– Згадайте про перший день повномасштабної війни в Україні. Де перебували у той момент?
– Напередодні ми якраз зіграли півфінал Кубка України проти Руха на їхній базі під Львовом. Виграли 1:0, виїхали в ніч додому. Були задоволені та радісні після гри. Потім дивимося – тренери сидять якісь схвильовані, розмовляють з приводу того, що Путін там дав якесь інтерв'ю та сказав, що Росія розпочинає повномасштабну атаку. Але ніхто з нас не вірив у це.
Український форвард взяв російське громадянство заради виступів на болотах – він грав в УПЛ
Приїхали до Києва близько першої години ночі, на базу на Нивках. Я тоді жив з Олександром Драганом та Богданом Редушком. Нас розбудили, кажуть, вставайте – війна! Ми тоді не повірили. Потім дивлюсь – пропущені виклики від батьків. Я навіть почув якісь гучні звуки. Мені здається, що навіть було чутно вибухи бомб.
Нам видали паспорти, бо коли ми жили на базі – у нас їх забирали. Сказали – їдьте додому. Пообіцяли написати пізніше, що робимо далі. Мій хрещений тоді працював у Києві. Він зранку того ж дня відвіз мене додому, до Полтави.
– Як потім повернулися до футболу?
– У Динамо сказали, що ті, хто має змогу – можуть приїхати до Львова. І звідти команду повезуть до Угорщини, до клубу Кішварда. Кого змогли – вивезли туди, – розповів Петренко в інтерв'ю Українському футболу.