"Ми залишалися в клубі, готуючись до матчу, і я почув щось схоже на постріли. Я сказав своїм товаришам по команді: "Це, мабуть, фейєрверк", і пішов спати. Сирени повітряної тривоги нас розбудили і я побачив пропущені дзвінки від батьків. Я почав хвилюватися. Боявся, хвилювався і думав: "Як я збираюся вибратися з цього місця?" Я не можу застрягти тут з усім цим, що відбувається. Тож я швидко зібрав валізу й приготувався виїхати звідти.
Польща була набагато ближче, але маршрут був занадто хаотичним. Було дуже багато людей, які прямували цим шляхом, тому ми погодилися, що Угорщина була найкращим варіантом. Ми заправили автомобіль і поїхали. Було так страшно, особливо коли довелося зупинитися, бо лопнула одна з шин. Це було рано вранці, і коли ми міняли її, на горизонті раптом з’явився кілька танків.
Останню частину шляху до кордону ми подолали пішки. Ми відчули таке полегшення, що успішно прибули до кордону, але раптом наші страхи знову посилилися, оскільки угорці не пропустять нас, якщо ми не перетнемо кордон на транспортному засобі. Я ледь не заплакав. Деякі люди вирішили отримати на цьому прибуток і привезли на кордон автомобілі та мінівени за 1200 фунтів стерлінгів з особи.
Мій хорватський одноклубник Іван Пешіч телефонував у посольство своєї країни, і коли ми думали повернутися назад, він отримав чудові новини. Хорватський прем’єр зателефонував у посольство в Києві, вони зв’язалися з прикордонниками — і вони нас пропустили. Батьки Івана привезли пару машин, щоб забрати нас з іншого боку, і вони висадили мене в Будапешті, перш ніж я повернувся до Манчестера", – поділився Коджові у інтерв'ю The Sun.