітьєр став одним із головних творців першої золотої епохи каталонського клубу. Хосеп у складі "блаугранас" був 11-разовим чемпіоном Каталонії та завоював 5 титулів Кубка Іспанії. Також разом із ним "синьо-гранатові" здобули медалі першого розіграшу чемпіонату Іспанії у 1929 році.

Загалом за Барселону Самітьєр провів 504 матчі, в яких оформив 361 гол. Найбільше "Чарівник" забивав у Кубку Іспанії – 64 взяття воріт у 75 поєдинках, зокрема у сезоні 1927/28 Хосеп відзначився 15 разів у 21 протистоянні.

На початку 1930-х Барселона переживала складний період в історії клубу. Після завершення 10-літньої "золотої епохи" каталонці зіткнулися із фінансовими проблемами, скороченням доходів, а також потребою перебудувати команду. У 1931 році президентом "блаугранас" став Жоан Кома, який повинен був стабілізувати становище.

Однією із причин труднощів Барселони стали великі зарплати гравців. Тож керівництво ухвалило рішення скоротити склад та відмовитися від кількох гравців, які були обличчям клубу. До списку вигнанців потрапив і Самітьєр. На той момент йому було вже 30 років – він втратив статус недоторканого гравця, а президент, пояснюючи своє рішення відпустити Хосепа, апелював віком гравця та проблемами з дисципліною.

Зрештою Самітьєр перебрався до мадридського Реала (тоді офіційна назва – Мадрид). Ключову роль у його переході до "вершкових" відіграв Сантьяго Бернабеу, який працював у керівництві клубу. Він товаришував із Хосепом та добре знав здібності гравця.

Тож, коли Бернабеу почув, що Барселона готова відпустити Самітьєра, він одразу запропонував йому приєднатися до Мадрида. Хосеп довго не думав та вже у січні 1933 року став гравцем столичної команди, яку на той час очолював англієць Роберт Фірт.

Самітьєр підписує контракт із Мадридом / Фото з відкритих джерел

А вже 5 березня того ж року Мадрид зустрівся з Барселоною в Ель Класіко. Тоді команда Фірта перемогла каталонців 2:1 у запеклому протистоянні, а на потіху долі Самітьєр оформив дубль у ворота рідної команди. За результатами сезону столичний колектив здобув титул чемпіона Іспанії – Хосеп провів шість матчів та забив три голи.

У наступному сезоні Самітьєр також забивав у ворота Барселони. У січні 1934 року він відзначився другим голом Мадрида у поєдинку із каталонцями – 4:0. Однак за підсумками того сезону "бланкос" вдалося виграти лише Кубок Іспанії.

Після виступів за Барселону та Реал Самітьєр несподівано перебрався до Франції, де захищав кольори Ніцци протягом трьох років. У 1939 році він завершив свою кар'єру.

У 1944 році Хосеп повернувся до Барселони, але вже у ролі головного тренера. І саме під його керівництвом у 1945 році каталонцям вдалося стати чемпіоном Іспанії вперше з 1929 року. Згодом він став технічним секретарем клубу та доклався до запрошення одного з найвидатніших гравців в історії "блаугранас" Ласло Кубали.

Через кілька років остаточно домовився про перехід Альфредо Ді Стефано до Барселони, оскільки Кубала страждав на туберкульоз, тому клубу потрібна була зіркова заміна. Однак контракт із Самітєром не продовжили, тому він покинув каталонський клуб.

Хосеп після відходу з Барселони став технічним секретарем Мадрида і вже через місяць привів у столичний колектив Ді Стефано, що мав приєднатися до каталонців. Після того, як президентом "синьо-гранатових" став Ерік Льодет, Самітьєр знову повернувся до "блаугранас".

Президент Реала Сантьяго Бернабеу пояснив, що не міг завадити поверненню Самітьєра у Барселону. Він заявив, що Хосеп дуже любить каталонців.

Самітьєр занадто любить Барселону, щоб змусити його залишитися в Мадриді. Ностальгія була б його кінцем, а я дуже люблю Самітьєра, вірну, чесну та щиру людину. Якості, які викликали багато заздрості.

Помер Хосеп Самітьєр від серцевого нападу 4 травня 1972 року у Барселоні.