Екс-тренер Дніпра, Металіста, Карпат та збірної України Мирон Маркевич розповів, чому погодився очолити Анжи у 2002 році.
Маркевич дав свою оцінку можливій натуралізації зірки Шахтаря – вважає не найкращим варіантом
– Між двома львівськими періодами за президентства Димінського у вас був вояж до Анжи…
– (Посміхається) Ох, то було, звичайно… Був, як то кажуть, на нулях після роботи з Петром Петровичем. А вдома потрібно ремонт робити. Анжи спочатку зверталося до Фоменка, але той відмовився, і вони приїхали до мене. Їхній власник бажав лише тренера-українця. Представники Анжи сиділи у Львові два тижні, і кожного дня мене вмовляли. Аргументи були зрозумілими: якщо у Карпатах я заробляв 1500 доларів на місяць, то тут мені поклали одразу 60 тисяч. Просто з портфеля витягнули гроші! Такою сумою я й ремонт закрив, і решту питань на той час.
Але ж не міг навіть здогадатися, куди потраплю! Навіть тренувального поля не було. Тільки центральне, яке давали тричі на тиждень. Ну і місцева специфіка, звичайно: без автоматників до міста не виходив. Жили в якомусь санаторії, який ретельно охоронявся. Раніше ж у Каспійську теракт стався – відчувалося його відлуння. Врешті, минуло три місяці, ще й батько вдома захворів – і я пішов. На якому місці команду взяв – на тому й залишив, у зоні вильоту ми не були.
– Ви ж у Махачкалі не самі були, а зі своїм штабом…
– Були зі мною Дячук-Ставицький та Сіренко, декілька українських гравців, зокрема, Тарас Чопик, Олександр Бабич. Та й взагалі, команда була там непогана, просто всі ці місцеві нюанси. Плюс судді нас заганяли – жах. Виявилось, що перед ними щось заборгували колись. Потрапив у болото, одним словом, – сказав Маркевич в інтерв'ю Українському футболу.
Зазначимо, що Мирон Маркевич очолив Анжи у червні 2002 року, однак вже у вересні покинув команду.