Кевін Кіган – унікальний володар Золотих м'ячів, який володів мистецтвами і бив усі рекорди

Коли 17-річний Кіган давав своє інтерв'ю перед трансфером з 4-лігового Сканторпа, вас могла б вразити його зрілість і справжність. Пройти шлях від таких низів до звання найкращого футболіста світу могли тільки особливі. Спершу, чесно кажучи, мало що виходило в Ліверпулі, куди перейшов за 33 тисячі фунтів. Хоча юний Кіган очікував ще жорсткішої гри фулбеків проти нього. Він звик отримувати по ногах, тож характер був на місці. Як і бажання творити на просторі, а вже тоді суперники намагалися у підстраховку проти нього.

Король Кев, звісно, не був такою рок-зіркою, як Джордж Бест, але купався в не меншій народній любові. Пристойний талант, обожнюваний масами, але й чемний сім'янин. І ця неймовірна самовіддача. Ніхто не рив землю так, як він. Як це часто буває, в Донкастері йому відмовили, бо замалий, надто тендітний для суворого британського футболу. Кіган якось навіть зробив культовим епізод телешоу "Суперзірки", де атлети з різних видів спорту змагалася за перемогу.

Жахливе падіння з велосипеда? Кевін і не подумав здатися, продовжив перегони, в яких примудрився виграти свій заїзд. "Зі мною все гаразд", – повторював Кіган, коли збентежені кореспонденти з тривогою роздивлялися його роздерту до крові руку. Замотати все ж довелося. Цей постійний голод перемоги привів його на вершини. Та хіба міг син шахтаря віддати менше, ніж максимум себе? Зрештою, Кіган наростив м'язи боксера найлегшої ваги. Вони давали йому швидкість, різкість у стрибках за верхові м'ячі, до яких цей малюк не мав би діставати.

На свій перший гол за Ліверпуль витратив аж 12 хвилин. В останньому матчі допоміг здобути перший в історії Кубок європейських чемпіонів. "Твій батько п'є червоне чи біле? Візьми йому плящину і передавай вітання", – казав Кіган своєму біографу Деніелу Тейлору, коли вони спускалися до винного льоху в пізні вечори після тривалих розмов. Якось Кіган витягнув свій Золотий м'яч з шафки трофеїв. Якщо чесно, він мало нагадував ті призи, які колекціонували в якійсь аномальній кількості Кріштіану Роналду чи Лео Мессі. Ця нагорода більше нагадувала щось, що вручають на локальних змаганнях з більярду в пабі.

Всередині щось дзеленчало, метал був якогось жовто-зеленого кольору. Якось Король Кев спитав одного хлопця, скільки б той дав за це. Оцінка зупинилася на десятці фунтів. "Роналду навряд чи використовував би його навіть як дверний обмежувач", – кепкував Кіган, який не боявся посміятися над собою, зберігаючи цю дивовижну самоіронію навіть після всього того, чого досягнув. Так, як тоді в юному віці, коли бачив цю лавину інтересу до своєї персони й намагався дистанціюватися від шуму похвали та захоплення.

Зібрав пачку всіх можливих трофеїв у Ліверпулі. Став Месією для Ньюкасла – сер Алекс Фергюсон вважає, що він побудував найкращу команду "сорок" в усій історії. Могутній мишеня, як його ще називали, записав хітяру "Закоханий по вуха", що побачила світ 9 червня 1979 року. Залетів у топи чартів Британії, Австрії та Німеччини, де тоді виступав. За ним упадали Реал і Баварія, а він обрав не такий попсовий Гамбург, щоб встановити трансферні рекорди відразу двох країн своїм переходом за 500 тисяч фунтів.

Ліверпуль, до слова, платив 22 000 фунтів за його фінальний сезон у клубі, тоді як у Німеччині гравця збірної Англії поклали на стіл оклад у 122 тисячі. Віддячив першим в історії титулом чемпіона Німеччини та привів у фінал Ліги чемпіонів. Хоча починалося все з 1:7 в Суперкубку УЄФА та ігнору партнерів. Хтось інший міг би здатися, але не Кевін, який за підсумками того сезону отримав Золотий м'яч. Цікаво, що Гамбург фінішував на 10 місці, а збірна Англія не змогла пробитися на ЧС-1978. Звісно, допомогло те, що зірки Мундіалю грали не в Європі та не могли претендувати на приз від France Football, але й магія гри Кігана була беззаперечною.

