Журналісти BBC запитали в Зінченка, чи пішов би він на війну, якби бачив у цьому більшу цінність, ніж грати в АПЛ. "Думаю, що відповідь зрозуміла. Я поїду", – відповів Олександр.
"Важко усвідомити, що зовсім нещодавно ми були в одній школі, грали на майданчику чи на футбольному полі, а тепер вони повинні захищати нашу країну", – розповідає футболіст про шкільних друзів.
"Ми не можемо здатися. Я знаю, можливо, деякі люди думають, що мені набагато простіше бути тут в Лондоні, ніж в Україні. Я дуже сподіваюся, що ця війна незабаром закінчиться", – продовжує Зінченко.
Олександр каже, що більше не спілкується з друзями чи колишніми партнерами з Росії: "З моменту вторгнення мало хто надіслав мені смс, і я не можу їх звинувачувати, тому що це не їхня провина. Я не можу сказати їм: "Хлопці, влаштовуйте протести і таке інше", тому що знаю, що їх можуть посадити у в'язницю.
Росіяни називали українців своїми братами й сестрами, але вторгнення показало всім нам, українцям, що ми більше не можемо з ними дружити. Ми ніколи не забудемо те, що вони зробили з нами, з нашим народом. Я навчатиму цього своїх дітей. А вони – своїх. Це – не прийнятно".
Зінченко поділився, що в перші дні вторгнення задонатив мільйон фунтів на допомогу Україні.
"Який мій обов'язок зараз? Як я можу максимально допомогти, своїй країні, своєму народу? Пишаюся, що я українець. У мене є мрія, що ця війна закінчиться дуже-дуже скоро, і ми зможемо відбудувати нашу Україну так, як ми дійсно хочемо", – додав гравець Арсенала.