Футбол 24 спільно з партнером HLIBNY DAR розповідає про першого швейцарського воротаря у фіналі Ліги чемпіонів.
Лідер за кількістю "сухих" матчів (6), лідер за кількістю сейвів (45), лідер за кількістю попереджених голів (5,57) – Грегор Кобель проводить видатний сезон у Лізі чемпіонів і є одним із тих футболістів, який буквально витягнув Дортмунд у третій в клубній історії фінал ЛЧ.
Шлях швейцарського воротаря на вершину – надзвичайно послідовний та структурований. Кобель цілеспрямовано і поступово наближався до свого максимум, який ми мали нагоду спостерігати в обидвох півфіналах з ПСЖ. Попереду в Грегора ще важливіший поєдинок. І якщо він проведе його на такому ж рівні, то може виграти для команди трофей.
Відчути смак перемоги можна і до фіналу Ліги чемпіонів. Достатньо скуштувати напої HLIBNY DAR – одного з найкращих горілчаних брендів не лише України, але й світу. У скарбниці ТМ HLIBNY DAR – безліч почесних нагород, отриманих на авторитетних дегустаційних конкурсах і масштабних виставках.Будь на стороні переможців вже сьогодні! HLIBNY DAR. Витримана мʼякість. Тобі справжньому!
Борусія запрошувала Кобеля із перспективою того, що невдовзі він стане першим номером і перевершить Романа Бюркі та Марвіна Хіца. У Дортмунді сформувався унікальний трикутник швейцарських воротарів, котрий, зрештою, виграв наймолодший з-поміж усіх.
"Кобель чи Зоммер? Для мене – Кобель. Звичайно, я був розчарований, коли мені сказали, що Грегор буде першим номером. Та через певний час мені довелося визнати і сказати представникам клубу: "Ви ухвалили правильне рішення". Я відчув, як працює Грегор, побачив його талант, його вибуховість. Він неймовірно хороший воротар", – казав про свого конкурента Марвін Хіц.
Кобель завжди бачив себе у воротах. У рідному Цюріху хлопець записався на футбол за прикладом старших друзів. "Напевно, це не зовсім нормально, але мені просто подобалося кидатися за м'ячем, – з усмішкою розповідав Кобель про старт воротарського шляху. – Однак це добре виходило у мене з самого початку. Я ніколи не грав у полі. Одного разу став у ворота і більше не покидав їх".
Спортивна кар'єра Грегора була питанням часу. Невідомим лише залишався вид спорту, який обере хлопець. Він займався усім: від сноубордингу до тенісу. Але найбільш реальним заняттям був хокей. Все ж батько Грегора – Петер – професійний хокеїст, який виступав за низку швейцарських клубів. Однак затягнути сина у свій спорт Петеру не вдалося. Він не одразу схвалив вибір малого, але не переконував його спробувати себе в хокеї.
З іншого боку, Грегор згадує, що якраз батько заклав йому основи професіоналізму та дав чимало корисних порад. Тренери, які працювали з Кобелем, неодноразово відзначали аналітичні здібності кіпера. Сам Грегор пояснює це специфікою воротарської позиції:
Нас важко порівнювати з польовими гравцями. Нам доводиться набагато менше брати участь у грі. Я менше торкаюся до м'яча, тож це означає, що я маю інший підхід до гри і повинен зберігати високий рівень концентрації. Коли ти граєш за таку команду, як Борусія, у тебе може бути не так багато роботи, однак ти завжди повинен бути напоготові. Воротар має трохи більше часу на роздуми впродовж матчу, тому психологічний аспект є ключовим елементом воротарської гри.
Допомагає Кобелю у цьому компоненті читання книг. Партнери Грегора у команді відзначають, що він не з тих, хто проводить багато часу за PlayStation (кіпер навіть казав, що віддає перевагу саме реальним книжкам, а не їх електронним версіям). "Найважливіша частина тіла для воротаря? Голова! Руки важливі, але воротарям потрібно багато думати", – пояснює Грегор.
Водночас заради футболу Кобелю довелося піти на жертви і навіть кинути навчання у школі. 16-річному хлопцеві запропонували варіант із Хоффенхаймом, де він міг розвиватися краще, ніж у Грассхоппері. Тож Грегор залишив дім і поїхав до сусідньої Німеччини.
За роки у структурі Хоффенхайма швейцарець провів лише один поєдинок на рівні Бундесліги. Виграти конкуренцію у потужного Олівера Бауманна, якому довіряв Юліан Нагельсманн, йому не вдалося, відтак, варіант із орендою в Аугсбург виглядав цілком логічно. Інша справа, що перший серйозний досвід виявився доволі болісним. Нова команда Кобеля з усіх сил намагалася врятувати місце в Бундеслізі, але стабільно багато пропускала.
У 16 матчах за Аугсбург швейцарець пропустив 42 м'ячі. А останній поєдинок виявився чи не найгіршим у кар'єрі Кобеля – поразка 1:8 Вольфсбургу. Утім кіпер набив у оренді вдосталь шишок, тож у наступній своїй команді, Штутгарті, ситуація суттєво покращилася. У Грегора знову було багато роботи, але у воротах середняка ліги він почувався комфортніше.
"Моя кар’єра не спланована сценаристом. Я завжди зосереджувався на саморозвитку, і я свідомо шукав ситуації з тиском. Для воротаря такий досвід є особливо корисним. Чим більше складних моментів ви переживаєте, тим дорослішими стаєте. А все інше склалося органічно. Хоффенхайм – Аугсбург – Штутгарт, це був логічний розвиток. Перехід у Дортмунд був великим кроком", – казав Кобель.
Одного разу швейцарські журналісти попросили Грегора охарактеризувати найкращого голкіпера світу, на що той відповів: "Якщо ви прагнете сформулювати це одним словом, у вас нічого не вийде. Я хочу стати найкращим воротарем, яким тільки можу бути. Це включає багато факторів: голову, тіло, а також команду. Усе в комплексі". Здається, Грегор наближається до свого ідеалу. Він вже є топ-воротарем, грає у великій команді. А перемога в Лізі чемпіонів тільки довершить цей образ.