Зрештою, Кевін обрав Саутгемптон замість Ювентуса чи Реала, бо його дружина не хотіла переїжджати в Європу. Сім'я втратила на фінансах, але бажання виховувати дітей в англомовному середовищі було достатнім аргументом. Справжня суперзірка Англії може собі дозволити. У стані "святих" досяг пікового значення голів, уперше забивши 30 голів за сезон. А взагалі сумна історія з цими "трьома левами". Коли Англія не грала на великих турнірах, він був її головною зіркою, а на ЧС-1982 пропустив більшість часу через травму.

Ньюкасл став місцем, де Кіган набув божественного статусу. Виводив з другого дивізіону в еліту як гравець, а потім творив дива вже як тренер. Спершу драматично порятував від вильоту в третю лігу, а згодом вирвався на 12 очок у чемпіонських перегонах 1995/96. Фатальною стала поразка від Ліверпуля 3:4. Манчестер Юнайтед обійшов "сорок" на 4 бали. Та ще епічнішим стало фіаско на Євро-2000. Англія програла перестрілку Португалії, здолала Німеччину. А в підсумку вилетіла, бо поступилася у 3 турі з тим же рахунком 2:3... Румунії.

"З деякими обов'язками наставника збірної Англії я впорався блискуче. Але не з тою частиною, де футболісти виграють матчі", – самоіронія Кігана була на місці після найгіршого відсотка перемог в історії національної команди (лише 38,9%). Та це було не настільки важливо, яка та неймовірна любов фанатів, яку він підживлював своїм незірковим ставленням. Скільки б часу це не коштувало, Кіган завжди погоджувався не просто дати автограф, а навіть зателефонувати, хто б там не був на дроті: бабуся чи дідусь, мама чи тато, дружина, чоловік або й хтось менший.

Його футбол розважав настільки, що трилер на Енфілді, коли команди ще раз забили 7 голів, часто приписують Кігану, хоча на тренерській лаві тоді вже був Кенні Далгліш. Наставник, який підвищував у класі Ньюкасл, Манчестер Сіті та Фулхем, насправді був дуже навіть непоганим фахівцем. Хлопець, який літав по газону ще в команді пабу, поєднуючи тренування на регбійному полі з роботою на заводі, міг зрівнятися з Кройфом і Платіні за трьома Золотими м'ячами, якби переможця визначали за іншою системою підрахунку. Кіган з відривом здобув найбільше перших місць, але поступився Алану Сімонсену.

Кіган був з тих, кому не байдуже. І як гравець, і потім як тренер. Його клуби Ліверпуль і Ньюкасл були про щось більше, ніж лише комерцію і бажання вигравати. Він був настільки пристрасним, що прагматичніший Фергюсон без надзусиль переграв його психологічно, вивівши на емоції. Зате Кіган підкорював маси близькістю до народу. Міг вивезти команду на кінні перегони чи запросити фаната в авто, стоячи в заторі. Випереджав нинішню епоху, індивідуально працюючи на тренуваннях з форвардами в часи, коли різні подібні речі не мали такого поширення.

Коли Кіган програв боротьбу з раком шлунка, який виявили надто пізно та й зовсім випадково, про нього напрочуд зворушливо написав легендарний колумбієць Аспрілья. Фаустіно доводив Короля Кева до кипіння своїм ігноруванням дисципліни, але ж робив результат! Аспрілья приземлився на англійській землі в довгій дизайнерській шубі. Того ж дня Кіган кинув його в бій проти Мідлсбро. Тіно, який випив келих вина для знайомства, після фінта Кройфа оформив асист і перевернув гру. Може, він не вмів добувати результат, але вмів любити, надихати, розуміти інших і передавати пристрасть до футболу навіть таким бунтарям, як Аспрілья.

"Я не літав, як Кройф, у мене ніколи не було грації Пеле чи рухів Дієго Марадони. Джордж Бест мав рацію – я не підходив, аби зашнуровувати його бутси. Ба навіть у Сканторпі я хотів би мати такі ж майстерність і вміння, як деякі мої партнери по команді", – зі щирою безпосередністю визнавав Кіган. Однак було в нього і дещо інше: "Але, можливо, цим гравцям не вистачило моєї сміливості, відданості та футбольного інтелекту. Я був безпородним псом, який потрапила на міжнародну виставку собак Crufts, і мене це влаштовувало".