"Після перемоги в Кубку УЄФА Фенербахче запропонував мені трирічний контракт. Ми вже практично про все домовилися, але тоді в Луческу виникли проблеми з серцем. Він перебував в лікарні, а без нього ніхто не міг ухвалити рішення. Всі чекали, поки він одужає. Коли повернувся до тренувань, то запитав мене, що я тут роблю.
А через півроку до мене підійшов президент Шахтаря. Сказав, що його хороший друг (колишній депутат "Партії регіонів" Вадим Новинський – прим. Футбол 24) купив клуб у Севастополі і було б добре, якби я допоміг йому у розвитку команди. Мовляв, він ще зелений у футболі, і потрібні досвідчені люди. Тоді в Севастополь перейшли я та Ігор Дуляй.
Це було наче нам викопали яму, кинули туди і потрібно було звідти вибратися. Було дуже багато роботи. Ми переходили, як гравці, але наші функції були набагато ширші. Після місяця спостережень я зателефонував власнику Севастополя і сказав, що так професіональний клуб функціонувати не може.
Я розповів своє бачення і ми почали працювати над вирішенням проблем разом з генеральним директором. У клубі наче числилося багато людей, але на практиці було важко зрозуміти, хто чим займався і що робив. І за два роки нашого перебування у Севастополі клуб почав функціонувати, як міцний середняк чемпіонату України. Була справді міцна ліга – Шахтар, Динамо, Металіст, Дніпро.
Луческу контактував з агентом Буффона – Ахметов відмовився підписувати голкіпера Ювентуса у Шахтар
А тоді сталося те, що сталося. Революція почала розвалювати країну на дві сторони, а може навіть і більше. Рівень футболу дуже впав. Невідомо, як все могло б статися. Можливо, я б досі працював у Севастополі.
Була ще така ситуація. Перед моїм переходом у клуб до мене зателефонував президент і сказав, що є одна проблема: "Ти за місяць заробляєш стільки, скільки вся команда за рік". Було навіть таке, що я платив гравцям, коли затримували виплати. Мені не давало спокою те, що власник клубу багатий, а гравцям не виплачують все вчасно", – зізнався Лєвандовскі в інтерв'ю Tribuna.