Футбол 24 спільно з Nemiroff розповідає про шлях Стіліяна Петрова, зірки Селтіка і Астон Вілли, чиє ім’я насамперед асоціюється з міцним характером, котрий допоміг футболісту подолати важку недугу.
Арсенал отримав потрійне підсилення перед дербі – неоднозначні новини для Зінченка
Цього року український бренд Nemiroff став офіційним партнером легендарного клубу Астон Вілла. Разом із клубом із великою історією переживайте найяскравіші футбольні моменти. Вболівати! That's my spirit. Nemiroff De Luxe
На 19-й хвилині матчу між Астон Віллою та Челсі усі 34 тисячі вболівальників на Вілла Парк здійнялися на ноги і взялися пристрасно аплодувати. Їхні погляди були скеровані у бік віп-ложі, де перебував особливий гість. За звичайних умов цей гість неодмінно вийшов би у стартовому складі "вілланів" із капітанською пов’язкою. Проте напередодні того поєдинку 31 березня 2012-го Стіліяну Петрову поставили страшний діагноз – гострий лейкоз.
Це прийшло нізвідки, – пригадував Стіліян в інтерв’ю The Independent. – Мій футбол, мої мрії, все це у мене забрали. Все, що я планував, все, про що я думав, все, чого я хотів досягти, зникло за одну секунду. Мені довелося все відкласти. І я мав лише боротися за своє життя. Моєю битвою було вижити. Боротьба за те, щоб залишатися людиною, залишатися батьком, бути чоловіком, бути кимось, хто хоче досягти більшого після футболу.
На той момент Стіліяну виповнилося 32 роки. За спиною Петрова була чудова кар’єра і численні досягнення. Стіліян виграв усі можливі титули у рідній Болгарії з софійським ЦСКА, а потім став легендою шотландського Селтіка: понад три сотні матчів, десять трофеїв, вихід у фінал Кубка УЄФА та виступи у Лізі чемпіонів.
2006-го Петров розпочав новий етап у житті та переїхав у Прем’єр-лігу. Не дивно, що й в Астон Віллі болгарин не просто адаптувався і став своїм, а заслужив право називатися клубною легендою. У четвертому (і останньому) клубі в кар’єрі Стіліяна обрали капітаном і це означає навіть більше, ніж сухі статистичні цифри на кшталт 200 зіграних матчів.
Болгарин не одразу став своїм у Бірмінгемі. Тільки починаючи з третього сезону Петров розкрився і виборов місце у старті "вілланів". Чи не головний футбольний спогад, пов'язаний зі Стіліяном – його фантастичний гол у ворота Дербі Каунті ледь не з центру поля.
У певний момент склад Астон Вілли важко було уявити без болгарського хавбека. А 2009-го вболівальники визнали його гравцем року. Все змінилося після того матчу з Арсеналом, коли Стіліяна почала турбувати гарячка. Спершу здавалося, що це звичайна застуда, але потім лікарі встановили страшний діагноз.
Через рік після тієї новини Стіліян Петров ухвалив рішення попрощатися з футболом. Він оголосив про це після матчу з Челсі на Вілла Парк у травні 2013-го. На Стіліяна чекав черговий етап боротьби за життя і футбол відійшов на дальній план: 13 місяців інтенсивної терапії та п’ять років відновлення.
Парадоксально, та Петров боровся не лише з лейкемією: "Неважливо, чого ти досягнеш як гравець. Люди просто знали мене через мою хворобу. Це було важко прийняти. Ми вважаємо, що через те, що нам платять щотижня, і ми отримуємо гроші – все добре. Але коли ми закінчуємо, то забуваємо, що у нас є ще 35-40 років, щоб підтримувати свій рівень життя. Втративши футбольну мету, ми повинні знайти іншу. І це може зайняти дуже багато часу".
У Петрова було настільки багато бажання повернутися, що він знову вийшов на поле. 2016-го Стіліян зіграв за Астон Віллу в передсезонному матчі. Здавалося, що все буде, як раніше – 19-й номер на спині та капітанська пов’язка на руці… Зрозуміло, що 37-річний ветеран вже не міг грати на високому рівні, проте можна тільки уявити, яких зусиль болгарину вартувало хоча б повернути втрачену форму та скинути понад десяток зайвих кілограмів після прийому ліків.
"Я не знаю, що таке пекло, але це гірше за нього", – ділився відчуттями Стіліян з Daily Mirror під час активної боротьби з хворобою. Двоє синів футболіста змушені були провести півтора року в будинку дідуся й бабусі. "Мої хлопці бачили мене в такому стані, в якому ніхто не повинен бачити батьків", – казав Петров. Екс-футболіст не просто впорався з випробуванням, а й повернувся до звичного життя іншою людиною. Він заснував фонд, який допомагає людям, хворим на лейкоз.
Поки Петров боровся, Астон Вілла та її вболівальники ментально перебували зі своїм капітаном. Щоматчу на 19-й хвилині стадіон аплодував, а на моніторі з’являлися слова підтримки для Стіліяна. Не забули про свого улюбленця і на Селтік Парк, де відбувався благодійний матч на підтримку Петрова.
Кілька років тому Петров поділився незвичним спостереженням із журналістами The Guardian: "Кожного разу, коли мої діти шукають моє ім’я в Google, перше, що з’являється – це "поборов рак". Куди б ми не поїхали, люди кажуть: "Як твоє здоров’я? " Мій молодший син Крістіян кілька місяців тому сказав: "Чому всі запитують тебе про це? З тобою ж все гаразд". Вони не розуміють. Але так буде завжди".
І варто сказати, що цей сумний пункт у резюме важливіший за будь-що. Стіліян Петров виграв десятки трофеїв і зіграв понад п’ять сотень матчів. Та головний переможний поєдинок провів не на футбольному полі. Дякувати Богу, він його виграв.
"Улюблений голос із дитинства" – як легенда Евертона Енді Грей став символом епохи